TEXT 10

Тут ясно сказано, що Верховний Господь, хоча Він і стоїть осторонь будь-якої діяльності матеріального світу, залишається верховним правителем. Верховний Господь — це вища воля і передумова матеріального проявлення, але розпорядником у матеріальному світі є матеріальна природа. Кша також запевняє в Бгаґавад-ґті, що Він — батько всіх живих істот, у всіх їхніх формах і видах. Батько вносить сім’я в утробу матері для того, щоб народилася дитина, так само і Верховний Господь одним Своїм поглядом вносить усі живі істоти в утробу матеріальної природи, і вони виходять звідти в різних формах і видах, згідно з їхньою минулою діяльністю та бажаннями. Всі живі істоти, хоча їх і народжено через погляд Верховного Господа, отримують свої відповідні тіла згідно із своїми минулими вчинками і бажаннями. Відтак, Господь не зв’язаний безпосередньо з матеріальним творінням. Він просто кидає погляд на матеріальну природу, від чого вона збуджується, і все негайно створюється. Господь кидає погляд на матеріальну природу, і, звичайно, тим самим Він виконує певну діяльність; але безпосередньо Він ніяк не зв’язаний з проявленням матеріального світу. В смті наведено такий приклад: якщо людина бачить перед собою запашну квітку, то своїм нюхом вона сприймає її аромат, хоча квітка і нюх відокремлені одне від одного. Схожий зв’язок існує також між матеріальним світом і Верховним Богом-Особою. Насправді ж, Він не має нічого спільного з матеріальним світом, Він лише творить його за допомогою Свого погляду й визначає його шляхи. Загалом, матеріальна природа без нагляду Верховного Бога-Особи непрацездатна. Верховна Особистість, проте, відокремлена від будь-якої матеріальної діяльності.