14
відй-тапо-врата-дгарн мукгата сма віпрн
брахмтма-таттвам авіту пратгама твам асрк
тад брхман парама сарва-віпатсу псі
пла паӯн іва вібго праґхіта-даа
відй — освіта; тапа — аскези; врата — обітниці; дгарн — послідовники; мукгата — з вуст; сма — були; віпрн — брахмани; брахм — Господа Брахми; тма-таттвам — самоусвідомлення; авітум — поширювати; пратгамам — насамперед; твам — ти; асрк — створений; тат — тому; брхман — брахмани; парама — о найбільший; сарва — в усіх; віпатсу — в нещастях; псі — захищаєш; пла — як опікун; паӯн — тварин; іва — як; вібго — о великий; праґхіта — беручи в руку; даа — палку.
Господи Шіво, о великий і могутній, ти перший з’явився з вуст Господа Брахми, щоб захищати брахманів, які присвячують себе пошукам знання, аскезам, обітницям і самоусвідомленню. Як опікун брахманів, ти завжди захищаєш їхні засади, як пастух з палкою в руках захищає корів.
ПОЯСНЕННЯ: Суспільний обов’язок кожної людини, хоч би до якого соціального стану вона належала, полягає в тому, щоб вчитися панувати над розумом і чуттями, дотримуючись визначених у ведичних шастрах засад. Господа Шіву називають пашупаті, тому що він захищає розвинену свідомість живих істот, допомагаючи їм дотримуватися правил ведичної системи варн та ашрамів. Слово пау стосується не тільки тварин, але й людей. Тут сказано, що Господь Шіва завжди дбає про захист тварин і твариноподібних живих істот, які не досягли високого духовного рівня. Також сказано, що брахмани з’явилися з вуст Верховного Господа. Ми повинні завжди пам’ятати, що Господа Шіву називають представником Верховного Господа, Вішну. У ведичних писаннях сказано, що брахмани з’являються з вуст всесвітньої форми Господ Вішну, кшатрії — з Його рук, вайш’ї — з Його живота чи стану, а шудри — з Його ніг. Найголовніша частина тіла — це голова. Брахмани постали з вуст Верховного Бога-Особи, щоб приймати пожертви, призначені для поклоніння Вішну, і поширювати ведичне знання. Господа Шіву називають пашупаті, захисником брахманів та інших живих істот. Він захищає їх від не-брахманів, тобто від нецивілізованих людей, вороже налаштованих до практики самоусвідомлення.
Це слово має в собі також інший відтінок, вказуючи на те, що люди, які прив’язані лише до ритуальної сторони Вед і які не розуміють становища Верховного Бога-Особи, у своєму розвитку нічим не перевершили тварин. На початку «Шрімад-Бгаґаватам» теж сказано, що, навіть якщо людина виконує ведичні ритуали, але при тому не розвиває свідомості Крішни, уся її праця й виконання обрядів — це марнування часу. Господь Шіва розладнав Дакшину яґ’ю для того, щоб покарати Дакшу, бо зневаживши Господа Шіву, Дакша вчинив великий гріх. Покарання Господа Шіви можна порівняти з занесеною палицею, якою пастух лякає корів. Усім відомо, що для догляду за тваринами потрібна палка, бо вони не розуміють логічних доказів. Єдиник зрозумілий для них доказ — це аргументум ад бакулум, палка. Вони слухаються тільки тоді, коли над ними занесена палка. До людей, які перебувають на рівні тварин, потрібно застосовувати силу, тоді як людей на вищому рівні розвитку можна переконати доказами, що спираються на логіку й авторитет священних писань. Люди, які просто прив’язані до ведичних обрядів і не розвиваються далі в своєму духовному житті, які не хочуть виконувати відданого служіння й розвивати свідомість Крішни, мало чим відрізняються від тварин. Про них піклується Господь Шіва, іноді караючи їх, як він покарав Дакшу.