58–59
дгрувйа патгі дшйа
татра татра пура-стрійа
сіддгртгкшата-дадгй-амбу-
дӯрв-пушпа-пгалні ча
упаджахру прайуджн
втсалйд іша саті
вас тад-валґу-ґітні
првіад бгавана піту
дгрувйа — на Дгруву; патгі — по дорозі; дшйа — подивитися; татра татра — тут і там; пура-стрійа — господині; сіддгртга — білі зерна гірчиці; акшата — ячмінь; дадгі — йоґурт; амбу — воду; дӯрв — свіжі паростки трави; пушпа — квіти; пгалні — плоди; ча — також; упаджахру — сипали; прайуджн — промовляючи; втсалйт — з любові; іша — благословення; саті — доброчесниі жінки; ван — чуючи; тат — їхні; валґу — ніжні; ґітні — пісні; првіат — він увійшов; бгаванам — палац; піту — батька.
Коли Дгрува Махараджа йшов по дорозі, подивитися на нього зібралися всі доброчесні жінки з навколишніх будинків. Відчуваючи материнську любов до нього, вони посилали йому благословення й осипали його білими гірчичними зернами, ячменем, свіжими паростками трави, плодами та квітами і бризкали на нього водою та йоґуртом. Так Дгрува Махараджа, слухаючи милозвучний спів міських жінок, увійшов до батькового палацу.