45
тва карма маґала маґалн
карту сва-лока тануше сва пара в
амаґалн ча тамісрам улбаа
віпарйайа кена тад ева касйачіт
твам — Твоя Господня Милість; кармам — визначених обов’язків; маґала — о найблагословенніший; маґалнм — благословенних; карту — виконавця; сва-локам — відповідні вищі планетні системи; тануше — поширюєш; сва — райські планети; парам — трансцендентний світ; в — чи; амаґалнм — несприятливих; ча — і; тамісрам — назва пекла; улбаам — жахливе; віпарйайа — протилежність; кена — чому; тат ева — саме це; касйачіт — для когось.
О найблагословенніший повелителю, для тих, хто виконує благословенну діяльність, ти визначив нагороду в формі райських планет, духовних планет Вайкунтги і безособистісного Брахмана. Натомість лиходіїв ти засуджуєш до численних пекельних планет, що наводять великий жах. Однак іноді трапляється так, що праведники йдуть до пекла, а грішники — до раю. Чому так відбувається, визначити дуже важко.
ПОЯСНЕННЯ: Верховного Бога-Особу називають вищою волею. Все відбувається згідно вищою волею. Тому кажуть, що навіть билинка не колихнеться без вищої волі. Загалом доброчинці йдуть на вищі планетні системи, віддані потрапляють на Вайкунтги, в духовний світ, а філософи-імперсоналісти потрапляють у безособистісне сяйво Брахмана. Однак буває, що грішник, як оце Аджаміла, вдіразу йде на Вайкунтгалоку, просто повторивши ім’я Нараяни. Хоча Аджаміла повторив ім’я Нараяни кличучи свого сина, Господь Нараяна оцінив це дуже високо і відразу ж дав йому змогу досягнути Вайкунтгалоки, незважаючи на всі його гріхи, які його обтяжували. Так само, цар Дакша був відданий доброчесній діяльності, одне за одним влаштовуючи жертвопринесення, але просто через невелике непорозуміння з Господом Шівою йому довелося зазнати суворої кари. Висновок з цих подій полягає в тому, що вищий суддя — це верховна воля, і сперечатися з нею не може ніхто. Тому чистий відданий за будь-яких обставин віддається на вищу волю Господа, сприймаючи все як благословення.
тат те ’нукамп сусамікшамо
бгуджна евтма-кта віпкам
хд-вґ-вапурбгір відадган намас те
джівета йо мукті-паде са дйа-бгк
(Бгаґ. 10.14.8)
Цей вірш каже, що, коли відданий потрапляє в скруту, він розцінює це як милість Верховного Господа і вважає, що сам заслужив цього своїми колишніми гріхами. Опинившись у складному становищі, він виконує ще більше відданого служіння і залишається спокійним. Той, хто живе з таким умонастроєм і виконує віддане служіння, стає найбільш гідним кандидатом на те, щоб потрапити в духовний світ. Іншими словами, незважаючи на обставини, в які може потрапити такий відданий, йому забезпечено повернення до духовного світу.