33

ПОЯСНЕННЯ: Жива істота не знає, звідки вона з’явилася на світ. Вона не знає, чому створено цей матеріальний світ, навіщо живі істоти працюють у цьому світі і що є першоджерелом проявленого космосу. Ніхто не знає відповіді на ці запитання, і цей стан називається невіглаством. Шукаючи витоків життя, видатні вчені відкривають всілякі хімічні сполуки й поєднання клітин, але ніхто так і не пізнав першоджерело життя в матеріальному світі. Бажання пізнати першоджерело свого існування в матеріальному світі називається брахма-джіґ’яса. Жоден філософ, вчений чи політик не знає насправді, звідки ми прийшли, чому ми боремося тут так тяжко за існування і куди ми підемо. Більшість людей вважає, що ми тут опинилися внаслідок випадку і що зі смертю цих тіл усій нашій діяльності, подібній до театральної вистави, настане кінець, і ми самі розчинимося в порожнечі. Вчені й філософи, які дотримуються таких поглядів, належать до імперсоналістів та послідовників філософії порожнечі. У цьому вірші дівчина описує справжнє становище живої істоти. Вона не може назвати Пуранджані імені свого батька, тому що не знає, звідки вона прийшла. Не знає вона також і того, навіщо вона прийшла сюди. Вона відверто зізнається, що нічого не знає про це все. В такому становищі перебуває й жива істота в матеріальному світі. Тут багато так званих вчених, філософів та великих лідерів, але вони не знають ні того, звідки вони прийшли, ні навіщо вони шукають так званого щастя у цьому матеріальному світі. Живучи в матеріальному світі, ми користуємося численними вигодами, які полегшують наше існування, але за своєю нетямущістю навіть не цікавимося про те, хто так гарно облаштував цей світ і зробив його придатним для нашого життя. Все в цьому світі функціонує дуже злагоджено, але люди безтямно вважають, що все в матеріальному космосі виникає випадково і що після смерті вони перетворяться в ніщо, а цей прекрасно влаштований для життя світ залишатиметься таким вічно.