44
дарана но дідкшӯ
дехі бгґаватрчітам
рӯпа прійатама свн
сарвендрійа-ґуджанам
даранам — можливість побачити; на — нам; дідкшӯм — що прагнуть побачити; дехі — дай, будь ласка; бгґавата — відданими; арчітам — вшановуваний; рӯпам — форму; прійа-тамам — найдорожчу; свнм — Своїх відданих; сарва-індрійа — всі чуття; ґуа — якості; аджанам — дуже приємну.
Дорогий Господи, я прагну побачити Тебе в тому образі, якому поклоняються дуже дорогі Тобі віддані. Ти маєш багато інших форм, але я хочу побачити саме ту форму, яку найбільше люблять віддані. Будь милостивий до мене і яви мені той образ, бо лише образ, якому поклоняються віддані, може повністю задовольнити всі бажання чуттів.
ПОЯСНЕННЯ: У шруті, у веда-мантрі, сказано, що Верховна Абсолютна Істина — це сарва-кма сарва-ґандга сарва-раса, або расо ваі са, тобто Він джерело всіх сповнених насолоди стосунків (рас). Ми маємо різні чуття: зір, смак, нюх, дотик тощо, — і всі ці бажання наших чуттів можна задовольнити тільки залучивши їх до служіння Господу. Хшікеа хшікеа-севана бгактір учйате — «Виконувати бгакті означає задіювати всі чуття в служінні володарю чуттів, Хрішікеші» («Нарада-панчаратра»). Однак матеріальні чуття неможливо залучити до служіння Господу, тому треба звільнитися від усіх матеріальних позначень. Сарвопдгі-вінірмукта тат-паратвена нірмалам — треба очиститися, звільнившись від усіх позначень і оманного его. Якщо ми використовуємо чуття в служінні Господу, це дає змогу досконало задовольнити всі бажання й вимоги наших чуттів. Тому Господь Шіва прагне споглядати Господа в образі, який буддисти, послідовники філософії Будди, не можуть навіть уявити собі.
Імперсоналісти й послідовники філософії порожнечі теж повинні споглядати образ Абсолюту. В буддійських храмах встановлені форми зануреного в медитацію Господа Будди, але їм не поклоняються так, як поклоняються храмовим формам Господа вайшнави. Вайшнави поклоняються Радга-Крішні, Сіта-Рамі чи Лакшмі-Нараяні. Члени різних вайшнавських сампрадай (шкіл) поклоняються або Радга-Крішні, або Лакшмі-Нараяні. Господь Шіва прагне насолодитися спогляданням того образу, який прагнуть споглядати всі віддані. Тут підкреслено: рӯпа прійатама свнм — Господь Шіва хоче бачити образ, який дуже дорогий відданим. Слово свнм теж дуже важливе, бо воно вказує на те, що віддані дуже й дуже дорогі Верховному Богові-Особі. Ґ’яні,
веу кваантам аравінда-далйаткша
бархватасам асітмбуда-сундарґам
кандарпа-коі-каманійа-віеша-обга
ґовіндам ді-пуруша там аха бгаджмі
«Я поклоняюся Ґовінді, предвічному Господу, що майстерно грає на флейті. Його очі схожі на пелюстки розпущеного лотоса, голова Його прикрашена павичевими перами, прекрасне тіло кольором скидається на синю хмару, а Його неповторна врода зачаровує мільйони богів кохання». Господь Шіва прагне побачити Верховного Бога-Особу таким, яким Його змальовано в цьому вірші, тобто таким, яким Він являє Себе бгаватам, відданим. Господь Шіва хоче побачити Господа в усій Його досконалості, а не так, як Його бачать імперсоналісти чи послідовники філософії порожнечі. Хоча в усіх Своїх формах Господь залишається єдиним (адваітам ачйутам андім), все таки Його образ юного коханця ґопі та друга пастушків (кішора-мурті) найдосконаліший з усіх. Тому вайшнави вважають образ Господа, який Він проявляє у Своїх вріндаванських розвагах за головну Його форму.