TEXT 3

Кожен, ким би він не був, має ту чи іншу віру. Але в залежності від його природи, ця віра може належати до ґуи благочестя, пристрасті або невігластва. Таким чином, згідно зі своєю вірою він спілкується з певними людьми. Істина полягає в тому, що кожна жива істота, як про те сказано в п’ятнадцятій главі, зі свого походження є невід’ємною часткою Верховного Господа. Тому жива істота первинно є трансцендентною стосовно всіх ґу матеріальної природи. Але коли вона забуває про свої стосунки з Верховним Богом-Особою й входить у контакт з матеріальною природою, в обумовлене життя, вона сама зумовлює своє становище, вступаючи в зв’язок з різними сторонами матеріальної природи. Внаслідок цього її життя стає неприродним і вона розвиває штучну віру, яка має матеріальний характер. Хоча людина може перебувати під впливом певного враження або уявлення про життя, все ж таки первинно вона є нірґуа, трансцендентна. Тому людині слід очиститись від матеріальної скверни, щоб відновити свої взаємостосунки з Верховним Господом. Але єдиний шлях повернення, яким можна йти без страху, — це свідомість Кши. Якщо людина перебуває в свідомості Кши, тоді цей шлях ґарантує досягнення досконалого ступеня. Якщо ж людина не обере цей шлях самореалізації, вона, безумовно, залишатиметься під впливом ґу матеріальної природи.

Слово раддг, або «віра», дуже суттєве в цьому вірші. Віра первинно походить з ґуи благочестя. Людина може вірити в напівбога, або в якогось зліпленого нею бога, або в ще щось, вигадане нею. Вважають, що тверда віра породжується з діяльності в ґуі благочестя. Але за матеріально обумовленого стану жодна діяльність не може бути цілком чистою. Вона не може повністю перебувати в чистій благості, в ній завжди присутні домішки інших ґу. Чисте благочестя трансцендентне, і, перебуваючи в стані чистої благості, можна збагнути істинну природу Верховного Бога-Особи. Доти, доки віра цілком не перебуває в чистій благості, її можуть забруднювати інші ґуи матеріальної природи. Скверна ґу матеріальної природи покриває серце, а віру людини визначено тим, яка ґуа впливає на її серце. Треба зрозуміти, що коли на серце людини впливає ґуа благочестя, то й віру її також зумовлює ця ґуа. Якщо серце людини перебуває в ґуі пристрасті, то й віра її в ґуі пристрасті. А якщо ж серце людини — в ґуі пітьми, ілюзії, то й віра її також опоганена. Отже, ми бачим різні типи віри в цьому світі й різноманітні релігійні течії, зумовлені відмінностями віри. Істинна віра, справжня релігія, перебуває в ґуі чистого благочестя, однак, зважаючи на те, що серце наше не чисте, існують різні форми релігії, а згідно з різними типами віри, існують і різні способи поклоніння.