1–3

ПОЯСНЕННЯ: Ці три вірші пояснюють, що матеріальне тіло живої істоти підпорядковане трьом якостям зовнішньої енерґії. Саме тіло    —    це колісниця, а жива істота в тілі    —    це її власник, про що згадано і в «Бгаґавад-ґіті» (2.13): дехіно ’смін йатг дехе. Власника тіла називають дехі, і він перебуває всередині тіла, у серці. Тілом живої істоти керує один візничий. Сама колісниця зроблена з трьох ґун, або якостей, матеріальної природи, що зазначає «Бгаґавад-ґіта» (18.61): йантррӯгні мйай. Слово йантра означає «колісниця». Тіло живій істоті дає матеріальна природа, а за колісничого тіла служить Параматма, Наддуша. Жива істота просто сидить у цій колісниці. Таке її справжнє становище.

Жива істота завжди перебуває під впливом трьох якостей: саттви (добра), раджасу (пристрасті) і тамасу (невігластва). Це підтверджено також і в «Бгаґавад-ґіті» (7.13): трібгір ґуамайаір бгваі    —    жива істота перебуває в ілюзії, створеній трьома якостями матеріальної природи. Ці три якості описано в цьому вірші як три прапори. За прапором можна зрозуміти, кому колісниця належить, і так само, визначивши природу впливу трьох якостей матеріальної природи, можна легко зрозуміти, в якому напрямку колісниця буде рухатися. Іншими словами, наділена зором людина здатна зрозуміти, як тіло рухається під впливом тих чи інших якостей матеріальної природи. У цих трьох віршах описано життєдіяльність істоти, і з цього опису видно, що тіло підпадає під вплив невігластва навіть тоді, коли людина хоче бути релігійною. Нарада Муні хотів, щоб цар Прачінабархішат усвідомив, що перебуває під впливом тамо-ґуни, хоча, здавалося б, був дуже релігійний.

Приписи карма-канди, корисливої діяльності, радять виконувати всілякі жертвопринесення, визначені у Ведах, а всі ці жертвопринесення пов’язані з закланням тварин, тобто з дослідами над тваринами, під час яких перевіряли силу ведичних мантр. Вбивство тварин, безперечно, відбувається під впливом ґуниневігластва. Та навіть релігійним людям шастри рекомендують приносити в жертву тварин. Такі приписи містяться не лише в Ведах, але й у пізніших писаннях інших релігійних традицій. Жертвопринесення тварин мають вигляд релігійного обряду, але насправді вони призначені для людей, які перебувають під впливом ґуни невігластва. Завдяки жертвопринесенню такі люди, вбиваючи тварин, можуть принаймні робити це згідно з релігійними приписами. Однак, у трансцендентній релігійній системі, як оце вайшнавська релігія, принесення в жертву тварин повністю виключене. Саме такі трансцендентні релігійні засади рекомендує Крішна в «Бгаґавад-ґіті» (18.66):

«Покинь усі різновиди релігії і просто віддайся Мені. Я звільню тебе від усіх гріхів. Не бійся». Цар Прачінабархішат влаштовував багато жертвопринесень, під час яких вбивали тварин, і тому Нарада Муні зводить йому на очі, що такі жертвопринесення несуть на собі печать ґуни невігластва. «Шрімад-Бгаґаватам» (1.1.2) з перших же віршів проголошує: проджджгіта-каітаво ’тра. Це означає, що «Шрімад-Бгаґаватам» повністю відмітає будь-які релігійні системи, засновані на обмані. Бгаґавад-дгарма, тобто релігія, що спирається на стосунки живої істоти з Верховним Богом-Особою, не радить офірувати тварин. Принципи санкіртана-яґ’ї, чи оспівування Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе    /    Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе, не заохочують жертвопринесення тварин.

Описуючи похід царя Пуранджани до лісу на полювання, ці три вірші символічно описують різноманітні спроби живої істоти задовольнити чуття, до яких вона вдається під впливом ґуниневігластва. Уже саме перебування живої істоти в матеріальному тілі свідчить про те, що вона підпала вплив трьох ґун матеріальної природи і прагне насолоджуватися дарами матеріальної природи. Коли тіло живої істоти підпадає під вплив ґуни невігластва, це до краю загострює перебіг хвороби матеріалізму. Коли тіло перебуває під впливом ґуни пристрасті, ця хвороба тільки починає проявляти свої симптоми, а коли тіло перебуває під впливом ґуни добра, жива істота поступово очищується від інфекції матеріалізму. Обряди й церемонії, рекомендовані в різних релігійних системах, безперечно, належать до ґуни добра, але в матеріальному світі навіть ґуна іноді забруднюється іншими якостями (тобто пристрастю й невіглаством), і тому людина в ґуні добра теж іноді піддається невігластву.

Як сказано в цих віршах, цар Пуранджана вирушив до лісу вбивати тварин. Це означає, що він, жива істота, потрапив під вплив ґуни невігластва. Ліс, до якого цар Пуранджана пішов на полювання, називався Панча-прастга. Слово пача означає «п’ять» і вказує на об’єкти п’ятьох чуттів. Тіло має п’ять діяльних чуттів, а саме руки, ноги, язик, задній прохід і ґеніталії. Якомога повніше використовуючи ці діяльні чуття, тіло насолоджується матеріальним життям. Колісницю тіла тягнуть п’ять коней, які уособлюють п’ять чуттів: очі, вуха, ніс, шкіру і язик. Ці органи чуттів дуже легко приваблюються до об’єктів чуттів, і тому запряжених у колісницю коней названо дуже прудкими. На своїй колісниці цар Пуранджана мав розривну зброю двох різновидів, що уособлює аханкару, або оманне его. Оманне его проявляє себе у думках двох типів: «Я тіло» (аханта) і «Все пов’язане з моїм тілом належить мені» (мамата).

Два колеса колісниці можна порівняти до двох напрямків діяльності живої істоти, тобто до гріховного життя і релігійного життя. Колісницю прикрашають три прапори, які символізують три ґуни матеріальної природи. П’ять перешкод, або вибоїн, символізують п’ять повітряних потоків, які циркулюють у тілі. Ці потоки називаються прана, апана, удана, самана і в’яна. Саме тіло покривають сім оболонок: шкіра, м’язи, жир, кров, кістковий мозок, кістки та сім’я. Жива істота покрита трьома тонкими матеріальними елементами і п’ятьма грубими. Вони й становлять перепони на шляху живої істоти до звільнення від матеріального рабства.

Слово рамі («мотузка»), вжите в цьому вірші, вказує на розум. Слово ніа в цьому вірші теж звертає на себе увагу, бо ніа означає «пташине гніздо». У цьому випадку слово ніа вказує на серце, в якому перебуває жива істота. Жива істота завжди сидить в одному місці. Її рабство має дві причини: смуток та ілюзія. Занурена в матеріальне існування жива істота просто прагне чогось недосяжного і через це перебуває в ілюзії. Під впливом цієї ілюзії жива істота постійно журиться. Цю журбу та ілюзію описано тут як дві-кӯбара, або два дишла, до яких прикріплені пута живої істоти.

Жива істота виконує свої різноманітні бажання за допомогою п’яти методів, що вказують на діяльність п’яти дієвих органів чуття. Золоті прикраси й одяг, згадані у вірші,    —    це символ раджо-ґуни, пристрасті, яка впливає на живу істоту. Найбільше ґуна пристрасті впливає на тих, хто заволодів великою кількістю грошей чи інших багатств. Під впливом ґуни пристрасті людина прагне здобути в матеріальному світі якомога більше насолод. Одинадцять полководців символізують десять чуттів та розум. Розум разом з десятьма полководцями завжди обдумує всілякі плани насолоди матеріальним світом. Ліс Панча-прастга, до якого цар вирушив полювати,    —    це ліс п’яти об’єктів чуттів, тобто форми, смаку, звуку, запаху й дотику. Таким чином у цих трьох віршах Нарада Муні описує матеріальне тіло і становище живої істоти, ув’язненої в клітці свого тіла.