53

ПОЯСНЕННЯ: Жертвопринесення    —    це обряд, покликаний задовольнити Верховного Бога-Особу. У другій главі Першої пісні «Шрімад-Бгаґаватам» сказано, що кожен повинен намагатися зрозуміти, чи Верховний Бог-Особа задоволений його діяльністю. Іншими словами, метою наших дій повинно бути задоволення Верховного Бога-Особи. Як на звичайній роботі обов’язок працівника полягає в тому, щоб задовольнити власника чи керівника його закладу, так само обов’язок кожної істоти полягає в тому, щоб Верховний Бог-Особа залишився задоволений його діяльністю. Яка діяльність задовольняє Верховного Бога-Особу, пояснено у ведичних писаннях. Виконання визначених у цих писаннях дій називається яґ’єю. Іншими словами, яґ’я    —    це діяльність, присвячена Верховному Господу. Треба глибоко усвідомити, що, окрім яґ’ї, будь-яка інша діяльність стає причиною матеріального рабства. Це пояснює «Бгаґавад-ґіта» (3.9): йаджртгт кармао ’нйатра локо ’йа карма-бандгана. Слова карма-бандгана означають, що якщо мета наших дій полягає не в задоволенні Верховного Господа, Вішну, то ми будемо зв’язані путами їхніх наслідків. Не слід діяти задля задоволення своїх чуттів. Кожен повинен працювати для задоволення Бога. Така діяльність називається яґ’єю.

Після Дакшиної яґ’ї всі півбоги сподівалися отримати прасад, рештки їжі, піднесеної Вішну. Господь Шіва    —    це один із півбогів, тому він, природно, теж сподівався своєї частки прасаду під час яґ’ї. Однак Дакша через заздрість до Господа Шіви не запросив Шіву на яґ’ю і не дав йому частки підношень. Коли слуги Господа Шіви зруйнували все місце яґ’ї, Господь Брахма вмилостивив Господа Шіву й запевнив, що він отримає свою частку прасаду. Господь Брахма попрохав Господа Шіву усунити наслідки руйнації, яку влаштували його слуги.

У «Бгаґавад-ґіті» (3.11) сказано, що яґ’я задовольняє всіх півбогів. Півбоги сподіваються завдяки яґ’я отримувати прасад, тому їх неодмінно треба виконувати. Люди, які намагаються задовольняти свої чуття і які занурюються в матеріальну діяльність, повинні виконувати яґ’ї, бо інакше воин заплутаються в наслідках своїх дій. Отож Дакша, як батько людства, проводив яґ’ю, і Господь Шіва розраховува на свою частку жертовних дарів. Але через те, що Господа Шіву не запросили на жертвопринесення, воно було розладнане. Однак за посередництвом Господа Брахми, все закінчилося гаразд.

Проводити яґ’ю дуже непросто, тому що на неї треба запросити всіх півбогів. За Калі-юґи неможливо влаштовувати такі дорогі жертвопринесення, і запросити на них півбогів теж не вдасться. Тому за цієї епохи радять: йаджаі сакіртана-прйаір йаджанті хі сумедгаса (Бгаґ. 11.5.32). Мудрі люди знають, що за Калі-юґи неможливо влаштовувати ведичні жертвопринесення. Але якщо не задовольнити півбогів, і зміна пір року, і дощі будуть нереґулярними. Все відбувається під наглядом півбогів. З огляду на це, для миру й процвітання всього суспільсва, мудрі люди за цієї епохи повинні проводити санкіртана-яґ’ю, співаючи святі імена Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе    /    Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе. Для цієї яґ’ї треба просто запросити людей, поспівати Харе Крішна, а тоді почастувати всіх прасадом. Така яґ’я задовольнить усіх півбогів, і завдяки цьому в світі пануватиме мир і процвітання. Ведичні ритуали ускладнює також те, що якщо не задовольнити хоча б одного з сотень тисяч півбогів, то це призведе до біди, як це сталося з Дакшею, що не задовольнив Господа Шіву. Але жертвопринесення, призначене для цієї епохи, виконувати зовсім нескладно. Досить просто співати чи повторювати Харе Крішна, і тоді, якщо буде задоволений Крішна, всі півбоги будуть природно теж задоволені.