14

ПОЯСНЕННЯ: Вжите в цьому вірші слово ведішат вказує на царя Прачінабархі. Коли людина відроджується в товаристві відданих і пробуджується до свідомості Крішни, вона шукає ради в свого розуму, якому властиво думати, відчувати емоції й бажати, і намагається вирішити, чи їй повернутися до матеріалістичної діяльності, чи триматися духовної свідомості. Слово куалам позначає все сприятливе. Свою домівку можна зробити цілковито сприятливою для духовного життя, якщо присвятити себе на віддане служіння Господу Вішну. Коли людина занурюється в будь-яку іншу діяльність, не пов’язану з вішну-бгакті, тобто поринає в матеріалістичну діяльність, її не полишають турботи. Мудра людина повинна завжди радитися зі своїм розумом і, аналізуючи його думки, почуття і бажання, знаходити їм правильне застосування. Якщо людина завжди думає про Крішну, хвилюється про служіння Йому і бажає виконувати Крішнині накази, це означає, що вона зуміла скористатися з цінних порад інтелекту, який називають матір’ю. Хоча цар відчув, як до нього повернулася сила, він все одно став розпитувати всіх про свою дружину. Він прагнув відновити правильний і постійний стан своєї свідомості, отож розпитував та думав тільки про це. Розум може підказувати, що можна стати щасливим за допомогою вішая-бгоґи, чуттєвої насолоди, але коли людина досягає високого рівня свідомості Крішни, чуттєві насолоди не тішать її. Про це загадано в «Бгаґавад-ґіті» (2.59):

«Втілена душа може утримуватися від чуттєвих задоволень, але смак до них залишається. Проте, зазнавши вищої насолоди, вона втрачає смак до цих дій і її свідомість стає непохитна». Звільнится від прив’язаності до об’єктів чуттів неможливо, якщо не знайти вищої діяльності    —    відданого служіння. Пара дшв нівартате    —    покинути матеріальну діяльність може тільки той, хто присвятив себе відданому служінню.