41
аґнір увча
йат-теджасха сусаміддга-тедж
хавйа вахе свадгвара джйа-сіктам
та йаджійа пача-відга ча пачабгі
свіша йаджурбгі праато ’смі йаджам
аґні — бог вогню; увча — сказав; йат-теджас — чиїм сяйвом; ахам — я; су-саміддга-тедж — осяйний, як вогонь; хавйам — узливання; вахе — приймаю; су-адгваре — у жертвопринесенні; джйа-сіктам — змішані з маслом; там — те; йаджійам — захисник жертвопринесення; пача-відгам — п’ять; ча — і; пачабгі — п’ятьма; су-ішам — вшановуваний; йаджурбгі — ведичними гімнами; праата — схилений у шанобливому поклоні; асмі — я є; йаджам — Яґ’ї (Вішну).
Бог вогню сказав: Господи, я схиляюся перед Тобою у шанобливому поклоні, тому що тільки з Твоєї милості я випромінюю вогняне сяйво і приймаю змішані з маслом жертовні дари. П’ять визначених у «Яджур Веді» підношень — це Твої різні енерґії, а п’ять різновидів ведичних гімнів складають шану Тобі. Жертвопринесення — це Ти, Верховний Бог-Особа.
ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» чітко сказано, що яґ’я повинна бути присвячена Господу Вішну. Господь Вішну має тисячу славетних, трансцендентних імен, одне з яких — це Яґ’я. Писання наголошують, що всі свої дії треба присвячувати задоволенню Яґ’ї, чи Вішну. Усі інші дії тільки призводять до рабства живої істоти. Кожен повинен виконувати яґ’ю, дотримуючись наведених у ведичних гімнах вказівок. Як сказано в Упанішадах, до атрибутів жертвопринесення належать вогонь, вівтар, благословенний час повного місяця, відповідний чотиримісячний період чатурмас’ї, жертовні тварини й напій сома, а також чотирискладові гімни Вед. В одному з гімнів сказано: рвайеті чатур-акшара асту рауша іті чатур-акшара йаджеті бгбгуй йе йаджмаха. Ці мантри, що їх приписують писання шруті і смріті, призначені тільки для задоволення Господа Вішну. Щоб наблизити до звільнення зумовлених матерією й прив’язаних до матеріальної насолоди людей, писання радять їм виконувати яґ’ю і дотримуватися приписів чотирьох суспільних і духовних станів. У «Вішну Пурані» сказано, що, приносячи жертви Вішну, людина поступово досягає звільнення. Отже, ціль усього життя — це задовольнити Господа Вішну. Призначена для задоволення Господа Вішну діяльність — це яґ’я. Кожен, хто розвинув у собі свідомість Крішни, присвячує своє життя задоволенню Крішни, джерела усіх форм Вішну. Щодня поклонячись Господу Крішні й пропонуючи Йому прасад, він стає найліпшим з усіх, хто виконує яґ’ю. У «Шрімад-Бгаґаватам» виразно сказано, що за цієї епохи Калі єдина яґ’я, чи жертвопринесення, що може привести до успіху, — це йаджаі сакіртана-прйаі, тобто найліпше жертвопринесення полягає в тому, щоб просто повторювати Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе / Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе. Якщо інші яґ’ї проводять перед формою Господа Вішну, то цю яґ’ю првоодять перед формою Господа Чайтан’ї. Такі поради наводить Одинадцята пісня «Шрімад-Бгаґаватам». Більше того, опис цієї яґ’ї підтверджує, Господь Чайтан’я Махапрабгу — це Сам Вішну. Як за давніх часів на Дакшиній яґ’ї з’явився Господь Вішну, так за цієї епохи з’явився Господь Чайтан’я, щоб приймати нашу санкіртана-яґ’ю.