TEXT 54

Кшу можна осягти лише шляхом безроздільного відданого служіння. Він Сам пояснює це в подробицях у цьому вірші, щоб неавторитетні коментатори знали, що вони марно витрачають свій час в намаганнях зрозуміти Бгаґавад-ґту шляхом розумувань. Ніхто не може осягти Кшу і зрозуміти, яким чином Він постав перед Своїми батьками спочатку в чотирирукій формі, а потім одразу ж набрав дворукої. Це дуже важко зрозуміти, просто вивчаючи Веди або за допомогою філософських спекуляцій. Тому тут ясно стверджується, що ніхто не може побачити Його або проникнути в ці матерії. Але люди, які мають великий досвід у вивченні ведичної літератури, можуть черпати з неї дуже багато знань про Нього. Існує безліч правил і приписів, і той, хто бажає хоч трошки зрозуміти Кшу, повинен дотримуватись засад на впорядкування життя, які викладено в авторитетних джерелах. Можна накладати на себе тапасйу згідно з цими засадами. Наприклад, говіти на Джанмшам, день явлення Кши, є серйозна тапасйа, і два дні на екда, (одинадцятий день молодика та на одинадцятий день після місяця вповні). Щодо добродійності, то її слід спрямовувати на відданих Кши, які з любов’ю служать Йому, поширюючи по всьому світі філософію Кши, тобто свідомість Кши. Свідомість Кши — це благословення, що послане людству. Рӯпа Ґосвм був надзвичайно вдячний Господу Чаітанйі й вважав Його найвеликодушнішим добродійником, бо Він щедро роздавав людям любов до Кши, якої так важко досягти. Отже, якщо людина жертвує якусь суму відданим, що зайняті поширенням свідомості Кши, — така добродійність є найрозумніша. І якщо людина поклоняється Кші в храмі згідно з приписами (в храмах Індії ви завжди побачите скульптурне зображення, звичайно Вішу або Кши), то це сприяє її духовному розвиткові. Для початківців у відданому служінні Господеві храмове поклоніння є дуже важливим і це підтверджує ведична література (ветватара Упанішада 6.23):

Людина, що непохитно віддана Верховному Господеві, під керівництвом духовного вчителя, в якого вона також непохитно вірить, може через одкровення побачити Верховного Бога-Особу. Той, хто не навчається в істинного духовного вчителя, не зможе засвоїти навіть початків науки про Кшу. Тут навмисно вжито слово ту, яке вказує, що жодний інший спосіб пізнання Кши, крім навчання в істинного духовного вчителя, не може бути успішним, а, отже, придатним й рекомендованим.

Особистісні форми Кши, тобто Його дворукий і чотирирукий образи, абсолютно відмінні від Його минущої всесвітньої форми, яку було явлено Арджуні. Чотирирука форма Нрйаи і дворука Кши — вічні й трансцендентні, тоді як всесвітня форма, продемонстрована Арджуні, — минуща. Саме слово судурдарам означає «важко побачити» і передбачає, що ніхто досі не спостерігав всесвітньої форми. Це слово також свідчить, що не було потреби являти цю форму відданим. На прохання Арджуни Кша явив цей образ, щоб в майбутньому, коли хтось почне видавати себе за Господнє втілення, його можна буде попросити явити свою всесвітню форму.

Слово на, неодноразово вживане в попередньому вірші, вказує, що людині не слід дуже пишатись академічною обізнаністю в ведичних питаннях. Вона повинна звернутись до відданого служіння Кші. Лише тоді людина стає здатною писати коментарі до Бгаґавад-ґти.

Всесвітня форма Кши перетворюється на чотирируку форму Нрйаи, а потім Він прибирає Своєї природної дворукої форми. Це свідчить, що чотирирукі й усі інші форми, які згадано у ведичній літературі, є експансіями одвічного дворукого Кши. Він є джерело всіх проявлень та еманацій. Кша відрізняється навіть од усіх цих Своїх форм, вже не кажучи про Його безособистісний аспект. Щодо чотирируких форм Кши, то в Ведах сказано, що навіть найближча до Кши чотирирука форма (Мах-Вішу, який лежить на поверхні космічного океану і видихає та вдихає незліченні всесвіти) також є експансією Верховного Господа. Як сказано у Брахма-сагіті (5.48) :

«Мах-Вішу, в якого входять всі незліченні всесвіти і з якого вони потім знову виходять, слідуючи за Його диханням, є повновладною експансією Кши. Тому я поклоняюсь Ґовінді, Кші, причині всіх причин». Отже, врешті-решт, слід рішуче поклонятись особистісній формі Кши як Верховному Богові-Особі, який уособлює вічне блаженство і знання. Він — джерело всіх форм Вішу, Він породжує всі втілення, або аватри, Він — одвічна Верховна Особа, як це стверджує Бгаґавад-ґт.

У ведичній літературі (Ґопла-тпан Упанішада 1.1) знаходимо такий вислів:

«Я схиляюсь в шанобливому поклоні перед Кшою, якому притаманна трансцендентна форма блаженства, вічності та знання. Я висловлюю Йому свою шану, тому що зрозуміти Його означає зрозуміти Веди, отже, Він є вищий духовний вчитель». Далі там сказано: кшо ваі парама даіватам — «Кша є Верховний Бог-Особа» (Ґопла-тпан 1.3). Еко ва сарва-ґа кша йа — «саме Кша — Верховний Бог-Особа, і Йому слід поклонятись». Еко ’пі сан бахудг йо ’вабгті — «Кша один, але Він являє Себе в безлічі форм, проявлень та втілень» (Ґопла-тпан 1.21).

Брахма-сагіт (5.1) каже:

«Верховний Бог-Особа — це Кша, і тіло Його зіткане з вічності, знання й блаженства. Він не має початку, бо Він — початок усього. Він — причина всіх причин».

В іншому місці сказано: йатрватра кшкгйа пара брахма наркті — «Верховна Абсолютна Істина — це особа. Ім’я цієї особи — Кша, й іноді Він сходить на цю Землю». В рмад-Бгґаватам також наведено опис різних втілень Верховного Бога-Особи і їхній перелік містить також ім’я Кши. Але далі сказано, що Кша не є втілення Бога, а Він Сам є одвічний Верховний Бог-Особа (ете ча-кал пуса кшас ту бгаґавн свайам).

Подібно до цього, у Бгаґавад-ґті Господь каже: матта паратара ннйат — «не існує нічого вище від Моєї форми Бога-Особи, Кши». В іншому місці Бгаґавад-ґти Він також каже: ахам дір хі девнм — «Я джерело всіх напівбогів». З’ясувавши за допомогою Кши суть Бгаґавад-ґти, Арджуна також каже: пара брахма пара дгма павітра парама бгавн — «тепер я цілком усвідомив, що Ти — Верховний Бог-Особа, Абсолютна Істина й пристановище всього сущого. Таким чином, всесвітня форма, що її Кша явив Арджуні, не є первинною формою Господа. Первинний, одвічний образ — це Кша. Всесвітню ж форму, з тисячами голів й рук, Кша являє лише на те, щоб привернути увагу тих, хто не має любові до Бога. Ця Його форма — другорядна.

Всесвітній образ не приваблює чистих відданих, які перебувають в різних трансцендентних стосунках з Господом. Верховний Господь у Своїй початковій формі Кши відповідає взаємністю на трансцендентну любов Своїх відданих. Тому Арджуна, якого поєднувала з Кшою щира дружба, не відчував ніякого задоволення, споглядаючи всесвітню форму, вона, радше, злякала його. Арджуна, який постійно перебував у товаристві Кши, був наділений трансцендентним баченням; він не був пересічною людиною і тому його не зачарувала всесвітня форма. Ця форма може здаватись чудовою тим людям, які вдосконалюють себе за допомогою кармічної діяльності, але для відданих, які з любов’ю служать Господу, дворука форма Кши є найдорожча.