62
йатра спгаіка-куйешу
мах-мракатешу ча
маі-прадіп бгнті
лалан-ратна-сайут
йатра — де; спгаіка — мармурових; куйешу — на стінах; мах-мракатешу — оздоблених сапфірами та іншими самоцвітами; ча — також; маі-прадіп — світильники з самоцвітів; бгнті — сяяли; лалан — жіночими фіґурами; ратна — з самоцвітів; сайут — підтримувані.
В мармурових стінах царського палацу із сапфірів та інших самоцвітів були викладені прекрасні жінки, що тримали в руках запалені яскраві світильники, теж зроблені з коштовних каменів.
ПОЯСНЕННЯ: Опис палацу царя Уттанапади показує, як люди жили сотні тисяч років тому, задовго до того, як укладено «Шрімад-Бгаґаватам». Як уже зазначено, Махараджа Дгрува правив тридцять шість тисяч років, а це означає, що він жив за Сат’я-юґи, коли люди жили по сто тисяч років. Тривалість життя за чотирьох юґ згадано у ведичних писаннях. За Сат’я-юґи люди жили сто тисяч років, за Трета-юґи люди жили десять тисяч років, за Двапара-юґи — тисячу років, а нині, за Калі-юґи, люди можуть жити до ста років. З кожною наступною юґою тривалість людського життя скорочується на дев’яносто відсотків: від ста тисяч до десяти тисяч, від десяти тисяч до тисячі, від тисячі до ста років.
Як відомо, Дгрува Махараджа був правнук Господа Брахми. Це означає, що Дгрува Махараджа жив за першої Сат’я-юґи після створення всесвіту. За один день Господа Брахми, як сказано в «Бгаґавад-ґіті», минає багато Сат’я-юґ. Згідно з ведичним літочисленням, зараз триває двадцять восьма епоха. Обрахунки показують, що Дгрува Махараджа жив багато мільйонів років тому, але описи чудового палацу Дгрувиного батька не дозволяють нам погодитися з теорією про те, що якихось сорок чи п’ятдесят тисяч років тому на Землі не було розвиненої людської цивілізації. Палаци з такими стінами, як у палаці Махараджі Уттанапади, будували ще зовсім недавно, за часів панування моґолів. Кожен, хто бачив Червоний форт у Делі, міг помітити його мармурові стіни колись були прикрашені самоцвітами. За британського правління всі коштовні камені повиймали й послали до Британського музею.
Раніше заможність оцінювали за тим, скільки в людини було природних багатств: самоцвітів, мармуру, шовку, слонової кістки, золота й срібла. Економічний розвиток визначали не за кількістю машин. Рівень людської цивілізації залежить не від промисловості, а від багатств і продуктів природи, як постачає нам Верховний Бог-Особа, даючи нам змогу заощадити час на самоусвідомлення і досягнення успіху людського життя.
Також цей вірш показує, яким багатим був палац, що від нього Уттанапада, батько Дгруви Махараджі, незабаром відречеться, щоб піти в ліс і присвятити себе на самоусвідомлення. За допомогою описів «Шрімад-Бгаґаватам» можна порівняти сучасну цивілізацію і цивілізацію людей за інших епох: Сат’я-юґи, Трета-юґи і Двапара-юґи.