1

ПОЯСНЕННЯ: Ця глава дуже повчальна, тому що показує, як монархи правили царством за давніх часів. Коли цар Бархішат став думати про відхід від царських справ, він послав своїх синів виконувати аскези, щоб вони стали досконалими царями, здатними подбати про добробут підданих. Тимчасом цар Бархішат отримав настанови від великого мудреця Наради, що пояснив йому природу матеріального світу і становище живої істоти, яка хоче насолоджуватися ним. З цього видно, як царів та царевичів готували до царювання. Дбаючи про добробут підданих, вони намагалися допомогти їм пізнати Верховного Бога-Особу. Людська форма життя призначена саме для того, щоб пізнати Бога, наші стосунки з Ним і наші обов’язки в служінні Йому. Через те, що царі піклувалися про духовну освіту підданих, і цар, і піддані були щасливими у свідомості Крішни. У зв’язку з цим слід згадати, що цар Прачінабархішат веде свій рід від Махараджі Дгруви, великого відданого Господа і найславетнішого учня Наради Муні. Цар Прачінабархішат надмірно захопився корисливою діяльністю, занурившись у проведення всіляких яґій. Виконуючи яґ’ї, можна піднятися на вищі планетні системи, тобто досягнути райського царства, але про те, щоб за їхньою допомогою здобути звільнення чи повернутися додому, до Бога, не може бути й мови. Побачивши, що нащадок Махараджі Дгруви зійшов з правильного шляху і привабився корисливою діяльністю, великий мудрець Нарада зі співчуття до нього особисто прийшов і дав йому настанови щодо найвищої мети життя, бгакті-йоґи. Ця двадцять п’ята глава захопливо розповідає про те, як Нарада Муні у розмові з царем Прачінабархішатом виклав науку бгакті-йоґи у формі алегорій.