TEXT 19

Господь стисло описав тіло, знання та об’єкт пізнання. Таке знання стосується того, хто пізнає, пізнаваного й процесу пізнання. Осягнення цих трьох речей в сукупності називають віджною, або наукою про знання. Чисті віддані Господа можуть безпосередньо осягнути досконале знання. Для всіх же інших воно недосяжне. Моністи запевняють, що в кінцевій стадії ці три окремих предмети зливаються в одне, але віддані не погоджуються з таким судженням. Знання і розвиток знання означають осягнення себе в свідомості Кши. Наші дії скеровує матеріалістична свідомість, але тільки-но ми зосередимо всю свою свідомість на діяльності в ім’я Кши й зрозуміємо, що Кша є всім, ми оволодіємо істинним знанням. Іншими словами, знання є лише підготовча стадія на шляху до досконалого осягнення змісту відданого служіння. В п’ятнадцятій главі це питання з’ясовуватиметься дуже детально.

Тепер, підсумовуючи, можна сказати, що шостий і сьомий вірші, від слів мах-бгӯтні і до четан-дгті, розглядають матеріальні елементи й деякі проявлення ознак життя, які, поєднуючись, утворюють тіло, або поле діяльності. Вірші з восьмого по дванадцятий, починаючи від амнітвам й до таттва-джнртга-даранам, описують пізнання обох типів знаючих поле діяльності, а власне: душі та Парамтми. Потім вірші з тринадцятого по вісімнадцятий, від слів анді мат-парам і до хді сарвасйа вішгітам, описують душу і Верховного Господа, тобто Парамтму.

Отже, тут було розглянуто три предмети: поле діяльності (тіло), процес пізнання і душа (індивідуальна й Верховна). У сказаному було наголошено, що тільки чисті віддані Господа можуть ясно зрозуміти суть цих речей. Отже, для таких відданих Бгаґавад-ґт особливо корисна; якраз вони можуть досягти вищої мети — духовного єства Верховного Господа, Кши. Іншими словами, лише віддані можуть збагнути Бгаґавад-ґту й здобути бажаний плід від її вивчення.