No edit permissions for Ukrainian

TEXT 20

на джйате мрійате в кадчін
нйа бгӯтв бгавіт в на бгӯйа
аджо нітйа вато ’йа пуро
на ханйате ханйамне арре

на—ніколи; джйате—народжується; мрійате—умирає; в—чи; кадчіт—будь-коли (в минулому, теперішньому чи в майбутньому); на—ніколи; айам—він; бгӯтв—виникнув; бгавіт—виникне; в—або; на—не; бгӯйа—або знов виникає; аджа—ненароджений; нітйа—вічний; вата—постійний; айам—він; пура—найстаріший; на—ніколи; ханйате—якого убивають; ханйамне—у вбитому; арре—у тілі.

Для душі не існує ні народження, ні смерті. Вона ніколи не виникала, не виникає і не виникне. Вона — ненароджена, вічна, незмінна і первинна. Вона не гине разом із тілом.

Крихітна атомічна фраґментарна частка Вищого духу якісно ідентична з Всевишнім. На відміну од тіла вона не підвладна змінам. Іноді душу називають незмінною, або кӯта-стга. Тіло підлягає перетворенням шести видів. Воно народжується з утроби матері, існує деякий час, росте, виконує певні дії, поступово виснажується і, врешті-решт, іде в небуття. Однак душа не зазнає таких змін. Душа ненароджена, вона дістає матеріальне тіло, і тому народжується тіло, душа ж не народжується і не вмирає. Вмирає все, що було народжене. Але через те, що душа не народжується, вона не має ані минулого, ані теперішнього, ані майбутнього. Вона вічна, незмінна, і вона первинна, тобто в історії нема сліду її виникнення, хоча ми й намагаємось його знайти, перебуваючи під враженням тілесної концепції буття. Душа, на відміну од тіла, ніколи не старіє. Тому так звана «стара» людина може почувати себе такою ж самою, як у дитинстві або юності. Зміни тіла не торкаються душі. Душа не в’яне, як дерево і як взагалі все матеріальне. Душа також не виробляє бічних продуктів; бічні продукти тіла — діти — це також окремі душі, і, отримуючи тіло, індивідуальна душа виступає в ролі дитини конкретної живої істоти. Тіло розвивається завдяки присутності душі, але душа не має ніяких нащадків, ніяких відгалужень чи змін. Таким чином, душа вільна від шести видозмін, які властиві тілові.

В Кага Упанішаді (1.2.18) ми знаходимо аналогічне місце:

на джйте мрійате в віпачін
нйа кутачін на бабгӯва качіт
аджо нітйа вато ’йа пуро
на ханйате ханйамне арре

У цьому вірші сказано те ж саме, що і в Бгаґавад-ґті, але тут іще вжито одне особливо важливе слово, віпачіт, що означає «вчений», або «той, хто має знання».

Душа сповнена знання, або, іншими словами, вона завжди сповнена свідомості. Таким чином, свідомість є ознакою душі. Навіть якщо неможливо виявити душу в серці, де вона перебуває, ми все ж таки можемо усвідомити її присутність там просто виходячи з того, що ми маємо свідомість. Іноді ми не бачимо сонця, бо його застують хмари або щось ще, однак ми бачимо його світло, і через те переконані в тому, що зараз день. Коли на світанку небо світлішає, ми розуміємо, що сходить сонце. Так само, коли ми бачимо певні ознаки свідомості в тілах людей і тварин, ми можемо зрозуміти, що в них присутня душа. І все ж таки свідомість індивідуальної душі відрізняється од свідомості Всевишнього, який має довершене знання минулого, теперішнього та майбутнього. Індивідуальна душа, проте, схильна забувати. Душа, яка забула про свою істинну природу, може набути знання та досягти просвітлення, якщо дослухатиметься до вищих повчань Кши. Йому така забудькуватість не властива, інакше Його наука, яку викладено в Бгаґавад-ґті, була б марною.

Існують два різновиди душ: крихітна індивідуальна душа (ау- тм) і Наддуша (вібгу-тм). Це підтверджується у Кага Упанішаді (1.2.20):

аор айн махато махйн
тмсйа джантор ніхіто ґухйм
там акрату пайаті вта-око
дгту прасдн махімнам тмана

«Як Наддуша (Парамтм), так і індивідуальна атомічна душа (джвтм) перебувають на одному й тому ж дереві тіла, в одному й тому ж місці — в серці живої істоти, і лише той, хто звільнивсь від усіх матеріальних бажань, а також від скорботи, може з Божої ласки зрозуміти велич душі». Кша є також джерелом Парамтми, як те стане зрозумілим з дальших глав, а Арджуна — це духовна іскра, атомічна душа, яка схильна забувати свою істинну природу, і яка потребує просвітлення, що його дає Кша, або Його істинний представник (духовний вчитель).

« Previous Next »