No edit permissions for Ukrainian

58–59

дгрувйа патгі дшйа
татра татра пура-стрійа
сіддгртгкшата-дадгй-амбу-
дӯрв-пушпа-пгалні ча

упаджахру прайуджн
втсалйд іша саті
вас тад-валґу-ґітні
првіад бгавана піту

дгрувйа  —  на Дгруву; патгі  —  по дорозі; дшйа  —  подивитися; татра татра  —  тут і там; пура-стрійа  —  господині; сіддгртга  —  білі зерна гірчиці; акшата  —  ячмінь; дадгі  —  йоґурт; амбу  —  воду; дӯрв  —  свіжі паростки трави; пушпа  —  квіти; пгалні  —  плоди; ча  —  також; упаджахру  —  сипали; прайуджн  —  промовляючи; втсалйт  —  з любові; іша  —  благословення; саті  —  доброчесниі жінки; ван  —  чуючи; тат  —  їхні; валґу  —  ніжні; ґітні  —  пісні; првіат  —  він увійшов; бгаванам  —  палац; піту  —  батька.

Коли Дгрува Махараджа йшов по дорозі, подивитися на нього зібралися всі доброчесні жінки з навколишніх будинків. Відчуваючи материнську любов до нього, вони посилали йому благословення й осипали його білими гірчичними зернами, ячменем, свіжими паростками трави, плодами та квітами і бризкали на нього водою та йоґуртом. Так Дгрува Махараджа, слухаючи милозвучний спів міських жінок, увійшов до батькового палацу.

« Previous Next »