TEXT 18
ахакра бала дарпа
кма кродга ча саріт
мм тма-пара-дехешу
прадвішанто ’бгйасӯйак
ахакрам — оманного его; балам — сили; дарпам — гордині; кмам—хтивості; кродгам—гніву; ча—також; саріт—знайшовши притулок в; мм—Мене; тма—у власному; пара—і в інших; дехешу — тілах; прадвішанта — обмовляють; абгйасӯйак — заздрісні.
Збиті з пуття оманним его, силою, пихою, хтивістю й гнівом, демони починають заздрити Верховному Богові-Особі, який перебуває в їхніх власних тілах й тілах інших істот, і вони вдаються до блюзнірства, зневажаючи справжню релігію.
Демон завжди повстає проти верховної влади Господа і не вірить у стри. стри й саме існування Верховного Бога-Особи викликають у нього заздрість. Це зумовлює його так званий «престиж», багатство та сила. Така людина не відає, що нинішнє життя — це підготовка до життя майбутнього, і тому, вона, фактично, заздрить собі та іншим. Вона чинить насильство як над тілами інших, так і над власним тілом. Позбавлена знання, вона не зважає на те, що все підвладне Верховному Богові-Особі. Із заздрості на стри і Верховного Бога-Особу вона вишукує брехливі докази неіснування Бога і заперечує авторитет стр. Демон вважає себе надзвичайно могутнім і незалежним. Він гадає, що його сила, влада і багатство неперевершені, він може робити, що йому заманеться, і ніхто не здатний спинити його. Якщо така людина має ворога, який може стати на перешкоді її почуттєвим насолодам, вона будує плани його вбивства.