TEXT 14

Верховний Бог-Особа має незліченні енерґії і всі ці енерґії божественні. Хоча живі істоти являють собою частину Його енерґій і тому теж божественні за природою, їхня одвічна духовна потенція прихована внаслідок зв’язку з матеріальною енерґією. Неможливо подолати вплив матеріальної енерґії, перебуваючи під її покровом. Як стверджувалося раніше, як матеріальна, так і духовна природи, що походять від Верховного Бога-Особи, — вічні. Живі істоти належать до вічної верховної природи Господа, але, внаслідок опоганення нижчою природою, матерією, їхня ілюзія також вічна. Тому обумовлену душу називають нітйа-баддга, або вічно обумовлена. Ніхто не може простежити історію її переходу в обумовлений стан в якийсь певний момент розвитку матеріального світу. Отже, хоча матеріальна природа і є нижчою енерґією, визволитися з її лабет дуже важко для обумовленої душі, адже, врешті-решт, матеріальну енерґію скеровує верховна воля, подолати яку жива істота не в силі. Нижчу, матеріальну природу визначено тут як божественну, бо вона пов’язана з божественним і божественна воля рухає нею. Матеріальна природа, хоча і є нижчою, діє надзвичайно вправно, під керівництвом божественної волі будуючи й руйнуючи космічне проявлення. Веди підтверджують це таким чином: мй ту практі відйн мйіна ту махеварам. «Хоча мй (ілюзія) оманна, тобто минуща, за нею стоїть верховний чарівник, Бог-Особа, який є Махевара, вищий правитель» (ветватара Упанішада 4.10).

Інше значення слова ґуна — «мотузка»; слід зрозуміти, що обумовлена душа міцно зв’язана мотузками ілюзії. Людина із зв’язаними руками та ногами не здатна звільнитись самотужки, — їй потрібна допомога того, чиї руки вільні. Зв’язані не допоможуть один одному, — треба, щоб рятівник був вільним. Тому лише Господь Кша, або Його істинний представник — духовний вчитель — можуть визволити обумовлену душу. Без такої вищої допомоги немає жодного шансу звільнитись з рабства матеріальної природи. Віддане служіння, тобто свідомість Кши, допоможе досягнути визволення. Кша — володар ілюзорної енерґії, і Він може наказати цій нездоланній енерґії звільнити обумовлену душу. Він дає такий наказ із Своєї незбагненної ласки до душі, яка вручила себе Йому, із Своєї батьківської любові до живої істоти, яка одвічно є улюблене дитя Господнє. Отже, вручити себе лотосним стопам Господа — це єдиний спосіб вивільнитись з пазурів суворої матеріальної природи.

Слова мм ева також важливі. Мм означає «тільки Кші (Вішу)», а не Брахмі чи іві. Хоча Брахм і іва посідають дуже високе становище й перебувають майже на одному рівні з Вішу, ці втілення раджа-ґуи (пристрасті) і тама-ґуи (невігластва) не здатні визволити обумовлену душу з лещат мйі. Іншими словами, мй впливає і на Брахму, і на іву. Лише Вішу є володарем мйі, тому лише Він може визволити обумовлену душу. Веди (ветватара Упанішада 3.8) підтверджують це висловом там ева відітв, тобто «свобода можлива лише через усвідомлення Кши». Навіть Господь іва стверджує, що досягти звільнення можна лише з милості Вішу. Господь іва каже: мукті-прадт сарвеш вішур ева на саайа — «Безсумнівно, що Вішу, це той, хто дарує звільнення».