TEXT 1

Тут нам відкривається історія Бгаґавад-ґти, простежена з глибини віків, коли її було повідано царям усіх планет, починаючи з планети Сонце. Обов’язок царів на всіх планетах — захищати своїх підданих, і тому володарі повинні знати науку Бгаґавад-ґти, щоб громадяни були вільними від тягаря ницих бажань і процвітали під їхнім правлінням. Людське життя призначене для розвитку духовного знання, для усвідомлення свого вічного зв’язку з Верховним Богом-Особою і носії влади всіх держав і всіх планет зобов’язані навчити цьому всіх своїх підданих, використовуючи засоби освіти, культури та релігії. Іншими словами, роль глави будь-якої держави полягає в поширенні науки свідомості Кши, щоб люди, оволодівши цією великою наукою, могли успішно йти правильним шляхом, використовуючи сприятливі можливості людської форми життя.

У цю епоху бог Сонця, відомий під іменем Вівасвн, є царем Сонця, а Сонце — це джерело всіх планет сонячної системи. В Брахма- сагіті (5.52) сказано:

«Я поклоняюсь, — сказав Господь Брахм, — Верховному Богові- Особі, Ґовінді (Кші), який є одвічна первинна особистість, і з волі якого Сонце, цар усіх планет, набуває своєї надзвичайної потужності та жару. Сонце являє собою Господнє око і рухається по своїй орбіті, покірне Його наказу».

Сонце — цар усіх планет, а бог Сонця (зараз його звати Вівасвн) править планетою Сонце, що панує над рештою планет, наділяючи їх світлом й теплом. Сонце рухається по своїй орбіті з наказу Кши. Господь Кша зробив Вівасвна Своїм першим учнем, щоб той осягнув науку Бгаґавад-ґти. Тобто Ґт не є вигаданий трактат для пересічного світського вченого; вона — достовірний твір, що містить знання, яке переходить від учителя до учня із споконвічних часів.

В Махбграті (нті-парва 348.51 – 52) ми можемо простежити історію Ґти в таких рядках:

«На початку Трет-йуґи цю науку про взаємостосунки з Всевишнім Вівасвн передав Ману. Ману, прабатько людства, передав її своєму синові Махрджі Ікшвку, цареві планети Земля і предку династії Раґгу, в якій з’явився Господь Рмачандра». Отже, Бгаґавад- ґт відома людському суспільству з часів Махрджі Ікшвки.

Від початку Калі-йуґи, що триває 432 000 років, до теперішнього часу сплинуло лише п’ять тисяч років. Перед цим була Двпара- йуґа (800 000 років), а перед нею — Трета-йуґа (1 200 000 років). Отже, близько 2 005 000 років тому Ману розповів Бгаґавад-ґту своєму синові й учневі Махрджі Ікшвку, цареві планети Земля. Тривалість життя нинішнього Ману становить 305 300 000 років, з яких 120 400 000 вже минули. Враховуючи, що до народження Ману Господь передав Ґту Своєму учневі, богу Сонця Вівасвну, то, згідно з приблизними підрахунками, її було розказано щонайменше 120 400 000 років тому, а людському суспільству вона відома близько двох мільйонів років. Ще раз Господь переказав її Арджуні близько 5 000 років тому. Такий вигляд у загальних рисах має історія Ґти, згідно з твердженнями самої Ґти та її оповідача, Господа р Кши. Її було повідано богу Сонця Вівасвну, тому що він був кшатрійа й пращур усіх кшатрій, нащадків бога Сонця, або сӯрйа-ваа кшатрій. А що Бгаґавад-ґту повідав Сам Верховний Бог-Особа, то вона рівноцінна Ведам, і це знання є апаурушейа, надлюдське. Ведичні настанови приймають такими, якими вони є, без будь-яких тлумачень, і Ґту теж слід сприймати без будь-яких світських тлумачень. Світські сперечальники можуть будувати свої здогади стосовно Ґти, але тоді Бгаґавад-ґт не буде такою, якою вона є. Бгаґавад-ґту слід сприймати такою, як вона є, якою вона передається ланцюгом учнівської послідовності, і тут сказано, що Господь розповів її богу Сонця, бог Сонця повідав її своєму синові Ману, а Ману передав своєму синові Ікшвку.