TEXT 11

З попередніх пояснень стає зрозумілим, що Верховний Бог-Особа, хоча і з’являється в людській подобі, не є звичайною людиною. Бог-Особа, який керує творенням, підтримуванням і знищенням усього космічного проявлення, не може бути людською істотою. І все ж таки багато людей, бідних на розум, вважають Кшу просто могутньою людиною й нічим більше. Насправді ж Він — одвічна Верховна Особистість, як це підтверджується в Брахма-сагіті (вара парама кша): Він — Верховний Господь.

Існує багато вар, керівників, і всі вони різні за ранґом. В матеріальному світі в якомусь апараті управління можна зустріти директорів та офіційних осіб, над ними — секретар, що підпорядкований міністрові, а над міністром — президент. Кожний з названих людей чимось керує і кожного з них контролює хтось вищий. У Брахма-сагіті сказано, що Кша — верховний управитель; безсумнівно, як в матеріальному світі, так і в духовному є чимало керівників, але Кша — верховний правитель (вара парама кша), і тіло Його — сач-чід-нанда, нематеріальне.

Матеріальні тіла не здатні вершити дива, які було описано в попередніх віршах. Його ж тіло вічне, сповнене блаженства і знання. Хоча Він не є звичайною людиною, невігласи не розуміють цього і зневажають Його. Його тіло названо тут мнушм, тому що Він діє зовсім як людина, друг Арджуни, політик, якого втягнуто в битву на Курукшетрі. Багато в чому Він діє як звичайна людина, але насправді Його тіло сач-чід-нанда-віґраха—вічне блаженство й абсолютне знання. Мовою Вед це звучить як сач-чід-нанда-рӯпйа кшйа: «Я схиляюсь в пошані перед Верховним Богом-Особою, Кшою, який є вічна блаженна форма знання» (Ґопла-тпан Упанішада 1.1). У Ведах є й інші згадки про це. Там ека ґовіндам: «Ти — Ґовінда, Який приносить насолоду почуттям і радість коровам». Сач-чід-нанда-віґраха: «І Твоя форма трансцендентна, сповнена знання, блаженства і вічності». (Ґопла-тпан Упанішада 1.38)

Незважаючи на трансцендентні властивості тіла Господа Кши, сповненого блаженства і знання, є багато так званих «вчених» і коментаторів Бгаґавад-ґти, які зневажають Кшу, ставлячись до Нього як звичайної людини. Завдяки якійсь благочестивій діяльності в минулому житті, вони можуть народжуватись геніями, але таке їхнє уявлення про Кшу є наслідком низького рівня знань. Такий учений є мӯга, бо тільки нерозумні вважають Кшу за звичайну людську істоту, не відаючи про приховану потаємну діяльність Верховного Господа і Його різних енерґій. Вони не знають, що тіло Кши — це символ довершеного знання й блаженства, що Він — володар усього сущого, і що Він може дарувати звільнення кожному. Вони зневажають Його, бо не відають, що Кша наділений безліччю трансцендентних якостей.

Не знають вони і того, що сама поява Верховного Бога-Особи в матеріальному світі — це проявлення Його внутрішньої енерґії. Він є володар матеріальної енерґії. Тут Господь знову заявляє — як це вже пояснювалось у деяких місцях, — що матеріальна енерґія, хоча вона і дуже могутня (мама мй дуратйай), перебуває цілком під Його владою, і що той, хто вручає себе Йому, вивільнюється з рабства матеріальної енерґії. Якщо душа, вручивши себе Кші, може позбутись впливу матеріальної енерґії, то як же Верховний Господь, який керує творенням, підтримуванням і знищенням усієї космічної природи, може мати матеріальне тіло, подібно до нас? Отже, таке уявлення про Кшу — цілковита безглуздість. Але обмежені люди не можуть збагнути, як це Кша, являючи Себе у людській подобі, може бути водночас повелителем усіх атомів і всього гігантського проявлення всесвітньої форми, тобто — Верховним Богом-Особою. Величезне і найдрібніше перебуває поза їхнім розумінням, і вони не можуть уявити собі, що істота, яка має людську подобу, може водночас керувати як нескінченним, так і найдрібнішим. І хоча Він контролює як нескінченне так і обмежене, Він перебуває осторонь цього прояву. Щодо Його йоґам аіварам, Його незбагненної трансцендентної енерґії, то кажуть, що Він може керувати нескінченним і обмеженим водночас, Сам залишаючись осторонь. Хоча вбогі на розум люди не можуть уявити собі, як Кша, який являє Себе у людській подобі, може керувати безконечним і обмеженим, чисті віддані визнають це, бо знають, що Кша — це Верховний Бог-Особа. І тому вони цілковито віддаються Йому і заглиблюються в свідомість Кши, любовне служіння Господу.

Існує багато розбіжностей між імперсоналістами та персоналістами щодо явлення Господа в людському образі. Але звернімось до Бгаґавад-ґти і рмад-Бгґаватам, авторитетних джерел, що викладають науку про Кшу, і нам стане зрозумілим, що Кша є Верховний Бог-Особа. Кша не звичайна людина, хоча він і явився на Землю в людській подобі. В першій главі першої пісні рмад-Бгґаватам описано, як мудреці, очолювані аунакою, почали розпитувати про діяння Кши такими словами:

«Господь р Кша, Верховний Бог-Особа, як і Баларма, видавав себе за людину, і, прибравши такого образу, здійснив багато надлюдських діянь» (Бгґ. 1.1.20). Явлення Господа у вигляді людини спантеличує недалеких людей. Жодна людина не здатна на ті чудові вчинки, що їх здійснив Кша, коли був присутній на Землі. Кша представ перед Своїми батьком та матір’ю, Васудевою й Девак, чотирируким, але після молитв батьків Він перемінився на звичайну дитину. Як сказано у рмад-Бгґаватам (10.3.46): бабгӯва пркта іу — «Він став геть як звичайна дитина, звичайна людська істота». В одинадцятій главі Бгаґавад-ґти розповідається, як Арджуна молився про те, щоб побачити чотирируку форму Кши (тенаіва рӯпеа чатур-бгуджена). Явивши йому цю форму, Кша, зглянувшись на прохання Арджуни, знову прибрав одвічної людиноподібної форми (мнуша рӯпам). Такі різноманітні специфічні достоїнства Верховного Господа зовсім не властиві пересічній людській істоті.

Деякі з тих, кого заражено філософією мйвд, зневажають Кшу й цитують один вірш із рмад-Бгґаватам (3.29.21), щоб довести, нібито Кша — звичайна людина. Аха сарвешу бгӯтешу бгӯттмвастгіта сад: «Всевишній присутній в кожній живій істоті». Але чи не краще звернутись до тлумачень цього вірша такими чрйами ваішав, як Джва Ґосвм й Вівантга Чакраварт гкура, ніж слідувати інтерпретаціям неавторитетних осіб, що насміхаються з Кши. Джва Ґосвмі в коментарі на цей вірш каже, що Кша, в Своїй повновладній експансії у формі Парамтми перебуває в усіх істотах, рухомих і нерухомих, як Наддуша, тому, кожний новонавернений відданий, який зосереджує свою увагу лише на арч-мӯрті, образі Верховного Господа в храмі, але не шанує інших живих істот, даремно поклоняється Господньому образу. Існують три різновиди відданих, і новонавернені серед них перебувають на нижчому ступені. Відданий-неофіт більше уваги приділяє мӯрті, Божеству в храмі, ніж іншим відданим, і Вівантга Чакраварт гкура попереджує, що такий умонастрій слід змінити. Відданому слід зрозуміти, що Кша присутній в серці кожного як Парамтм, і тому кожне тіло є втіленням, або храмом Верховного Господа, і отже, йому слід виявляти таку ж шану, як Господньому храмові, бо Парамтм мешкає в кожному і в усіх тілах. Тому до всіх слід ставитись з належною пошаною, не нехтуючи ніким.

Є чимало імперсоналістів, які з презирством ставляться до поклоніння в храмі. Вони кажуть, що, мовляв, Бог перебуває всюди, тож навіщо поклонятись Йому саме в храмі? Але якщо Бог є скрізь, хіба Він не присутній і в храмі чи в мӯрті? Суперечка імперсоналістів та персоналістів може тривати вічно, але досконалий відданий у свідомості Кши знає, що, хоча Кша залишається Верховною Особою, Він — всюдисущий. Це знаходить підтвердження в Брахма-сагіті. Хоча Його особиста обитель — Ґолока Вндвана і Він завжди перебуває там, все ж таки Він, у формі Своїх різноманітних енерґій і в Своїй повновладній експансії присутній скрізь, у всіх частинах матеріального і духовного творіння.