44
прймена трі-вт
прендрійа-мано-малам
анаір вйудасйбгідгййен
манас ґуру ґурум
прймена — дихальними вправами; трі-вт — трьома рекомендованими способами; пра-індрійа — життєве повітря і чуття; мана — розум; малам — скверну; анаі — поступово; вйудасйа — відкинувши; абгідгййет — повинен медитувати; манас — розумом; ґуру — нестурбованим; ґурум — на верховного духовного вчителя, Крішну.
Сівши на свою підстилку, практикуй три різновиди дихальних вправ, щоб поступово приборкати рух життєвого повітря, розум і чуття. Повністю очистившись від матеріальної скверни і набравшись терпіння, починай медитувати на Бога-Особу.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш дає короткий огляд усієї практики йоґи, роблячи особливий наголос на дихальних вправах, що покликані вгамувати стурбований розум. Розум за своєї природою завжди мінливий і тому кидається з одного об’єкту на інший, але дихальні вправи покликані вгамувати його. Цей метод опанування розуму, можливо, був придатним мільйони років тому, коли з нього скористався Дгрува Махараджа, але за наших днів розум треба відразу зосередувати на лотосових стопах Господа за допомогою повторення святих імен. Повторюючи мантру Харе Крішна, людина відразу ж зосереджується на звуковій вібрації і думає про лотосові стопи, завдяки чому вона швидко досягає стану самадгі, чи трансу. Якщо людина повторює святі імена Господа, що невідмінні від Верховного Бога-Особи, її розум природно поринає в думки про Господа.
В цьому вірші Нарада Муні радить Дгруві Махараджі медитувати на верховного ґуру, верховного духовного вчителя. Верховний духовний вчитель — це Крішна, і тому Його називають чайт’я-ґуру. Це ім’я стосується Наддуші, що перебуває в серці кожної істоти. Як вказує «Бгаґавад-ґіта», Він допомагає людині зсередини, а також посилає духовного вчителя, що допомагає їй ззовні. Духовний вчитель — це зовнішній прояв чайт’я-ґуру, тобто духовного вчителя, що перебуває в серці кожного.
Практика очищення від думок про матеріальні речі називається прат’яхара. Вона полягає в тому, що людина поступово облишає всі матеріальні думки і заняття. Слово абгідгййет, вжите в цьому вірші, вказує на те, що людина, яка не зосередила свій розум, неспроможна медитувати.
Отже, медитація — це зосередження думок на Господі в своєму серці. Чи людина піднімається на цей рівень за допомогою системи аштанґа-йоґи, чи вона досягає його методом, який шастри найбільше рекомендують для цієї епохи, тобто повторюючи святе ім’я Господа, — мета духовної практики полягає в тому, щоб медитувати на Верховного Бога-Особу.