TEXT 8

У цьому вірші пояснюється, як саме Господь проявляє Свою всюдисущість за допомогою Своїх різноманітних матеріальних та духовних енерґій. Верховного Господа можна спочатку відчути через Його різні енерґії, — таким способом усвідомлюють Його безособистісний аспект. Напівбог Сонця — особа, і його присутність можна відчувати в його енерґії, сонячному світлі, яке поширюється скрізь, — так само і Господа, хоча Він і перебуває в Своїй вічній обителі, сприймають через Його енерґії, що проникають й поширюються всюди. Основна якість води — її смак — її дійовий чинник. Пити морську воду неприємно, бо її чистий смак змішано із сіллю. Вода смакує нам залежно від своєї чистоти, і такий чистий смак — одна з Господніх енерґій. Імперсоналіст відчуває присутність Господа у воді через її смак, а персоналіст ще й вихваляє Господа за те, що Він милосердно дає людині смачну воду вгамувати спрагу. Саме так слід сприймати Всевишнього. Насправді між персоналізмом та імперсоналізмом немає ніяких суперечностей. Той, хто пізнав Бога, знає, що поняття про імперсональне та особистісне присутнє водночас у всьому без жодних суперечностей. Тому Господь Чаітанйа утвердив Свою величну доктрину ачінтйа бгеда-й-абгеда-таттви: одночасної єдності й відмінності.

Світло сонця й місяця також первісно випромінюється з брахмаджйоті, яке є безособистісним сяєвом Господа. І праава, тобто трансцендентний звук окра, що ним починається кожний ведичний гімн, є зверненням до Верховного Господа. Імперсоналісти дуже бояться звертатись до Верховного Господа Кши за Його незчисленними іменами, і тому вони вважають за краще викликати вібрацію трансцендентного звуку окри. Вони не усвідомлюють того, що окра — це звуковий образ Кши. Повноваження свідомості Кши поширюються скрізь, і благословенний той, хто пізнав свідомість Кши. Ті ж, хто не знає Кши, перебувають в ілюзії, і, отже, знання про Кшу є звільненням, а забуття Його — рабством.