19
татгрібгір на вйатгате ілімукгаі
ете ’рдітґо хдайена дӯйат
свн йатг вакра-дгій дуруктібгір
дів-ніа тапйаті марма-тіта
татг — так; арібгі — ворогами; на — не; вйатгате — поранений; ілімукгаі — стрілами; ете — відпочиває; ардіта — засмучений; аґа — частина; хдайена — серцем; дӯйат — сумуючи; свнм — родичів; йатг — як; вакра-дгійм — лицемірних; дуруктібгі — грубими словами; дів-ніам — день і ніч; тапйаті — страждає; марма-тіта — з ображеними почуттями.
Господь Шіва провадив далі: Ворожі стріли не ранять так гостро, як жорстокі слова близької людини, бо сердечна рана мучить людину вдень і вночі.
ПОЯСНЕННЯ: Саті могла вирішити, незважаючи ні на що, ризикнути й піти до свого батька, думаючи, що, навіть якби він образив її своїми словами, вона могла би просто стерпіти це, як син іноді зносить докори батьків. Але Господь Шіва нагадав їй, що стерпіти жорстокі слова батька було б понад її сили. Природа людської психіки така, що вона може стерпіти біль, якого завдає ворог, бо від ворога цілком природно сподіватися зла, але коли її ранять гострі слова когось із рідних, біль від цього не перестає мучити її ні вдень, ні вночі. Іноді цей біль стає такий нестерпний, що людина вкорочує собі віку.