МАНТРА ЧЕТВЕРТА
анеджад ека манасо джавйо
наінад дев пнуван пӯрвам аршат
тад дгвато ’нйн атйеті тішгат
тасмінн апо мтарів дадгті
анеджад — закріплений; екам — один; манаса — ніж розум; джавйа—швидше; на—ні; енат—Верховний Господь; дев—напівбоги, якими є Індра й інші; пнуван—можуть наблизитись; пӯрвам—попереду; аршат—швидко рухаючись; тат—Він; дгвата—ті, що біжать; анйн—решту; атйеті—переважає; тішгат—залишається на місці; тасмін—в Ньому; апа—дощ; мтарів—боги, що керують повітрям та дощем; дадгті—постачають.
Залишаючись у Своїй обителі, Бог-Особа пересувається швидше думки і може випередити всіх, хто біжить. Могутні напівбоги не можуть наблизитись до Нього. Він, хоча й перебуває в одному місці, владний над тими, хто забезпечує повітрям і дощем. Він перевершує всіх у вищій майстерності.
Верховного Господа, Абсолютного Бога-Особу, не можуть пізнати за допомогою розумувань навіть видатні філософи. З Його ласки Господа можуть пізнати лише віддані Йому. В Брахма-сагіті сказано, що невідданий філософ може мандрувати хоч сотні років із швидкістю думки, але зрештою він виявить, що Абсолютна Істина так само далеко від нього. Згідно з описами Упанішад, Верховний Господь має Свою трансцендентну обитель, що відома як Кшалока, яку Він ніколи не покидає і де Він розважається трансцендентним чином. Тим не менше, бувши незбагненно могутнім, Він може досягати будь-якої частини Своєї творчої енерґії. У Вішу Пурі Його потенції порівнюються з теплом і світлом, що їх випромінює вогонь. Багаття горить в якомусь одному місці, але тепло і світло від його полум’я поширюються навкруги. Так само і Верховний Господь, хоча й перебуває незмінно в Своїй трансцендентній оселі, може поширювати скрізь Свої різноманітні енерґії.
Енерґії Господа незліченні, але їх можна об’єднати в три основні категорії: внутрішню, межову та зовнішню. І в кожній з них можна виділити ще сотні й мільйони підкатегорій. Правителі-напівбоги, яких вповноважено керувати природними явищами: повітрям, світлом, дощем тощо, належать до межової енерґії Абсолютної Особи. Живі істоти, включно з людиною, також є утворами межової енерґії Господа. Матеріальний світ є творінням зовнішньої енерґії Господа, а духовне небо, в якому розкинулось царство Боже — це вияв Його внутрішньої енерґії.
Таким чином, різні енерґії Господа, різноманітно проявлені, присутні скрізь. Хоча між Господом і Його енерґіями немає різниці, не слід помилково вважати, що Верховний Господь, поширюючись усюди, існує лише як безособистісний Брахман. Люди звикли робити висновки відповідно до своєї здатності осмислювати явища, але Господь перебуває вище нашого обмеженого розуміння. Саме тому Упанішади попереджають нас, що неможливо наблизитись до Господа, покладаючись лише на свої власні обмежені здібності.
В Бгаґавад-ґті (10.2) Господь каже, що Його не можуть пізнати навіть визначні ші і сури. Чи варто тоді казати щось про асурів, позбавлених самих якостей, необхідних на те, щоб осмислювати Господні шляхи! Все сказане в четвертій мантрі з усією певністю переконує нас, що в кінцевім рахунку Абсолютна Істина є Абсолютною Особою, інакше не було б потреби наводити стільки міркувань, що підтверджують Його особистісну природу.
Хоча живі істоти є невід’ємними частками Господніх потенцій і мають всі ознаки Самого Господа, сфера їхньої діяльності обмежена і тому самі вони теж обмежені. Невід’ємні частки ніколи не зрівняються з цілим і тому вони не здатні збагнути Господньої всемогутності. Нерозумні, позбавлені знання живі істоти, які є лише невід’ємними частками Господа, під впливом матеріальної енерґії намагаються висувати свої здогади про трансцендентне становище Господа. р опанішад попереджає про марність спроб збагнути Господа шляхом розумувань. Щоб дізнатись про трансцендентне, краще звернутись до вищих джерел, якими є Веди, що вже містять у собі знання про трансцендентне.
Кожну частину Всеосяжного Цілого наділено деякою енерґією для певної діяльності. Коли ця частина забуває про призначену їй діяльність, це свідчить, що вона перебуває в мйі, ілюзії. Тому р опанішад з самого початку попереджає нас про необхідність старанно виконувати ту роль, яку визначив нам Господь. Але це зовсім не означає, що індивідуальна душа позбавлена власної ініціативи. Бувши невід’ємною часткою Господа, вона повинна володіти і певною мірою Господніх можливостей. Якщо істота належним чином розсудливо використовує свою свободу дії, тобто творчу природу, розуміючи, що все є потенцією Господа, вона зможе відродити свою первинну свідомість, втрачену внаслідок зв’язку з майею, зовнішньою енерґією.
Усі свої здібності ми отримуємо від Бога, тому всі їх слід використовувати лише на те, щоб виконувати Господню волю, а не навпаки. Господа може пізнати лише той, хто впокорився Йому. Досконале знання означає знати Господа у всіх Його аспектах, знати Його енерґії і розуміти, як діють ці енерґії, покірні Його волі. Заторкнуті теми Господь вичерпно пояснює в Бгаґавад-ґті, яка є суттю всіх Упанішад.