No edit permissions for Ukrainian

TEXT 61

тні сарві сайамйа
йукта ста мат-пара
вае хі йасйендрійі
тасйа прадж пратішгіт

тні—ті чуття; сарві—усі; сайамйа—володіючи; йукта—будучи заглибленим; ста—слід перебувати; мат-пара—в стосунках зі Мною; вае—повністю підкорені; хі—звичайно; йасйа—того, чиї; індрійі—чуття; тасйа—його; прадж—свідомість; пратішгіт—той, хто укріпився.

Того, хто приборкує свої чуття і повністю владає ними, хто зосереджує свою свідомість на Мені, вважають людиною із стійким інтелектом.

Вища досконалість йоґи полягає в свідомості Кши, про що ясно сказано в даному вірші. Без свідомості Кши неможливо підкорити свої чуття. Як було згадано вище, великий мудрець Дурвс Муні посварився з Махрджею Амбаршею й через гордощі впав у безпідставну лють. Таким чином він не зумів стримати свої почуття. Хоча цар не був таким могутнім йоґом, як мудрець, проте, бувши відданим Господа, мовчки терпів несправедливі закиди, внаслідок чого й здобув перемогу. Цар зміг керувати своїми почуттями, бо мав якості, які описано в рмад-Бгґаватам (9.4.18 – 20) таким чином:

са ваі мана кша-падравіндайор
вачсі ваікуга-ґунуваране
карау харер мандіра-мрджандішу
руті чакрчйута-сат-катгодайе

мукунда-ліґлайа-даране дау
тад-бгтйа-ґтра-спаре ’ґа-саґамам
ґгра ча тат-пда-сароджа-саурабге
рмат-туласй расан тад-арпіте

пдау харе кшетра-паднусарпае
іро хшкеа-падбгівандане
кма ча дсйе на ту кма-кмйай
йатготтамалока-джанрай раті

“King Ambarīṣa fixed his mind on the lotus feet of Lord Kṛṣṇa, engaged his words in describing the abode of the Lord, his hands in cleansing the temple of the Lord, his ears in hearing the pastimes of the Lord, his eyes in seeing the form of the Lord, his body in touching the body of the devotee, his nostrils in smelling the flavor of the flowers offered to the lotus feet of the Lord, his tongue in tasting the tulasī leaves offered to Him, his legs in traveling to the holy place where His temple is situated, his head in offering obeisances unto the Lord, and his desires in fulfilling the desires of the Lord … and all these qualifications made him fit to become a mat-para devotee of the Lord.”

The word mat-para is most significant in this connection. How one can become mat-para is described in the life of Mahārāja Ambarīṣa. Śrīla Baladeva Vidyābhūṣaṇa, a great scholar and ācārya in the line of the mat-para, remarks, mad-bhakti-prabhāvena sarvendriya-vijaya-pūrvikā svātma-dṛṣṭiḥ su-labheti bhāvaḥ. “The senses can be completely controlled only by the strength of devotional service to Kṛṣṇa.” Also, the example of fire is sometimes given: “As a blazing fire burns everything within a room, Lord Viṣṇu, situated in the heart of the yogī, burns up all kinds of impurities.” The Yoga-sūtra also prescribes meditation on Viṣṇu, and not meditation on the void. The so-called yogīs who meditate on something other than the Viṣṇu form simply waste their time in a vain search after some phantasmagoria. We have to be Kṛṣṇa conscious – devoted to the Personality of Godhead. This is the aim of the real yoga.

« Previous Next »