No edit permissions for Ukrainian

TEXT 18

йад вінійата чіттам
тманй евватішгате
ніспха сарва-кмебгйо
йукта ітй учйате тад

йад—коли; вінійатам—старанно дисциплінований; чіттам—розум і його діяльність; тмані—в Трансцендентному; ева—неодмінно; аватішгате—розташовується; ніспха—позбавлений бажань; сарва — до будь-якого різновиду; кмебгйа — матеріальне чуттєве задоволення; йукта—той, хто досяг високого рівня в йозі; іті—так; учйате—сказано, що; тад—тоді.

Коли людина, здійснюючи йоґу, дисциплінує свою розумову діяльність й, позбувшись усіх матеріальних бажань, підіймається до трансцендентного рівня, кажуть, що вона досягла високого ступеня йоґи.

Характерною рисою діяльності йоґа, що вирізняє її від діяльності звичайної людини, є зникнення всіх матеріальних бажань, головне з яких — статеве бажання. Досконалий йоґ так добре врівноважує свій розум, що його більше не можуть турбувати ніякі матеріальні бажання. В рмад-Бгґаватам (9.4.18 – 20) стверджується, що люди, які перебувають в свідомості Кши, природним чином можуть досягти такого досконалого ступеня:

са ваі мана кша-падравіндайор
вачсі ваікуга-ґунуваране
карау харер мандіра-мрджандішу
руті чакрчйута-сат-катгодайе

мукунда-ліґлайа-даране дау
тад-бгтйа-ґтра-спаре ’ґа-саґамам
ґгра ча тат-пда-сароджа-саурабге
рмат-туласй расан тад-арпіте

пдау харе кшетра-паднусарпае
іро хшкеа-падбгівандане
кма ча дсйе на ту кма-кмйай
йатготтама-лока-джанрай раті

«Спершу цар Амбарша заполонив свій розум думками про лотосні стопи Господа Кши; потім, послідовно, мову свою він використав на висвітлювання трансцендентних якостей Господа, свої руки — на прибирання храму Господнього, свої вуха — на слухання про Господні чинки, свої очі — на споглядання трансцендентних форм Господа, своє тіло — щоб торкатися тіл відданих, свій нюх — щоб відчувати аромат квітів лотоса, запропонованих Господу, свій язик — на смакування листя тулас, піднесеного до лотосних стіп Господа, свої ноги — для відвідин місць прощ і храмів Господа, свою голову — для шанобливих поклонів перед Господом й свої бажання він спрямував на виконання Господньої місії. Вся така трансцендентна діяльність цілком притаманна відданому Господа».

Можливо, що послідовникам імперсоналізму трансцендентний стан і здається невимовним, але його легко досягає людина в свідомості Кши, що очевидно з вищенаведеного опису занять Махрджі Амбарши. Якщо людина не зосереджує свій розум на лотосних стопах Господа, постійно пам’ятаючи про Нього, то такі трансцендентні заняття марні. Саме тому у відданому служінні Господеві цю визначену людині діяльність називають арчаною, тобто залученням усіх чуттів до служіння Господу. Чуття й розум не терплять бездіяльності. Недоцільно просто пригнічувати їх. Тому, для основної маси людей, особливо для тих, хто не провадить життя у відреченні, вище описаний трансцендентний спосіб використання чуттів та розуму — то є досконалий шлях до трансцендентних досягнень, і в Бгаґавад-ґті це називано йуктою.

« Previous Next »