12
на сдгу мене т сарв
бгӯтале йваті пура
кмн кмайамно ’сау
тасйа тасйопапаттайе
на — не; сдгу — добре; мене — думав; т — їх; сарв — усіх; бгӯ-тале — на Землі; йваті — всілякі; пура — житла; кмн — об’єкти задоволення чуттів; кмайамна — бажаючи; асау — той цар; тасйа — його; тасйа — його; упапаттайе — щоб отримати.
Царя Пуранджану переповнювали безмежні бажання чуттєвої насолоди, і тому він не переставав мандрувати всім світом, шукаючи місця, де б він міг задовольнити всі свої бажання. На жаль, всюди йому здавалося, що чогось бракує.
ПОЯСНЕННЯ: Шріла Від’япаті, великий вайшнавський поет, каже у своїй пісні:
ттала саікате, врі-бінду-сама,
сута-міта-рамаі-самдже
Матеріальну чуттєву насолоду товариством, дружбою й любов’ю Шріла Від’япаті порівнює тут до краплини води посеред пустелі. Щоб наситити вологою пустелю, потрібні океани води, тож чого варта крапля води? Так само, жива істота — це невід’ємна частка Верховного Бога-Особи, якого у «Веданта-сутрі» названо нандамайо ’бгйст, сповненим насолоди. Як частка Верховного Бога-Особи, жива істота теж шукає довершеної насолоди. Однак окремо від Верховного Бога-Особи неможливо знайти довершену насолоду. Блукаючи різними видами життя, жива істота може відчувати якусь насолоду в тому чи іншому тілі, але в жодному матеріальному тілі неможливо повністю задовольнити чуття. Отож Пуранджана, жива істота, мандрує з одного тіла в інше, але скрізь наражається на поразку у своїх спробах насолоджуватися. Іншими словами, покрита матерією духовна іскра не може задовольнити чуття за жодних матеріальних обставин. Олень може захоплюватися мелодійними звуками флейти в руках мисливця, але внаслідок цього втрачає життя. Так само, риба відчуває велику насолоду, втішаючи свій язик, але коли вона ковтає наживку, яку закинув рибалка, вона гине. Навіть слона, незважаючи на його силу, ловлять і позбавляють свободи, коли він задовольняє свої ґеніталії зі слонихою. У всіх видах життя жива істота отримує тіло для того, щоб задовольняти чуття, але їй не вдається задовольнити всі свої чуття. Людська форма життя дає змогу задовольняти всі свої чуття неприродним чином, але кінець-кінцем спроби задовольнити чуття породжують стільки проблем, що жива істота впадає у відчай. Чим більше жива істота намагається задовольнити чуття, тим більше вона заплутується в путах наслідків своєї діяльності.