55
са йархй антапура-ґато
вішӯчіна-саманвіта
моха прасда харша в
йті джйтмаджодбгавам
са — він; йархі — коли; анта-пура — до внутрішніх покоїв; ґата — ходив; вішӯчіна — розумом; саманвіта — супроводжуваний; мохам — ілюзію; прасдам — задоволення; харшам — щастя; в — чи; йті — відчував; джй — дружиною; тма-джа — дітьми; удбгавам — породжене.
Іноді він ішов у внутрішні покої разом зі своїм головним слугою [розумом], якого звали Вішучіна. Там дружина й діти ставали для нього джерелом ілюзії, задоволення і щастя.
ПОЯСНЕННЯ: Згідно з Ведами, душа, або «я» живої істоти, перебуває в серці. Ведичний вірш проголошує: хдй айам тм пратішгіта — душа розташована в серці. Однак у матеріальному світі духовну душу покривають три матеріальні якості — добро, пристрасть і темрява, що взаємодіють між собою у серці живої істоти. Наприклад, коли жива істота перебуває в стані добра, вона відчуває щастя, коли вона охоплена пристрастю, вона черпає в матеріальних втіхах задоволення, а коли вона занурена в темряву, вона перебуває в замішанні. Усі ці стани являють собою діяльність розуму й існують на рівні думок, почуттів і бажань.
Коли жива істота перебуває в колі своєї дружини й дітей і живе у своїй домівці, вся її діяльність відбувається на рівні розуму. Іноді вона щаслива, іноді глибоко задоволена, іноді невдоволена, а іноді спантеличена. Спантеличеність називається моха, або ілюзія. Перебуваючи під ілюзорним впливом свого товариства, дружби й любові, жива істота думає, що її так зване товариство, дружба та любов, нація, громада і т. д. захистять її. Вона не усвідомлює того, що після смерті вона опиниться в лабетах могутньої матеріальної природи, що примусить її прийняти те тіло, котре відповідає природі її діяльності в цьому житті. Це тіло може навіть не бути тілом людини. Отже безпека, яку жива істота відчуває в цьому житті завдяки своєму товариству, дружині й друзям, — це не що інше, як ілюзія. Усі живі істоти, ув’язнені в різних матеріальних тілах, перебувають під впливом ілюзії, яку породжують їхні матеріальні насолоди. Вони забувають про своє справжнє завдання, яке полягає в тому, щоб повернутися додому, до Верховного Бога.
Кожного, хто не перебуває у свідомості Крішни, можна вважати зануреним в ілюзію. Так звані почуття щастя й задоволення, засновані на матеріальних речах, — це теж ілюзія. Насправді ані товариство, ані дружба, ані любов, ані що інше не можуть врятувати живу істоту від тиску зовнішньої енерґії, що проявляється у народженні, смерті, старості і хворобах. Визволити з цієї ілюзії дуже важко навіть одну живу істоту. Тому Господь Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті» (7.14):
даіві хй еш ґуамайі
мама мй дуратйай
мм ева йе прападйанте
мйм ет таранті те
«Подолати цю Мою божественну енерґію, що складається з трьох ґун матеріальної природи, дуже важко. Але хто віддався Мені, той здужає легко вийти з-під її впливу». Отже, не віддавшись цілковито лотосовим стопам Крішни, неможливо вирватися з пут трьох ґун матеріальної природи.