РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

Було так, що царські трони посіли демони, і надмір збройних сил тих царів переобтяжив світ. Повсюди панували сум’яття і неспокій, і Бгумі, богиня нашої Землі, пішла до Господа Брахми поскаржитись на лихо, яке терпіла через демонічних царів. Обернувшись коровою, Бгумі зі сльозами на очах з’явилася перед Господа Брахми; нещасна плакала, сподіваючись розчулити Господа. Бгумі розповіла Брахмі про лихоліття на Землі. Брахма дуже засмутився тим і, тільки-но Бгумі закінчила свою мову, вирушив до молочного океану, де перебуває Господь Вішну. З Брахмою пішли всі півбоги з Господом Шівою на чолі, Бгумі ступала слідом. Прийшовши на берег молочного океану, Господь Брахма став благати Господа Вішну зласкавитися на них, адже Господь вже колись рятував Землю, прибравши трансцендентної форми вепра.
 

Поміж ведичними мантрами є особлива молитва пуруша-сукта. Зазвичай її підносять півбоги на вшанування Господа Вішну, Верховного Бога-Особи. Заведено, що якщо на якійсь планеті трапляється щось погане, її панівне божество може звернутися безпосередньо до верховного правителя цього всесвіту Брахми. Тоді Брахма йде до Господа Вішну, проте не звертається до Нього безпосередньо, а просто стає на березі молочного океану. У цьому всесвіті є планета Шветадвіпа, на ній — молочний океан. Ведичні писання кажуть, що океани є не лише на Землі. На нашій планеті — океан солоної води, на інших планетах інші океани: десь молочний океан, десь океан масла, вина та ін. Отже, пуруша-сукта — це молитва, якою півбоги молять Верховного Бога-Особу, Кшіродакашаї Вішну. Його так називають через те, що Він лежить у молочному океані. Кшіродакашаї Вішну — Верховний Бог-Особа, через якого в наш всесвіт з’являються усі втілення.
 

Всі півбоги разом піднесли молитву пуруша-сукта Верховному Богові-Особі, але, здавалося, відповіді не було. Тоді сам Господь Брахма заглибився у медитацію і так прийняв від Господа Вішну послання, котре по тому переповів півбогам. Ведичне знання передають саме у такий спосіб. Спочатку Брахма отримує його через серце від Верховного Бога-Особи, як про те сказано в «Шрімад-Бгаґаватам»: тене брахма хд — трансцендентне знання Вед передано Господу Брахмі через серце. І знов було так само: послання, яке передав Господь Вішну, міг зрозуміти лише Брахма; він переповів його півбогам, щоб ті негайно бралися до справи. Послання було таке: незабаром на Землю прийде Верховний Бог-Особа разом зі Своїми верховними енерґіями. Він з’явиться на Землю, щоб знищити демонів і втвердити становище відданих. Півбоги тоді повинні бути на Землі, щоб допомагати Йому. На це вони мають негайно народитися в сім’ях династії Яду, де належного часу з’явиться і Сам Господь.

Сам Верховний Бог-Особа, Крішна, з’явився власною особою як син Васудеви. Перед Його приходом у різних побожних сім’ях світу народилися всі півбоги разом зі своїми дружинами, щоб допомогти Господеві здійснити Його місію. Якщо бути точному, то слова тат-прійртгам, вжиті тут, вказують: півбоги повинні з’явитися на Землі, щоб догодити Господеві. Іншими словами, всяка жива істота, яка живе лише задля Господа, є півбог. Далі півбогів повідомили, що перед приходом Господа Крішни на Землі з’явиться також Його повна частка Ананта, який тримає планети всесвіту на Своїх незліченних головах. Ще вони довідались, що допомогти здійснити наміри Верховного Господа прийде також зовнішня енерґія Вішну (майа), яка вводить в оману всі живі істоти.
 

Господь Брахма, батько праджапаті, прародителів усіх живих істот усесвіту, навчив півбогів, що їм робити, заспокоїв їх та Бгумі лагідними словами і тоді вирушив до найвищої з матеріальних планет — Брахмалоки, планети, де він мешкає.
 

Голова династії Яду Шурасена був за царя в країні Матгура (нині округ Матгура), а також в окрузі Шурасена. За врядування Шурасени Матгура зробилась столицею всіх царів династії Яду. Матгура стала за столицю Ядавам ще й тому, що доброчесні й побожні Яду знали: в Матгурі, так само як у Двараці, Господь Шрі Крішна живе вічно.
 

Було так, що син Шурасени Васудева після весільної церемонії (він щойно одружившися з Девакі) вирушив з молодою дружиною колісницею додому. Батько молодої, Девака на ймення, дуже любив свою доньку, тому дав за нею великий посаг і поміж іншим сотні оздоблених золотом колісниць. Тоді ж Камса, син Уґрасени, щоб догодити своїй сестрі Девакі, сам взяв віжки правити Васудевиною колісницею. За ведичним звичаєм сестру й зятя до їхнього дому відвозить брат дівчини, що її віддають. Молода звичайно тужить за батьківською оселею, і тому брат не залишає її аж доки вона ввійде у дім свого свекра.

Посаг, що його справив Девака, складали 400 слонів у золотих намистах, 15000 коней в оздобах та 1800 колісниць. Ще він дав за нею 200 напрочуд гарних дівчат слугувати його доньці. За весільним звичаєм кшатріїв, що побутує в Індії й досі, разом з молодою в дім царя входять декілька десятків її юних подруг. Дівчат, що прийшли за царицею, звуть служницями, але насправді вони — просто її подружки. Цей звичай поширений з давніх-давен, і принаймні перед приходом Господа Крішни 5000 років тому той звичай вже існував. Отже, Васудева ввів у свій дім разом з молодою дружиною ще 200 прекрасних дівчат.

Молоді їхали колісницею, і на відзнаку радісної події скрізь грали на музичних інструментах. Мушлі, сурми, барабани та литаври поєднувались у чудовий оркестр. Усі були щасливі, Камса правив колісницею. Аж раптом з неба пролунав чудесний голос. Він звертався особисто до Камси:

— О нерозважливий Камсо! Знай: ти поганяєш коні весільної колісниці своєї сестри та її чоловіка, а їхній восьмий син вб’є тебе.
 

Камса, син Уґрасени, був з династії Бгоджа. Серед царів того роду він був найгірший демон. Почувши віщий голос з неба, він ухопив сестру за косу і замахнувся мечем стяти їй голову. Поведінка Камси вразила Васудеву, і, намагаючись заспокоїти свого жорстокого шваґра й усовістити його, він звернувся до нього:

— Шваґре, — мовив розсудливо й довідно, — ти є найславетніший цар з династії Бгоджа, люди знають тебе як великого воїна і безстрашного царя. Як ти зміг в нестямі підняти руку на жінку, свою сестру, та ще й у радісний день її одруження? Чого ти так сильно боїшся смерти? Твоя смерть народилася разом з тобою. Ти вмираєш від тої самої хвилини, як народився на світ. Якщо тобі двадцять п’ять, ти вже двадцять п’ять років помираєш. Ти вмираєш щохвилі, щосекунди. Тоді чого так боятися смерти? Її не уникнути. Ти помреш сьогодні або через сто років, але помреш однаково. Звідки такий страх? Смерть — то лише знищення теперішнього тіла. Тільки-но воно припиняє діяти й змішується з п’ятьма складовими матеріальної природи, істота, що жила в ньому, відповідно до своїх вчинків у попередньому житті та їхніх наслідків отримує інше тіло. То наче хода: людина підносить ногу, ставить її на землю, а тоді, перепевнившись, що стоїть на станівкому ґрунті, піднімає другу. Так само наша душа змінює тіло, переходить з одного тіла в інше. Ти бачив колись, як гусінь обережно переповзає з гілочки на гілочку? Так само переходить з тіла в тіло жива істота, тільки-но вищий суд вирішить, яким воно має бути. Доки жива істота перебуває зумовлена в матеріальнім світі, вона мусить одне за одним приймати матеріальні тіла. Жива істота отримує певне тіло за законами природи відповідно до своїх вчинків у цьому житті та їхніх наслідків.
 

Наше теперішнє тіло достоту як ті, що ми бачимо в снах. Коли ми бачимо сон, наш розум створює численні тіла. Ми знаємо, яке золото, ми бачили гору — і, поєднуючи ці дві ідеї, бачимо уві сні золоту гору. Іноді бачимо у сні, що літаємо в небі, — тоді ми геть забуваємо за своє нинішнє тіло. Зміна тіл є щось подібне до цього. У сні ми стикаємось з багатьма новими тілами, але, прокинувшись, за них забуваємо. Матеріальні тіла насправді теж є витвори нашої розумової діяльности. Однак нині ми не можемо пригадати, в яких тілах були раніш.
 

Розум з природи своєї дуже мінливий — буває, скоро прийме щось, як вже відкидає. Приймати й відкидати — розумові процеси, що пов’язані з п’ятьма об’єктами чуттєвої втіхи: формою, смаком, запахом, звуком і дотиком. Розум, вигадливий за своєю природою, стикається з об’єктами чуттєвої втіхи, і жива істота, забажавши певного тіла, його одержує. Отже, тіло отримують відповідно до законів природи. Жива істота приймає тіло і знову з’являться в матеріальному світі, щоб насолоджуватися або страждати відповідно до того, яке тіло має. Якби ми не мали відповідного тіла, ми б не могли насолоджуватися й страждати згідно з нахилами власного розуму, які ми успадкували з минулого життя. Тіло певного типу ми отримуємо відповідно до стану нашого розуму в момент смерти.
 

Самосяйні планети , як-от Сонце, Місяць або зірки, відбиваються на поверхні води, олії або ґгі, й відображення рухається разом з тою рідиною. Якщо вода, у якій віддзеркалюється Місяць, рухається, то здається, що рухається й Місяць, — але насправді він нерухомий. Так само внаслідок діяльности розуму, зануреного в фантазії, жива істота одержує різні тіла, хоча насправді з тими тілами не пов’язана. Зачарована майею жива істота під впливом ілюзії вважає, що пов’язана з певним тілом. Таким є зумовлене життя. Якщо, приміром, жива істота перебуває в людському тілі, вона вважає себе членом людського суспільства, громадянином певної країни, жителем певного місця. Так ототожнюючи себе, вона готує собі наступне тіло, що насправді їй непотрібне. Кожне тіло з’являється внаслідок бажань розуму. А укривний вплив матеріальної природи такий сильний, що жива істота завжди тішиться тілом, хоч би яке воно було, і радо ототожнює себе з ним. Отже, прохаю, не йди на поводу у своїх розуму і тіла.
 

Так Васудева прохав Камсу не бути лихим до своєї сестри, яку щойно віддано. Ні на кого не слід брати лихих намірів, бо то — причина страху і в цьому світі, і далі, коли людина стає перед Ямараджею (богом, що призначає покарання після смерти). Васудева просив Камсу за Девакі — та ж була Камсі молодшою сестрою, і був такий радісний день — її весілля. Молодша сестра або брат потребують захисту, наче власні діти.

— Ситуація надзвичайно делікатна, — сказав Васудева. — Вбивши сестру, ти зашкодиш своїй репутації.
 

Васудева намагався заспокоїти Камсу. Він давав йому дружні поради, наводив філософські міркування — але вгамувати Камсу було годі, тому що він жив серед демонів. Товаришуючи з демонами, він і сам був нестеменний демон, хоча і належав до царського роду. Демону байдуже про всі добрі поради. Він наче затятий злодій: ніякі повчання не мають на нього впливу. Так само і атеїсти, демонічні з природи люди, не схильні дослухатись до добрих настанов, хоч які вони авторитетні. То різниця між півбогами та демонами. Тих, що приймають добрі настанови й намагаються за ними жити, звуть півбогами, а тих, що не приймають їх — демонами.

Спроба заспокоїти Камсу скінчилась нічим; Васудева був в розпачі, ніяк не міг дати собі ради, як захистити свою дружину. Розсудливій людині слід відводити від себе небезпеку всіма можливими способами. Але якщо незважаючи на всі мудрі заходи цього зробити не вдається, її провини в тому немає. Кожен повинен виконувати свої обов’язки якнайліпше, та якщо попри всі зусилля зазнає невдачі, цього не ставлять йому за провину.

Васудева думав за свою дружину так: «Зараз треба будь-що врятувати Девакі. Пізніше, якщо будуть діти, спробую врятувати і їх». І ще він подумав: «Якщо у майбутньому в мене народиться дитина, яка, як вважає Камса, може його вбити, тоді обоє — і Девакі, й дитина — будуть врятовані, адже закони Провидіння незбагненні. А зараз треба рятувати життя Девакі».
 

Ніколи не відомо, як саме жива істота зв’язує себе — стикається з певним тілом, так само як невідомо, чому пожежа поглинає у лісі лише певні дерева. Коли в лісі пожежа, вогонь, корячись вітру, перестрибує через одне дерево й кидається на інше. Так само жива істота, хоч і виконує свої обов’язки ретельно та боязко, а не знає напевно, яке тіло вона одержить в наступному житті. Прагнучи усвідомити себе, Махараджа Бгарата сумлінно виконував свої обов’язки, але сталося так, що на якийсь час ним запанувала прив’язаність до оленя, і в наступному житті він мусив прибрати тіло оленя.
 

Обміркувавши, як врятувати дружину, Васудева звернувся до Камси з великою повагою, хоча Камса був найбільший грішник. Іноді найдоброчесніші, як Васудева, мають лестити найгіршим з-поміж людей, а саме таким був Камса. То робиться з дипломатичних міркувань. І хоча Васудева був дуже засмучений, він показував з себе бадьорого й веселого. Він вдався до того способу, бо знав, що Камса жорстокий і лихий. Васудева сказав до Камси:

— Любий шваґро, зрозумій, від сестри жодної небезпеки тобі не загрожує. Ти почув пророчий голос з неба й тому чекаєш небезпеки. Але загроза для тебе — син твоєї сестри, якого ще немає. І хто знає, народить вона синів чи ні. Розваж-но: нині тобі ніщо не загрожує, боятися сестри підстав немає. А я обіцяю: всіх синів, що їх вона народжуватиме, я буду приносити тобі, а ти вже роби з ними що захочеш.
 

Камса знав, чого варте Васудевине слово чести; цей довід його переконав. Він вирішив на якийсь час відкласти огидне вбивство сестри. Васудева зрадів тому рішенню Камси і з тим повернувся додому.
 

Належного часу у Васудеви з Девакі народилися одне по одному вісім синів і дочка. Коли народився перший хлопчик, Васудева, тримаючи слово, одразу поніс його до Камси. Слово чести Васудеви знали й шанували всі, а він підтримував його славу. Коли Васудева приніс віддати свого новонародженого сина, Камса страшенно зрадів, хоча знав, що Васудеві тяжко віддавати дитину. Камсу певною мірою навіть розчулила поведінка Васудеви. Подія ця дуже показова. Великі душі, як Васудева, не зважають на те, важко їм виконувати свій обов’язок чи ні. Такі вчені люди знають справжній лад усьому і виконують свій обов’язок не вагаючись. Однак демони, як-от Камса, не зупиняються і перед тим, щоб скоїти найогидніший учинок. Тому й кажуть: святий в стані терпіти усі нещастя зумовленого життя, мудрий виконує свої обов’язки, не чекаючи на сприятливі умови, злочинна людина, як оце Камса, здатна вчинити будь-який гріх, а відданий приносить в жертву все, аби тільки задовольнити Верховного Бога-Особу.
 

Камса був задоволений з Васудеви. На його превеликий подив Васудева свого слова дотримав. Вдоволений, Камса спромігся на співчуття і сказав:

— Любий Васудево, цієї дитини мені не потрібно. Від неї мені небезпека не загрожує. Голос сказав, що мене вб’є восьмий син, народжений від тебе і Девакі. Тож немає жодної потреби віднімати в тебе цю дитину. Забирай її назад.
 

Васудева повернувся додому зі своїм первістком, щасливий, що Камса не виявив жорстокости, проте віри йому не йняв, знаючи, що Камса залегке може зламати своє слово. Атеїсти дотримувати слова чести не здатні. Той, хто не опанував чуття, не може бути твердий у своєму рішенні. Великий політик Чанак’я Пандіт з цього приводу казав: «Ніколи не вірте жінкам і дипломатам». Ті, хто дбає тільки про задовіл власних чуттів, ніколи не бувають правдиві і не гідні довіри.
 

Тимчасом великий мудрець Нарада, дізнавшись, що Камса зі співчуття повернув Васудеві його первістка, пішов до Камси. Нарада прагнув прискорити прихід Господа Крішни скільки можливо і тому повідомив Камсу, що Нанда Махараджа, пастухи з дружинами й пастушки у Вріндавані, а з іншого боку Васудева, його батько Шурасена та всі родичі сім’ї Врішні династії Яду готуються до приходу Господа. Нарада попередив Камсу, щоб той стерігся друзів та прихильників Господа, і півбогів, що народжуються в тих сім’ях. Камса, його друзі й радники всі були демони, а демони завжди бояться півбогів. Довідавшись від Наради, що в різних сім’ях з’явилися півбоги, Камса занепокоївся. Він збагнув, що як вже з’явилися півбоги, то незабаром має прийти і Сам Господь Вішну, і тому зараз вкинув свого зятя Васудеву з Девакі за ґрати.
 

Відтак ув’язнені, в кайданах, Васудева й Девакі рік у рік народжували хлопчиків, а Камса, підозрюючи в кожнім малюкові втілення Вішну, усіх їх вбивав. Найбільше він боявся восьмої дитини, але після того, як до нього навідався Нарада, надумав собі, що кожна дитина — то, може, Крішна, тому краще вбивати всіх дітей, що їх народжують Девакі й Васудева.
 

Дії Камси зрозумілі. Світова історія знає багато прикладів, коли особи царської крови вбивали свого батька, брата або цілу родину й друзів заради своїх амбітних замірів. У тому немає нічого дивного, бо демони можуть, аби наситити своє нице шанолюбство, вбити будь-кого.
 

Милістю Наради Камса знав про своє попереднє народження. Від Наради він довідався, що в минулому житті був демоном на ім’я Каланемі, і Вішну вбив його. Народившись цього разу у родині Бгоджа, він постановив собі бути запеклим ворогом династії Яду — адже Крішна мав народитися в тій родині, і Камса дуже боявся, що Крішна вб’є його так само, як і в попередньому житті.
 

Насамперед він вкинув за ґрати свого батька Уґрасену, бо той був перший серед царів династій Яду, Бгоджа і Андгака, а також захопив царство Шурасени, Васудевиного батька, й проголосив себе царем усіх тих земель.