TEXT 21
дітйнм аха вішур
джйотіш равір аумн
марчір марутм асмі
накшатрм аха а
дітйнм—з дітй; ахам—Я є; вішу—Верховний Господь; джйотішм—з усіх світил; раві—сонце; ау-мн—світлосяйне; марічі—Марчі; марутм—з Марут; асмі—Я є; накшатрм— із зірок; ахам—Я є; а—Місяць.
З-посеред дітй Я — Вішу, із світил Я — сяйне Сонце, з Марут Я — Марчі, і серед зірок Я — Місяць.
Існує дванадцять дітй, головним з яких є Кша. Сонце — головне із світил, що виблискують на небі, і в Брахма-сагіті його названо сяючим оком Верховного Господа. Існує п’ятдесят різновидів вітрів, що дмуть у просторі, і серед тих вітрів панівне божество, Марчі, являє собою Кшу.
Місяць найбільше виділяється вночі з-поміж зірок, і тому він уособлює Кшу. З цього вірша можна зрозуміти, що Місяць є зіркою; тобто зірки, що мерехтять в небі, також відбивають світло Сонця. Теорію, згідно з якою у всесвіті є багато сонць, не визнають у ведичній літературі. Сонце одне, а зірки, так само як і Місяць, світяться, відбиваючи його світло. Бгаґавад-ґт вказує тут, що Місяць — це одна з зірок, отже, інші зірки, що виблискують, також не є сонцями, а подібні до Місяця.