TEXT 5

Верховний Бог-Особа, Кша, — найвищий авторитет з цього знання. Але, за звичаєм, обізнані вчені й визнані авторитети завжди посилаються на своїх попередників. Кша пояснює це надзвичайно суперечливе питання про двоїстість та неподільність індивідуальної душі й Наддуші, посилаючись на святі писання, на авторитет Веднти. Спочатку Він каже, що це сходиться з думкою багатьох мудреців. Щодо мудреців, то окрім Нього Самого, Вйсадева, автор Веднта-сӯтри, є великий мудрець, і у Веднта-сӯтрі він чудово з’ясував природу двоїстості. Батько Вйсадеви, Парара, також великий мудрець, і він писав у своїх книгах з релігії: ахам тва ча татгнйе... — „Ми — ти, я й різноманітні інші живі істоти — трансцендентні, хоча й перебуваємо в матеріальних тілах. Тепер на нас впливають, згідно з нашою кармою, три ґуи матеріальної природи. Тому дехто перебуває на вищому рівні, дехто — в нижчій природі. Вища та нижча природи існують внаслідок невігластва й проявляються в незчисленній множині живих істот. Але Наддуша трансцендентна, бо вона непохибна й не опоганена трьома ґуами матеріальної природи». Таке розмежування душі, Наддуші й тіла проведено і в первісних Ведах, особливо в Кага Упанішаді. Багато великих мудреців пояснювали це, Парару ж вважають головним серед них.

Слово чгандобгі стосується різної ведичної літератури. Наприклад, Таіттірйа Упанішада, яка є відгалуженням Йаджур Веди, описує природу, живу істоту й Верховного Бога-Особу.

Як вже стверджувалося, кшетра — це поле діяльності, і є два види кшетра-джа: індивідуальна жива істота й верховна жива істота. Як стверджується в Таіттірйа Упанішаді (2.5), брахма пуччга пратішг. Залежність існування від наявності їжі є проявом енерґії Верховного Господа, і це відоме як анна-майа. Таким є матеріалістичний підхід до розуміння Всевишнього. Далі йде пра-майа; це означає, що, усвідомивши присутність Верховної Абсолютної Істини в їжі, жива істота може збагнути Абсолютну Істину вже в ознаках життя або в різних формах життя. В джна-майі пізнання виходить за межі ознак життя й піднімається до рівня мислення, почуттів і волевиявів. Віджна-майа, або усвідомлення Брахмана, приходить тоді, коли саму живу істоту відрізняють од її розуму та ознак життя. Найвищим ступенем є нанда-майа, осягнення всеблаженної природи. Таким чином, є п’ять ступенів реалізації Брахмана, які називають брахма пуччгам. Із цих п’яти перші три ступені — анна-майа, пра-майа, джна-майа — пов’язані з полем діяльності живих істот. Верховний Господь, якого називають нанда-майа, посідає трансцендентне становище стосовно всіх полів діяльності. Веднта-сӯтра також описує Верховного Господа за допомогою вислову нанда-майо ’бгйст, це означає, що Верховний Бог-Особа за Своєю природою сповнений радості. Щоб насолоджуватись Своїм трансцендентним блаженством, Він поширює Себе у віджна-майі, пра-майі, джна-майі та анна-майі. Вважають, що жива істота насолоджується в полі діяльності, але нанда-майа відрізняється від неї. Це означає, що коли жива істота вирішує насолоджуватись, зв’язавши себе з нанда-майею — вона стає досконалою. Таким є правдивий опис Верховного Господа як верховного знавця поля, живої істоти як підлеглого знавця і природи поля діяльності. Ці істини слід відшукувати на сторінках Веднта, тобто Брахма, сӯтри.

Тут згадано, що афоризми Веднта-сӯтри досконало упорядковані за принципом причини й наслідку. Деякі сӯтри, або афоризми, такі: на війад аруте (2.3.2), нтм руте (2.3.18) і парт ту тач-чгруте (2.3.40). Тобто, перший афоризм вказує на поле діяльності, другий вказує на живу істоту, а третій — на Верховного Господа, суммум бонум усіх проявлень різних істот.