РОЗДІЛ СОРОК П'ЯТИЙ

Побачивши, що Васудева й Девакі благоговійно завмерли, Господь Крішна одразу поширив на них Свою йоґамайу, щоб вони змогли ставитись до Нього з Баларамою як до своїх дітей. В матеріальному світі стосунки між різними живими істотами як між батьком-матір’ю та дітьми встановлюються завдяки впливові ілюзорної енерґії. І так само, під впливом йоґамайі, відданий може встановити з Верховним Богом-Особою стосунки як із власною дитиною. Влаштувавши все за допомогою Своєї йоґамайі, Крішна, що з’явився зі старшим братом Баларамою як найславетніший син династії Сатватів, покірливо й шанобливо звернувся до Васудеви з Девакі:

— Любі тату-мамо, ви весь час піклувалися, щоб зберегти Нам життя, але не змогли тішитися ні Нашим дитинством, ні юністю.

Крішна непрямо каже, що батьківська доля Нанди Махараджі й Яшоди є найславетнішою, бо ж Нанда і Яшода, хоча Крішна та Баларама народились не в них, насолоджувалися Їхніми дитячими розвагами. Природно, що батьки втілених живих істот насолоджуються з їхнього дитинства. Постерігаємо, що навіть звірі кохаються в своїх малятах і, зачаровані їхньою метушнею, тільки й знають, що опікуватися їхнім добробутом. Так і Васудева з Девакі все непокоїлися, аби захистити своїх синів Крішну й Балараму, а тому перенесли Крішну до іншого дому одразу по Його з’яві. Баларама теж був перенесений з лона Девакі до лона Рохіні.

Завше сповнені страху за життя Крішни й Баларами, Васудева й Девакі не мали змоги насолоджуватися Їхніми дитячими розвагами. Крішна сказав:

— На жаль, доля звеліла так, що рідні батьки не мали змоги ростити Нас і тому не знали щастя насолоджуватись вдома Нашим дитинством. Любі тато й мамо, боргу перед батьками не сплатити нікому, адже вони дають тіло, що дарує всі блага матеріального існування. Людська форма життя, за свідченням Вед, дає змогу провадити будь-яку релігійну діяльність, утілювати всі бажання й заживати всілякого багатства. І лише в людському тілі можливо звільнитися від матеріального існування. Тіло це виникає завдяки спільним зусиллям батька й матері. Тому кожна людина повинна почуватися зобов’язана перед батьками і розуміти, що боргу перед ними їй не сплатити. Якщо дорослий син не прагне вдовольнити батьків чи то своїми діями, чи обдаровуючи їх майном, він після смерти певно дістане кари: божество смерти примусить його поїдати власну плоть. Якщо людина здатна опікуватися старими батьками, вірною дружиною, дітьми, духовним учителем або захищати їх, але цього не робить, її вважають за вже померлу, дарма що дихає. Любі батько й мати, ви не знали й хвилини спокійної, все прагнули дати Нам захист, але, на жаль, Ми ще не мали змоги служити вам. Ми досі не жили — просто марнували час. На те були свої причини, над якими Ми не владні. Мамо, тато, даруйте Нам цей гріх.

Коли Васудева й Девакі почули любу мову Верховного Бога-Особи, що промовляв наче невинне хлоп’я, їх заполонила батьківська любов, і вони з великою насолодою пригорнули Його до серця. Вражені, вони не могли сказати й слова Крішні на відповідь, тільки з великою ніжністю обіймали Його та Балараму; слова стали їм в горлі, з очей лились невпинимі сльози.

Утішивши Своїх батька й матір, Верховний Бог-Особа, що з’явився як улюблений син Девакі, звернувся до Свого діда Уґрасени. Він сказав, що Уґрасена має стати царем держави Яду. Камса силою захопив владу над державою Яду, не зваживши на свого батька — просто взяв і кинув його за ґрати. Але Камса загинув, і його батька звільнили й проголосили царем Яду. Звідси випливає, що в західній Індії тих часів було багато маленьких царств, і правили ними династії Яду, Андгака, Врішні та Бгоджа. Махараджа Уґрасена був з династії Бгоджа, тому Крішна непрямо повідомив, що цар династії Бгоджа буде імператором і над іншими малими царствами. Він Сам попросив Махараджу Уґрасену стати правителем над Ними, адже Вони були його підлеглі. Слово прадж позначає як нащадків, так і громадян. Крішна належав до прадж і як онук Махараджі Уґрасени, і як представник династії Яду. Так Він з власної волі визнав правління Махараджі Уґрасени. Він повідомив Уґрасену:

— Через прокляття Яяті царі династії Яду проти трону не підуть. Для Нас буде велика радість служити тобі. Наша згода й підтримка зробить становище твоє ще піднесенішим і безпечнішим, так що царі інших династій без затримки будуть сплачувати податки. Навіть півбоги з вищих планет шануватимуть тебе, бо тебе захищатимем Ми. Любий діду, через Мого дядьку Камсу всі царі династій Яду, Врішні, Андгака, Мадгу, Дашарха й Кукура жили у постійній тривозі й страхові. Тепер ти можеш заспокоїти їх, ґарантувавши безпеку. Тоді в царстві запанує мир.

Царі сусідніх земель боялись Камси, тому покидали свої маєтки й переселилися на далекі окраїни. Але тепер, коли Камса помер і на троні знову сів Уґрасена, царям-сусідам повернули їхні палаци й щедро обдарували. Так вони знов оселилися в своїх домах. А щодо жителів Матгури, то після цієї доброї зміни в політичному становищі вони жили щасливо, їх захищали сильні руки Крішни й Баларами. Завдяки доброму врядуванню (бо там були присутні Крішна й Баларама) жителі Матгури жили задоволені: вони мали все, чого прагли і чого потребували в матеріальному світі, а що бачили щодня віч-на-віч Крішну й Балараму, то небавом геть забули будь-які матеріальні страждання. Коли Крішна й Баларама виходили гарно вбрані на вулицю, усміхались і роззирались навкруги, жителі Матгури виповнювалися любовного екстазу — вони ж бачили Самого Мукунду. Мукунда означає «той, хто обдаровує звільненням і трансцендентним блаженством». Присутність Крішни була наче цілюще джерело, так що не лише молодь, а навіть старші люди Матгури, раз-у-раз бачачи Крішну, наливалися молодою енерґією й силою.

Нанда Махараджа з Яшодою теж певний час жили в Матгурі, бо там були Крішна і Баларама, але за деякий час їм захотілося повернутися до Вріндавани. Крішна й Баларама тоді прийшли до них, і Крішна, ніжно обійнявши Нанду і Яшоду, сказав:

— Любі тато й мамо, Я народився від Васудеви й Девакі, але справжніми батьком і матір’ю Нам були ви, бо змалку ростили Нас з великою ніжністю й любов’ю. Ваша ніжна любов більша за любов будь-яких батьків. Насправді то ви батько й мати Нам, бо ви гляділи Нас, що були як сироти, наче рідних дітей. Наші батько-мати з певних причин відмовилися від Нас, але Нас прихистили ви. Любі тато й нене, Я знаю, коли ви повернетесь до Вріндавани, лишивши нас тут, ви будете сильно тужити за Нами. Але будьте певні, Я повернусь до Вріндавани, тільки раніш маю втішити Своїх рідних батька й матір, Васудеву й Девакі, і Свого дідуся та інших родичів.

Крішна й Баларама розрадили Нанду та Яшоду ласкавою мовою й подарували їм всілякого одягу, прикрас та доброго начиння в господарство. Вони якнайповніше вдовольнили їх та всіх їхніх друзів і сусідів, що приїхали з Вріндавани у Матгуру. Від надмірної батьківської любови до Крішни й Баларами в Нанди Махараджі від сліз заблищали очі. Він обійняв братів на прощання, а тоді разом з пастухами рушив до Вріндавани.

Після всіх цих подій Васудева влаштував для синів обряд посвяти священним шнуром, так звану церемонію «другого народження», що надзвичайно важлива для вищих класів людського суспільства. Васудева закликав родинного священика і вчених брахман, і обряд посвячення Крішни й Баларами був виконаний як належить. Під час церемонії Васудева дав у милостиню брахманам багато всіляких прикрас й обдарував їх коровами у золотих оздобах, ще й убраними в шовки. Колись, зразу як народились Крішна й Баларама, Васудева хотів був пожертвувати брахманам корови, але сидів у Камсиній в’язниці і тому зробити це міг лише подумки. Однак Камса помер, і нарешті Васудева зміг роздати брахманам справжні корови. Так Крішна й Баларама отримали належне посвячення й повторювали Ґаятрі мантру. Після посвячення священним шнуром учневі дають Ґаятрі мантру, і Крішна з Баларамою старанно виконували припис повторювати цю мантру. Кожен, хто повторює цю мантру, мусить дотримуватися певних засад і скласти певні обітниці. Крішна й Баларама, хоча були трансцендентні особистості, твердо дотримували реґулівних засад. Посвяту обидва отримали від Ґарґачар’ї (він більше відомий як Ґарґамуні), Їхнього сімейного священика, ачар’ї династії Яду. Кожна шанована родина, згідно з засадами ведичної культури, мала ачар’ю, духовного вчителя. Нікого не вважали за людину високої культури, якщо він не мав посвячення й не був навчений від ачар’ї. Отже, сказано, що той, хто звернувся до ачар’ї, справді оволодів досконалим знанням. Господь Крішна й Господь Баларама — то Верховний Бог-Особа, владика усієї освіти й знання. Приймати духовного вчителя чи ачар’ю Їм потреби немає, але щоб навчити звичайних людей, як робити поступ у духовному знанні, вони також прийняли духовного вчителя.

Є звичай, що, отримавши Ґаятрі мантру з посвятою, слід деякий час пожити віддаль дому, щоб під опікою ачар’ї пройти духовну підготовку. В цей час слід служити духовному вчителеві наче простий слуга. Для брахмачарі, що живе під опікою ачар’ї, існує багато правил та приписів, і коли Крішна й Баларама жили під рукою у Свого духовного вчителя Сандіпані Муні в північній Індії, Вони твердо дотримувалися тих реґулівних засад. Духовного вчителя слід вважати за рівного Верховному Богові-Особі й шанувати відповідно, вчать священні писання. Крішна й Баларама обидва дотримувалися настанов і засад брахмачар’ї чітко і з великою відданістю. Їхній духовний вчитель, що навчав Їх ведичної мудрости, був з Них задоволений. Сандіпані Муні, дуже задоволений Ними, розкрив Їм усі тонкощі вчення Вед і додаткової літератури — Упанішад, а що Крішна й Баларама були кшатріями, Їх вчили осібно ще військової науки, політики та етики. Політика обіймає шість галузей знання: як укладати мир, як воювати, як вмиротворювати супротивника, як розділяти й владарювати, як давати захист тощо. Все це докладно пояснено Крішні й Баларамі.

Річки беруть воду з океану. Океанська вода випаровується, з неї утворюються хмари, і та сама вода проливається дощем по всій землі, а тоді річки несуть її назад до океану. Так і Крішна з Баларамою — Верховний Бог-Особа — є джерело всього знання. Але, граючи роль звичайних хлопців, Вони встановили взірець: кожен має отримувати знання з достовірного джерела. Саме тому Вони й погодилися вчитися в духовного вчителя.

Від Свого вчителя Крішна й Баларама навчилися всіх мистецтв і наук, почувши від нього про кожне мистецтво, кожну науку тільки раз. За шістдесят чотири дні й ночі Вони вивчились усіх мистецтв і наук, що потрібні в людському суспільстві. Вдень Вони слухали урок, а на смерку вже були знавці з цієї галузі знання.

Передусім Вони навчилися співати, складати пісні й розрізняти всілякі мотиви, вивчили прийнятність і неприйнятність метрів та ритмів, навчилися співати на різні мелодії та під різні ритми, акомпанувати собі на всіляких барабанах. Навчилися танцювати під різні ритми, під мелодії та під супровід голосу. Навчилися писати п’єси, а також малярства, почавши від примітивних творів й аж до ступеня найвищої досконалости. Крім того навчилися ставити на обличчі тілаку й прикрашати щоки і чоло всілякими візерунками з крапочок. Далі Вони навчилися малювати на підлозі рідкою пастою з рисового борошна: такі малюнки завше роблять на різні сприятливі церемонії домогосподарі у себе вдома чи в храмі. Вони навчилися прикрашати ложе квітами, а також яскраво розмальовувати одяг та різні частини тіла. Ще Вони дізналися, як комбінувати самоцвіти в прикрасах. Навчилися грати музику на глеках з водою. (Ці глеки наповнюють водою до певного рівня, і вони, коли по них вдаряють, дають звук різної висоти. На кількох глеках вже можна вигравати мелодію). Вони вивчилися бризкатись водою, купаючись з друзями в озері чи річці. Навчилися, як слід оздоблювати все навколо квітами. Це мистецтво можна побачити й нині влітку у храмах Вріндавани, воно зветься пгулла-баді. Прикрашають усе: поміст, трони, стіни й стелі, а в центрі встановлюють невеличкий духмяний квітковий «фонтан». І люди, що приходять натомлені літньою спекою, набираються нових сил, споглядаючи це квіткове убрання.

Крішна й Баларама вивчилися робити різноманітні зачіски і вдягати по-різному шолом. Вони дізналися, як встановлювати театральний кін, як вбирати драматичних акторів, як заквітчувати їм голови і як розбризкувати воду з сандаловою пастою, щоб усе духмяніло. Крім того вони вивчилися магії. Маги знають мистецтво баху-рупі. З його допомогою людина може так змінювати свою зовнішність, що навіть другові її не впізнати. Крішна й Баларама навчилися готувати напої на всі випадки. Вони вивчили сиропи, а також смаки й дію різних п’янких напоїв. Вони навчилися шити й вишивати, крім того за допомогою тоненьких ниток навчилися керувати лялькою-маріонеткою. Ще навчилися натягувати струни на музичні інструменти, як-от віна, сітар, есарадж і тамбура, щоб ті давали мелодійний звук. Навчилися загадок, складати й розв’язувати їх. Вивчили мистецтво читати книжки, завдяки якому навіть останній нездара може швидко вивчитися абетки й розуміти написане. Потім Вони навчилися ставити вистави й проводити репетиції. Ще навчилися розв’язувати кросворди, відгадувати в словах склади, котрих бракує, і знаходити ціле слово з частини.

Крім того вони навчилися малювати й читати піктограми (піктографічне письмо ще й досі поширене в деяких країнах світу). Піктографічне письмо оповідає за події малюнками. Приміром, якщо намальовано будинок і чоловіка, це означає, що чоловік іде додому. Ще Крішна й Баларама вивчилися архітектури: як будувати житлові будинки. Вони навчилися за блиском і кольором розрізняти самоцвіти, оправляти їх у золото та срібло. Дізналися, як досліджувати ґрунт на наявність різних мінералів. Нині це глибоко спеціалізована наука, але колись цим знанням володіла будь-яка людина. Крім того Вони навчилися досліджувати трави й рослини і робити з них ліки. Вивчаючи різні види рослин, навчилися схрещувати рослини та дерева і так отримувати різноманітні фрукти. Навчилися тренувати баранів та півнів для боїв і вчити папуг розмовляти й відповідати на питання людей.

Вони вивчили практичну психологію: як впливати на розум інших, щоб змусити їх діяти за власною волею (іноді це звуть гіпнозом). Вони навчилися мити, фарбувати в різні кольори волосся й по-різному завивати його. Вивчились мистецтва дізнаватись, що написано в книжці, не зазираючи до неї, і вгадувати, що сховано в іншого у жмені. Іноді діти імітують це, хоча й невправно. Одна дитина затискує щось у жменю і питає товариша: «Що там?», і товариш висловлює свої припущення, хоча насправді не знає. Але існує певне мистецтво, щоб справді дізнатися, що сховане в жмені.

Крішна й Баларама навчилися розуміти мови різних країн і говорити ними. І не лише людські мови: Крішна вмів розмовляти навіть з птахами й звірями. Свідоцтва цього наведені у вайшнавській літературі, яку уклали Ґосвамі. Ще Їх навчили будувати колісниці та літаки з квітів. У «Рамаяні» сказано, що після перемоги над Раваною Рамачандра прилетів з Ланки у Бгарата-варшу на літаку з квітів, що зветься пушпа-ратга. Крішна навчився передбачати події за певними прикметами. Добрі й погані знамення описані в книзі «Кганарвачана». Побачити, виходячи з дому, людину з повним відром води — добра прикмета, з відром порожнім — погана. Так само якщо доять корову і поруч з нею стоїть теля — прикмета добра. Знаючи все це, можна передбачати події, і Крішна вивчився цієї науки. Крім того Він навчився мистецтва складати матріки. Матріка — це квадрат на три цифри: треба, щоб, якщо додавати їх, сума в кожнім рядку в будь-якому напрямкові дорівнювала дев’яти. Матріки бувають різні і різного призначення.

Крішна й Баларама навчилися мистецтва ґранувати самоцвіти, як-от діаманти, а також запитувати й відповідати віршами, миттєво складаючи їх подумки. Вони збагнули науку дії й протидії фізичних об’єктів та їхніх систем, вивчилися розуміти думки інших і задовольняти чужі бажання. Виконати бажання буває дуже важко: якщо людина прагне такого, що проти здорового глузду, і виконати того не можна, бажання її можна приборкати й задовольнити — а це вже мистецтво. Завдяки тому мистецтву можна приборкати й статевий потяг, який знають навіть брахмачарі. За допомогою цього мистецтва можна ворога перетворити на друга або скерувати дію природної сили на щось інше.

Господь Крішна й Баларама, джерело всього знання, виявили глибоке розуміння всіх вищезгаданих мистецтв і наук. Закінчивши науку, Вони запропонували Своєму вчителеві виконати будь-яке його бажання. Такий дарунок учнів наставникові або духовному вчителеві називається ґуру-дакшіна. Природно, що учень віддячує вчителеві за отримане знання, матеріальне воно чи духовне. Коли Крішна й Баларама запропонували Своє служіння-подяку Сандіпані Муні, той розважив, що буде мудро попросити в Них такого, чого жоден звичайний учень виконати не здатний. Тому раніш як дати Їм завдання вчитель порадився зі своєю дружиною. І він, і дружина вже бачили вияви надзвичайної могутности Крішни й Баларами і тому знали, що ці два хлопці — Сам Верховний Бог-Особа. Вони вирішили попрохати повернути їм сина, який потонув у океані біля берега Прабгаса-кшетра.

Почувши від учителя за смерть його сина, Крішна й Баларама негайно сіли на колісницю і рушили до океану. Приїхавши на берег, Вони звернулися до панівного божества океану з проханням повернути сина Їхньому вчителеві. Божество океану одразу з’явилося перед Господа і вклонилося Йому з великим смиренням і пошаною.

— Нещодавно, — сказав Господь, — ти втопив сина Нашого вчителя. Я наказую тобі повернути його.

— Насправді хлопчика забрав не я, а демон Панчаджана, — відповіло божество океану. — Цей страшний демон звичайно лежить глибоко під водою в подобі мушлі. Мабуть, демон проковтнув сина Вашого вчителя, і тепер він лежить у нього в череві.

Почувши це, Крішна пірнув у воду. Знайшовши демона Панчаджану, Він убив його на місці, проте вчителевого сина в його шлунку не знайшов. Тому взяв тіло мертвого демона, що мало форму мушлі, і повернувся до Своєї колісниці на березі Прабгасакшетри. Звідти Крішна вирушив до Сам’ямані, обителі володаря смерти Ямараджі. Коли Крішна разом із Своїм старшим братом Баларамою, що Його знають також як Халаюдгу, прибули туди, Крішна засурмив у Свою мушлю.

Почувши той звук, Ямараджа вийшов зустріти Шрі Крішну з шанобливими поклонами. Ямараджа знав, хто такі Крішна й Баларама, тому одразу смиренно запитав Господа, чим може Йому служити. Крішна прийшов на Землю як звичайна людина, але насправді Крішна й Баларама — то Наддуша, що перебуває в серці всіх живих істот. Вони — Сам Вішну, однак грали роль звичайних хлопців. Коли Ямараджа запропонував Господеві свої послуги, Шрі Крішна попрохав його повернути Своєму вчителеві сина, що внаслідок своєї діяльности потрапив до Ямараджі.

— Зваживши на Моє верховне панівне становище, — сказав Крішна, — ти мусиш негайно повернути сина Мого вчителя.

Я м а р а д ж а повернув хлопця Верховному Богові - Особі , і Крішна з Баларамою привезли його до батька. Тоді спитали Свого вчителя, чи не загадає він Їм зробити ще чогось. Але той відповів:

— Любі хлопчики, Ви вже достатньо зробили для мене. Я цілком вдоволений. Чого ще прагнути людині, що має таких учнів, як Ви? Тепер, діти мої, вертайте додому. Ваші славетні подвиги буде знати цілий світ. Ви понад усіма благословеннями, але благословити Вас — мій обов’язок. Отже, я благословляю Вас: хоч би що Ви казали, хай воно лишається вічно свіже, як ведичні настанови. Повчання Ваші шануватимуть не лише у цьому всесвіті чи в цій епосі, але скрізь і через усі віки, і вони весь час новішатимуть і набуватимуть нової ваги.

Завдяки благословенню, яке дав Господеві Крішні вчитель, «Бгаґавад-ґіта» не старіє і славетна не лише у цьому всесвіті, а й на інших планетах і в інших усесвітах.

Зразу по тому, як Крішна й Баларама отримали наказ духовного вчителя, Вони рушили на Своїй колісниці додому. Вони мчали швидко, як вітер, і колісниця гуркотіла, наче грім у хмарах. Жителі Матгури, що довго не бачили Крішну й Балараму, були дуже раді побачити Їх знов. Усі були такі щасливі, ніби віднайшли те, що були втратили.