РОЗДІЛ ВІСІМДЕСЯТ ЧЕТВЕРТИЙ

Серед жінок, що зібрались на Курукшетрі під час сонячного затемнення, були Кунті, Ґандгарі, Драупаді, Субгадра та цариці з багатьох інших царств, а також ґопі Вріндавани. Цариці Господа Крішни оповідали про те, як Господь Крішна взяв їх за дружин, а жінки Куру слухали, наче зачаровані. Вони чули захоплення від того, що Крішнині цариці такі віддані Йому і так палко Його кохають. Вони слухали оповідь цариць про їхню надзвичайну любов і прив’язаність до Крішни, і очі їм набігали сльозами.

Поки жінки гомоніли між собою, чоловіки теж минали час у бесіді. На Курукшетру зібралися майже всі видатні мудреці й аскети, вони прийшли звідусіль побачити Крішну з Баларамою. Головні серед них були Крішна-двайпаяна В’яса, великий мудрець Нарада, Ч’явана, Девала, Асіта, Вішвамітра, Шатананда, Бгарадваджа, Ґаутама, Господь Парашурама з учнями, Васіштга, Ґалава, Бгріґу, Пуласт’я, Каш’япа, Атрі, Маркандея, Бріхаспаті, Двіта, Тріта, Еката, чотири сини Брахми Кумари (Санака, Санандана, Санатана і Санат-кумара), Анґіра, Аґаст’я, Яґ’явалк’я і Вамадева.

Коли прибули ті мудреці й аскети, всі царі, і Махараджа Юдгіштгіра теж, повставали з місць і низько вклонились мудрецям, яких шанує цілий всесвіт. Далі мудреців за звичаєм запросили сідати й принесли воду, щоб омити їм стопи. Тоді їм піднесли соковитих фруктів, ґірлянд з квітів, курінь і сандалової пасти. Шану мудрецям віддали всі царі з Крішною й Баларамою на чолі, як це приписують ведичні правила. Коли мудреці зручно влаштувалися на сидіннях, до них від імені всіх царів звернувся Господь Крішна, що зійшов на Землю оборонити релігію. Коли Крішна почав говорити, все замовкло, кожен хотів почути слова Його вітання мудрецям і нічого не пропустити.

Господь Крішна казав:
— Хвала, хвала всім присутнім мудрецям і аскетам! Сьогодні всі ми відчули: нарешті наше життя вивершив успіх. Нині ми досягнули мети життя, якої прагли — адже бачимо перед собою всіх піднесених, звільнених мудреців і аскетів, що їх мріють бачити навіть небесні півбоги. Проте той, хто тільки почав виконувати віддане служіння і просто шанобливо схиляється перед Божеством у храмі, але не може збагнути, що Господь перебуває в серці кожного, і ще той, хто поклоняється різним півбогам для того тільки, щоб задоволити свої хтиві бажання, не здатні оцінити впливу цих мудреців. Таким людям неприступно на власні очі побачити їх, торкнутися їхніх стіп, запитати, чи все в них гаразд, і гідно вшанувати їх.

Віддані-початківці, так само як послідовники інших релігій, не можуть осягнути величі махатм. Неофіти йдуть до церкви і шанобливо вклоняються Божеству просто аби відбути обов’язок. Але на вищому рівні трансцендентної свідомости вже стає зрозумілою велич махатм і відданих, і на цій стадії відданий намагається їх вдоволити. Ось чому Крішна каже, що неофіт не розуміє величі великих мудреців, відданих і аскетів.

Крішна казав далі:
— Просто відвідувати святі місця прощі, щоб взяти там купіль, чи споглядати Божества в храмах не очищує само собою. Проте якщо людині випаде зустріти великого відданого, махатму, що представляє Бога-Особу, вона очищується вмить. Щоб очиститися, радять поклонятися вогню, сонцю, місяцю, землі, воді, повітрю, небу й розуму. Поклоніння всім тим елементам і їхнім панівним божествам звільняє від заздрости й злоби, але якщо лиха людина просто служить великій душі, всі гріхи їй будуть відпущені. 

Любі Мої шановані мудреці й царі, від Мене ви знаєте, що людина, яка бере своє матеріальне тіло, що складене з трьох елементів — слизу, жовчі й повітря — за власне «я», людина, що вважає, ніби їй належить її сім’я й родичі, що поклоняється матеріальним речам і відвідує святі місця прощі лише щоб узяти там купіль, але ніколи не спілкується там з великими особистостями, мудрецями й махатмами — така особа, хоча й має людську подобу, не ліпша від тварин, віслюків абощо.

Господь Крішна, верховний володар знання, промовляв до мудреців і аскетів вивагом, а вони сиділи мовчазні від подиву, що можна так стисло пояснити абсолютну філософію життя. Без поступу в знанні людина вважає своє тіло за власне «я», членів своєї сім’ї за своїх рідних і близьких, а місце, де народилася, за гідне на поклоніння. Саме з такого розуміння життя виріс сучасний націоналізм. Господь Крішна таких уявлень не схвалює і засуджує людей, які беруть на себе труд йти до святих місць прощі просто заради того, щоб зробити омовіння, і не користаються з нагоди спілкуватися з великими відданими і махатмами, що живуть там. Такі люди не ліпші за віслюків, найнерозумніших тварин. Зваживши Крішнині слова, слухачі переконалися, що Господь Крішна є справді Верховний Бог-Особа, що грає роль звичайної людини, яка нібито змушена внаслідку своїх колишніх дій прийняти певний тип тіла. В тій Своїй розвазі Він виступив як звичайна людина, бо хотів навчити людський загал, як треба жити, щоб досконало виконати призначення людського життя.

Зійшовшись на тому, що Крішна — Верховний Бог-Особа, мудреці сказали Йому:
— Любий Господи, ми проводарі людського суспільства і тому повинні розуміти філософію життя правильно. Однак під впливом Твоєї зовнішньої енерґії ми губимося. Для нас це велике диво: Ти поводишся точнісінько як звичайна людина, а Твоя справжня сутність Верховного Бога-Особи від нас схована. Твої розваги — то найбільша дивовижа в світі.

Любий наш Господи, Своєю енерґією Ти твориш, підтримуєш і знищуєш усе космічне проявлення з його розмаїттям імен і форм — так з землі постають гори і дерева, різні інші форми і імена, а вона лишається тою самою. Своєю енерґією Ти створюєш різноманітні проявлення, однак Сам впливові Своїх дій не влягаєш. Любий наш Господи, Твої дивовижні діяння нас приголомшують. Ти Верховний Господь, Наддуша всіх живих істот, і Ти трансцендентний до матеріального творіння. Ти з’являєшся на Землі за допомогою Своєї внутрішньої потенції, щоб захистити Своїх відданих і знищити лиходіїв. Прийшовши, Ти поновлюєш засади вічної релігії, що їх від тривалого зв’язку з матеріальною енерґією людство забуває. Любий наш Господи, відповідно до якостей і діяльности людей Ти створюєш соціальні й духовні стани в людському суспільстві, а коли несумлінні люди перекручують Твої заснування, Ти Сам приходиш і повертаєш все на лад.

Любий Господи, ведичне знання представляє Твоє чисте серце. Аскези, вивчення Вед і транс у медитації — то все веде до різних рівнів усвідомлення проявлених і непроявлених аспектів Твоєї Сутности. Світ явищ, який ми сприймаємо своїми чуттями, є вияв Твоєї безособистісної енерґії, але Сам Ти, Верховний Бог-Особа, в ньому не проявлений. Ти — Верховна Душа, Верховний Брахман. І тому лише люди, що володіють брахманічною культурою, здатні осягнути істину щодо Твоєї трансцендентної форми. Ти глибоко шануєш брахман і Сам найпильніше дотримуєшся засад брахманічної культури, а тому Тебе називають брахман’я-дева. Любий наш Господи, Ти найвище щастя і остаточне пристановище святих людей. Тому всі ми вважаємо, що, зустрівши Тебе, ми досягли досконалости життя, і нашу освіту, аскези і вивчення трансцендентного знання вивершив успіх. Поістині Ти — кінцева ціль трансцендентних устремлінь.

Любий наш Господи, Твоє знання безмежне. Тіло Твоє трансцендентне, воно вічно існує в повному блаженстві й знанні. Ти — Верховний Бог-Особа, Верховний Брахман, Наддуша. Нині Ти до часу приховав Свої необмежені потенції, вкрив Себе внутрішньою енерґією йоґамайею, але ми все одно усвідомлюємо Твоє піднесене становище і тому складаємо Тобі шанобливі поклони. Любий Господи, Ти в ролі людської істоти тішишся Своїми розвагами, ховаючи Свою сутність та Свої справжні трансцендентні щедроти; тому всі царі, що тут присутні, і навіть Ядави, що перебувають з Тобою повсякчас — їдять з Тобою, сидять поруч — нездатні зрозуміти, що Ти є відначальна причина всіх причин, душа в кожному, першопричина самого творіння.

Вночі людина спить і бачить сни, і уявні образи, що постають із марення, вважає за реальні. «Своє» тіло, яке бачить уві сні, вона вважає за реальне, на якийсь час забуваючи за справжнє тіло, що поза сновидінням. Те саме відбувається і коли людина не спить: спантеличеній, зумовленій душі чуттєва втіха ввижається за справжнє щастя.

Духовна душа, насолоджуючи чуття матеріального тіла, вкриває себе матерією, і матерія занечищує її свідомість. Саме матеріальна свідомість є причина тому, що людина не здатна усвідомити Крішну, Верховного Бога-Особу. Всі великі йоґи-містики прагнуть за допомогою зрілої йоґічної практики відновити свою свідомість Крішни, щоб осягнути Твої лотосові стопи і медитувати на Твоє трансцендентне тіло. Це спосіб знищити всі нагромаджені гріховні наслідки. Води Ґанґи, сказано, змивають з людини і найбільший тягар гріховних наслідків, але це Твої лотосові стопи дають водам Ґанґи ту силу. Ґанґа стікає вниз як піт з лотосових стіп Твоєї Господньої Милости — а нам сьогодні випало щастя бачити Твої лотосові стопи на власні очі! Любий Господи, ми впокорені Тобі душі, віддані Твоєї Господньої Милости. Тому просимо, даруй нам Свою безпричинну милість. Ми добре знаємо, що людина, якщо її віддане служіння Тобі устійнене, стає звільненою, і ґуни матеріальної природи вже не занечищують її. Так вона стає гідна увійти до царства Бога в духовному світі.

Піднісши до Господа Крішни молитви, присутні мудреці взяли в царів Дгрітараштри та Юдгіштгіри дозвіл піти геть і вже налаштувались вертатись до своїх ашрамів. Але тут до мудреців підійшов батько Господа Крішни Васудева, найпобожніша людина, і у великім смиренні впав їм до стіп на знак пошани. Васудева мовив:
— Відрада мого серця, великі мудреці! Вас шанують більше від півбогів. Прийміть і мої смиренні поклони. Благаю, вислухайте одне моє прохання, якщо на те ваша воля. Для мене то буде найбільше благословення, якщо ви ласкаво вкажете мені, яка діяльність дає виконавцеві найвищу користь, звільнює його від наслідків всієї іншої діяльности.

Голова присутніх мудреців був великий мудрець Нарада.
— Любі мудреці, — сказав він, — неважко зрозуміти, чому Васудева, що став батьком Верховному Богові-Особі, прийнявши Крішну сином, запитує нас про свою користь: він людина проста і надзвичайно доброчесна. Кажуть же, що в рідному краї пророків немає. Тому в Васудеві, що вважає Крішну за сина, немає жодного благоговіння і трепету до Нього. Можна бачити, що люди, які живуть на березі Ґанґи, не вважають Ґанґу за велику річку і тому йдуть довгий шлях, щоб узяти купіль в якомусь іншому місці прощі. Тут присутній Господь Крішна, чиє знання не знає собі рівних, і тому Васудеві не потрібно прохати наших настанов.
На Господа Крішну не впливають творення, підтримування і знищення, і Його знання не підвладне ніяким зовнішнім впливам. Він не влягає дії матеріальних якостей, що змінюють усе із плином часу. Його трансцендентне тіло є повне знання, що ніколи не осквернене невіглаством, пихою, прив’язаністю, злобою чи чуттєвою втіхою. Знання Його ніколи не змінюється ні під впливом карми, що до неї спричиняються добра й погана діяльність, ані під впливом трьох ґун матеріальної енерґії. Нема ні рівних Йому, ані вищих за Нього, тому що Він — верховний володар знання, Бог-Особа.

Зумовлений людський загал вважає, що вкрита матеріальними чуттями, розумом і інтелектом зумовлена душа рівна Крішні. Ні! Крішна як сонце: може здаватися, що його вкриває хмара, сніг, туман чи якась планета, але насправді того не буває. Вкрито лише очі нерозумній людині, яка гадає, що сонця не видно. Так само прив’язані до матеріальної насолоди люди, що підвладні чуттям, неспроможні ясно бачити Верховного Бога-Особу.

По тій мові мудреці перед присутніми Господом Крішною, Баларамою та іншими царями на Васудевине прохання почали напучувати його:
— Щоб позбутися наслідків карми чи бажань, що штовхають людину до корисливої діяльности, слід з вірою й відданістю виконувати визначені жертвопринесення, ціль яких — поклоніння Господу Вішну. Господь Вішну є той, хто споживає плоди всіх жертовних обрядів. Мудреці й великі особи, що завдяки належному досвідові можуть бачити три фази впливника часу, а саме минуле, теперішнє і майбутнє, а також інші, которі бачать усе ясно очима явлених писань, одностайно радять вдовольняти Господа Вішну. Так можна вимити із серця бруд, що накупчився там, розчистити собі путь до звільнення і нею прийти трансцендентного блаженства. Для тих, хто живе домогосподарем в одному з суспільних станів (брахмана, кшатрія чи вайш’я), єдиний сприятливий шлях — поклонятися Верховному Богові-Особі, Господу Вішну, хто є Пурушоттама, відначальна особа.

Зумовлені душі, які живуть у матеріальному світі, мають глибоко вкорінене бажання панувати над матеріальною природою. Кожен хоче нагромадити багатство, взяти з життя якнайбільше насолоди, кожний хоче мати дружину, дім і діти, прагне зажити щастя в цьому житті, а в наступному піднестися на небесні планети. Однак всі такі бажання є причиною матеріального рабства людини. Щоб звільнитися від того рабства, слід чесно віддавати нагромаджені багатства на вдоволення Господа Вішну.

Єдиний засіб позбутися тих матеріальних бажань — заглибитися у віддане служіння Господу Вішну. Так людина, що опанувала себе, навіть якщо живе домогосподарем, позбавляється матеріальних бажань трьох типів: бажання нагромаджувати багатство, насолоджуватися дружиною й дітьми і піднестися на вищі планети. З часом вона облишає сімейне життя і, прийнявши зречення, повністю присвячує себе відданому служінню Господеві. Кожен, навіть той, хто з походження належить до вищих суспільних станів (брахман, кшатрії чи вайшій) певно в боргу перед півбогами, мудрецями, прабатьками та іншими живими істотами, і щоб сплатити ті борги, мусить виконувати жертвопринесення, вивчати ведичну літературу і зачинати дітей, дотримуючи у сімейному житті релігійних засад. Которі приймають зречений стан життя, не сплативши тих боргів, запевно падають. Нині ти вже сплатив свої борги прабатькам й мудрецям. Виконавши жертвопринесення, ти звільнишся і від боргу перед півбогами і тоді зможеш остаточно прийняти притулок Верховного Бога-Особи. Любий Васудево, в минулих життях ти напевно робив багато доброго, інакше як зміг би ти стати батьком Крішні й Баларамі, Верховному Богові-Особі?

Вислухавши мудреців, святий Васудева склав шанобливі поклони до їхніх лотосових стіп і тим вдоволив мудреців. Тоді він призначив тих, хто мав виконувати яґ’ї. Мудреці, обрані священиками на жертвопринесення, на відповідь заохотили Васудеву збирати все потрібне для яґ’ї в цьому місці прощі. Васудева погодився розпочати приготування до яґ’ї, і тоді Ядави зробили омовіння, ошатно вбралися і надягли ґірлянди з лотосів. Васудевині дружини, пишно вбрані і в золотих намистах, винесли на жертовну арену все потрібне для жертвопринесення.

Коли все було готово, зазвучали мріданґи, мушлі, барабани й інші музичні інструменти. Професійні танцюристи й танцюристки почали танцювати, а співці взяли виспівувати молитви. Солодкоголосі ґандгарви з дружинами співали сприятливі пісні до події. Васудева підвів сурмою очі, а тіло намастив маслами, тоді разом з Девакі та ще сімнадцятьма своїми дружинами сів перед жерців наче місяць з зірками, щоб пройти абгішеку, очисну церемонію. Всі церемонії виконували строго відповідно до приписів, які дано в писаннях. Васудева в якості того, хто виконує жертвопринесення, мав на собі оленячу шкіру, але дружини були вбрані у красиві сарі, прикрашені браслетами, намистами, сережками та іншими оздобами, на їхніх ногах подзенькували дзвіночки. То було чудове видовище. Васудева серед своїх дружин був наче цар небес, коли робить такі жертвопринесення.

Тоді на велику жертовну арену вийшли й всілися Господь Крішна і Господь Баларама з дружинами й дітьми, і здавалося, що Верховний Бог-Особа з’явився разом з усіма живими істотами і Своїми енерґіями, що є Його невід’ємні частки. З шастр ми знаємо, що Господь Крішна має безліч енерґій і невід’ємних часток, але тут, на жертовній арені, можна було на живі очі бачити вічне існування Верховного Бога-Особи і Його різноманітних енерґій. Господь Крішна тоді з’явився у формі Нараяни, а Господь Баларама — Санкаршани, джерела всіх живих істот.

Васудева вдоволив Господа Вішну різними жертвопринесеннями, як-от джйотіштома, дарша і пурнамаса. Деякі з цих яґй звуть пракріта, а інші — саур’я-сатра чи вайкріта. Далі виконали інші жертвопринесення, як-от аґніхотра, під час якої були як належить запропоновані всі предмети. Це вдоволило Господа Вішну. Вдоволити Господа Вішну — то остаточна мета офіри, задля якої роблять жертвопринесення. Але у добу Калі зібрати речі, що їх треба пропонувати в жертву, дуже складно. Люди не мають ані коштів, щоб зібрати все потрібне, ані знання чи бажання виконувати такі жертвопринесення, без яких не обійтись. Тому в добу Калі, коли людський загал дуже нещасливий, геть не знає спокою і страждає від повсякчасних нещасть, рекомендовано єдиний спосіб жертвопринесення — санкіртану-яґ’ю. Для цієї доби рекомендовано одне: поклонятися Господу Чайтан’ї через санкіртана-яґ’ю.

Виконавши різні жертвопринесення, Васудева передав священикам у дар силу грошей, вбрання, прикрас, коров, землі і служниць. По тому Васудевині дружини взяли купіль авабгрітга і виконали обов’язкову церемонію патні-сам’яджа, що є одна з складових жертвопринесення. Закінчивши пропонувати все необхідне, вони всі разом зробили омовіння в озері Рама-храда, що його викопав Парашурама. Далі Васудева з дружинами зробили омовіння і роздали співакам і танцюристам вбрання і прикраси, що мали на собі під час церемоній. Принагідно зауважимо: жертвопринесення вимагає щедро роздавати багатства. Найперше пропонують милостиню священикам і брахманам, а по закінченню жертвопринесення використане вбрання і прикраси роздають тим, хто допомагав виконувати жертвопринесення.

Роздавши співцям і читцям свої речі, Васудева з дружинами, вже вбрані в нове і надягши нові оздоби, щедро нагодували всіх— від брахман до собак. Як учта скінчилась, Васудевині друзі, родичі, дружини й діти, а також царі й члени династій Відарбга, Кошала, Куру, Каші, Кекая і Срінджая зібралися разом. Священики, півбоги, звичайні люди, прабатьки, духи і чарани отримали багаті дари; кожного було вшановано відповідно до його становища. Нарешті, спитавшись дозволу в Господа Крішни, чоловіка богині процвітання, всі присутні роз’їхалися по домівках, уславлюючи жертвопринесення, що його так досконало виконав Васудева.

Коли Дгрітараштра, Відура, Юдгіштгіра, Бгіма, Арджуна, Бгішмадева, Дроначар’я, Кунті, Накула, Сахадева, Нарада, Господь В’ясадева та інші рідні роз’їжджалися, у передчутті розлуки вони обіймали кожного Ядава з великою любов’ю. Від’їхало і багато інших, що були на жертвопринесенні. Далі Господь Крішна і Господь Баларама разом з царем Уґрасеною щедро обдарували жителів Вріндавани з Нандою Махараджею й пастухами на чолі і гідно вшанували їх, тим їх вдоволивши. Однак жителі Вріндавани ще доволі довго лишалися з Ядавами, своїми великими друзями.

Виконавши жертвопринесення, Васудева був задоволений. Його щастю не було меж. Перед усіма своїми рідними він узяв руки Нанди Махараджі в свої і мовив:
— Любий брате! Верховний Бог-Особа створив міцні узи — узи любови й прив’язаности. Такі узи любови, я думаю, важко розірвати навіть великим мудрецям і святим. Любий брате, ти проявив до мене таку любов, що я не годен тобі віддячитися і тому вважаю себе за невдячного. Ти поводився так, як притаманно святій людині, і я у невідплатнім боргу перед тобою. Цього боргу мені ніколи не сплатити. Однак я певний, що любовні узи, які зв’язують нас, ніколи не перервуться. Наша дружба буде жити завжди, хоча я й нездатний тобі відплатити. Надіюся, ти вибачиш мені це.

Любий брате, спочатку я не міг служити тобі, як належиться другові, бо був ув’язнений. А нині я дуже багатий, але через матеріальне багатство геть засліп, тому і тепер не можу вдоволити тебе як годиться. Любий брате, ти, милий і добрий, завжди виявляєш шану до інших, а про пошану до себе не дбаєш. Людині, що прагне сприятливого розвитку свого життя, ліпше не мати надміру матеріального багатства, бо воно засліплює й стає причиною оманних гордощів. Доброчесній людині краще дбати за друзів і родину.

Розмовляючи з Нандою Махараджею, Васудева, чуючи велику вдячність за його дружбу і те добро, що зробив йому Нанда Махараджа, розхвилювався. Очі його заступило сльозами, і він заплакав. Щоб вдоволити друга свого Васудеву, а ще тому що був ніжно прив’язаний до Господа Крішни й Баларами, Нанда Махараджа прожив з ними три місяці. Час сплив швидко. Ядави старалися вдоволити і найменші бажання жителів Вріндавани. Вони обдарували Нанду Махараджу та його товаришів вбранням, прикрасами та іншими коштовними речами. Всі були повністю задоволені. Васудева, Уґрасена, Господь Крішна, Господь Баларама, Уддгава та інші Ядави піднесли Нанді Махараджі та його супутникам ще подарунків особисто від себе. Отримавши прощальні подарунки, Нанда Махараджа разом зі своїми супутниками вирушив у Враджабгумі, Вріндавану. Однак серця жителів Вріндавани лишилися з Крішною й Баларамою, тому до Вріндавани вони поїхали, забувши за свої серця.

Проводивши друзів, члени родини Врішні помітили, що починається дощовий сезон, і тому вирішили вертати до Двараки. Вони були цілком задоволені, бо Крішна був для них усе. Вони повернулися до Двараки і там стали в захваті розповідати про жертвопринесення, що його виконав Васудева, про те, як зустрілися з друзями й приятелями і про різне, що трапилося з ними під час подорожі по місцях прощі.