TEXT 6
на чаітад відма-катаран но ґарйо
йад в джайема йаді в но джайейу
йн ева хатв на джіджвішмас
те ’вастгіт прамукге дгртаршр
на—не; ча—також; етат—це; відма—ми знаємо; катарат— котре; на—нам; ґарйа—краще; йат в—чи; джайема—ми можем підкорити; йаді—якщо; в—або; на—нас; джайейу—вони підкорять; йн—тих, що; ева—напевно; хатв—убиваючи; на—ніколи; джіджвішма—ми бажали б жити; те—усі вони; авастгіт—розташовані; прамукге—перед; дгртаршр—сини Дгтаршри.
Ми не знаємо, що є кращим, перемогти їх, чи бути переможеними? Сини Дгтаршри стоять зараз перед нами на полі бою. Якщо ми вб’ємо їх, то саме життя наше втратить сенс.
Незважаючи на те, що кшатрійі зобов’язані воювати, Арджуна вагався, чи слід йому битися, ризикуючи викликати невиправдані жертви, чи ухилитись од бою та жити з жебрацтва. Якщо він не переможе ворога, то старцювання стане для нього єдиним засобом до існування. Він також не був упевнений в перемозі, тому що її могла здобути кожна сторона. Але, навіть якщо на них й очікувала перемога (адже їхня боротьба була справедливою), це означало б загибель синів Дгтаршри та інших родичів, а без них життя перетворилось би на тягар, і перемога, врешті-решт, обернулася б поразкою. Всі ці роздуми ясно свідчать про те, що Арджуна був не лише великий відданий Господа, але й мав духовне знання і володів своїми почуттями та думками. Його бажання жити старцюванням, незважаючи на свій царський сан, ще раз свідчить про його відреченість. Такі якості в поєднанні з вірою в слова р Кши, його духовного вчителя, вказують на справжню доброчесність Арджуни. З усього сказаного можна зробити висновок, що Арджуна був цілком підготований до звільнення. Якщо чуття не впокорені, неможливо оволодіти знанням, а без знання та відданості не йдеться ні про яке звільнення. Арджуна, крім своїх надзвичайних матеріальних чеснот, також був наділений всіма цими необхідними якостями.