ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ СЬОМА

1: Великий мудрець Нарада вів далі: Дорогий царю, цілковито збентеживши чоловіка і підкоривши його своїми чарами, дружина царя Пуранджани повністю задовольнила його пристрасть і насолодилася з ним любов’ю.

2: Цариця омилася і надягнула чудові шати, а також оздоби, які приносять щастя. Поївши, вона, повністю задоволена, повернулася до царя. Побачивши її гарно прикрашене вродливе обличчя, цар привітав її з великою радістю.

3: Цариця Пуранджані обійняла царя, і він у відповідь теж обійняв її за плечі. Вони усамітнилися і стали насолоджуватися жартівливими словами. Цар Пуранджана потрапив у полон чарів своєї вродливої дружини і втратив розум. Він забув, що плин днів та ночей робить його життя дедалі коротшим і що воно минає марно.

4: Таким чином цар Пуранджана, незважаючи на свою високорозвинену свідомість, дедалі більше занурюючись в ілюзію. Він не залишав свого ліжка, постійно тримаючи голову, мов на подушці, на руках дружини. Жінка стала найвищою метою і суттю його життя. Повністю піддавшись впливу невігластва, він став дуже далекий від самоусвідомлення, тобто від пізнання своєї душі чи Верховного Бога-Особи.

5: Дорогий царю Прачінабархішате, так цар Пуранджана, з серцем, повним хіті й гріха, став насолоджуватися сексом зі своєю дружиною, і його молодість промайнула наче мить.

6: Великий мудрець Нарада розповідав царю Прачінабархішату далі: О довголітній царю [вірат], так цар Пуранджана зачав у лоні своєї дружини, Пуранджані, 1 100 синів. Однак за цим минуло пів його життя.

7: О Праджапаті, царю Прачінабархішате, так само цар Пуранджана зачав також 110 дочок. Дочки нічим не поступалися батькові й матері. Вони були делікатні у своєму поводженні, великодушні й наділені іншими хорошими якостями.

8: Щоб збільшити свій рід, цар Пуранджана, правитель Панчали, оженив своїх синів на гідних жінках, а дочок видав за гідних чоловіків.

9: Кожен з цих численних синів теж привів на світ сотні й сотні синів. Таким чином усе місто Панчали стали переповнювати сини та внуки царя Пуранджани.

10: Ці сини і внуки, по суті, грабували статки царя Пуранджани, відбираючи в нього дім, скарбницю, слуг, радників та все інше. Пуранджана відчував глибоку прив’язаність до цього всього.

11: Великий мудрець Нарада вів далі: Дорогий царю Прачінабархішате, як і ти, цар Пуранджана заплутався в тенетах численних бажань. Через це він вшановував півбогів, предків і вождів цього світу всілякими страхітливими жертвопринесеннями, які виконують з бажання вбивати тварин.

12: Так цар Пуранджана, глибоко прив’язаний до корисливої діяльності [карма-кандії] й до родини, і з оскверненою свідомістю, врешті діждався часу, який не дуже тішить людей, надмірно прив’язаних до матеріальних речей.

13: О царю! На Ґандгарвалоці живе цар на ім’я Чандавеґа. Він командує 360 могутніми воїнами ґандгарвами.

14: Разом з Чандавеґою живе стільки ж жінок, ґандгарві, скільки в нього воїнів, і всі разом вони знову й знову відбирають в людей усе, чим вони насолоджуються.

15: Коли цар Ґандгарва-раджа [Чандавеґа] зі своїми посіпаками почав плюндрувати місто Пуранджани, на його захист став змій з п’ятьма клобуками.

16: П’ятиголовий змій, наглядач і захисник міста царя Пуранджани, сто років сам—один воював з ґандгарвами, хоча їх було сімсот двадцять, а він був один.

17: Самотою воюючи з численними воїнами, наділеними до того ж великою силою, п’ятиголовий змій ослаб. Побачивши, що їхній найближчий друг занепадає на силі, цар Пуранджана, його друзі й інші жителі міста сильно стривожилися.

18: Збираючи податки в місті Панчала, цар Пуранджана віддавався статевим втіхам. Повністю підвладний жінкам, він не розумів, що життя його минає і наближається смерть.

19: Дорогий царю Прачінабархішате, саме тоді дочка грізного часу шукала у всіх трьох світах чоловіка. Ніхто не погоджувався прийняти її руку, але вона приходила до кожного.

20: Дочці Часу [Джара] дуже не щастило, і тому її називали Дурбгаґа [«нещасна»]. Однак одного разу певний великий цар прийняв її руку, і вона, задоволена з нього, дарувала йому велике благословення.

21: Коли якось я зійшов з Брахмалоки, найвищої планети, на Землю, дочка Часу, мандруючи всесвітом зустріла мене. Знаючи, що я стійкий брахмачарі, вона загорілася хіттю до мене і запропонувала мені одружитися на ній.

22: Великий мудрець Нарада вів далі: Коли я відхилив її пропозицію, вона розгнівалася і жорстоко прокляла мене. Через те, що я відмовився пристати на її прохання, вона сказала, що я ніколи не зможу надовго залишитися в одному місці.

23: Розчарована зустріччю зі мною, вона за моєю порадою звернулася до царя яванів на ім’я Бгая, Страх, і стала його дружиною.

24: Наблизившись до царя яванів, Калакан’я звернулася до великого звитяжця з такими словами: Володарю, ти найліпший з яванів. Я люблю тебе і прагну, щоб ти став моїм чоловіком. Я знаю, що той, хто дружить з тобою, не зазнає поразки.

25: Той, хто не дає пожертв, як вимагають звичаї чи священні писання, і хто не приймає ці пожертви, перебуває в ґуні невігластва. Такі люди простують шляхом дурнів, і в кінці їм неодмінно доведеться шкодувати про це.

26: Калакан’я вела далі: О шляхетний, я прийшла до тебе, прагнучи служити тобі. Будь ласка, даруй мені милість і прийми мене. Найбільший обов’язок достойного чоловіка    —    це виявляти співчуття до тих, хто страждає.

27: Вислухавши слова Калакан’ї, дочки Часу, цар яванів усміхнувся і спробував придумати спосіб виконати свій потаємний обов’язок, який визначило йому Провидіння. Врешті він звернувся до Калакан’ї з такими словами.

28: Цар яванів відповів: Ретельно все зваживши, я вирішив, хто буде тобі чоловіком. Загалом усі вважають тебе шкідливою і лихою. Ти нікому не подобаєшся, тому хто одружиться на тобі?

29: Цей світ    —    породження корисливої діяльності. Отож ти можеш непомітно нападати на всіх людей. За допомогою моїх воїнів ти можеш безперешкодно вбивати їх.

30: Цар яванів провадив далі: Ось мій брат Праджвара. Я приймаю тебе як сестру. За вашою допомогою, а також за допомогою своїх грізних воїнів, я буду діяти в цьому світі непомітно для всіх.