54
андгв аміш паур
нірвк-пеасктв убгау
акшаватм адгіпатіс
тбгй йті кароті ча
андгау — сліпий; амішм — серед тих; паурм — жителів; нірвк — на ім’я Нірвак; пеасктау — на ім’я Пешаскр; убгау — обидва; акша-ватм — людей, які мають очі; адгіпаті — правитель; тбгйм — з обома; йті — виходив; кароті — діяв; ча — і.
У місті було багато жителів, і серед них було двоє, яких звали Нірвак і Пешаскріт. Хоча цар Пуранджана правив зрячими підданими, він, на жаль, водив тісну дружбу з цими двома сліпцями. Разом з ними він ходив різними місцями і робив всілякі речі.
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші йдеться про руки й ноги живої істоти. Ноги не можуть говорити й нічого не бачать. Якщо людина просто покладеться на свої ноги й дозволить їм іти, куди їм заманеться, найімовірніше вона впаде в яму або вдариться об щось. Довірятися незрячим ногам небезпечно для життя.
Серед діяльних чуттів руки й ноги мають велике значення, але в них немає очей. Це означає, що в руках і ногах немає ніяких отворів. У голові є багато отворів — двоє очей, двоє ніздрів, двоє вух і рот, але внизу, в руках і ногах, немає ніяких отворів. Через це руки й ноги названо тут андга, «сліпі». Хоча жива істота має багато отворів у тілі, їй доводиться працювати руками й ногами. Хоча жива істота володіє багатьма іншими чуттями, коли їй треба кудись піти, щось зробити чи до чогось доторкнутися, вона мусить використовувати для цього сліпі ноги й руки.