РОЗДІЛ ВІСІМДЕСЯТ ШОСТИЙ

Ця оповідь цікавости царя Парікшіта не задовольнила. Він прагнув слухати про Крішну та Його розваги ще і ще і тому запитав у Шукадеви Ґосвамі, як Господь Крішна підбив його діда Арджуну викрасти його бабусю Субгадру. Цар Парікшіт хотів дізнатися, як його дід викрав бабусю і як одружився з нею.

Шукадева Ґосвамі почав свою оповідь так: «Якось твій дід Арджуна, великий герой, відвідував святі міста прощі. Його шлях пролягав через Прабгасакшетру. Прийшовши до Прабгасакшетри, він дізнався, що Господь Баларама видає заміж Свою сестру Субгадру, дочку Васудеви, Арджуниного дядька по матері. Баларама хотів віддати Субгадру за Дурйодгану, хоча на це не давали згоди ні батько Його Васудева, ані брат Крішна. Арджуна ж вирішив, що здобуде Субгадрину руку».
Арджуна весь час думав за Субгадру та її вроду і дедалі більше переймався думкою одружитися з нею. Він склав план перебратися санн’ясі-вайшнавою з трідандою в руці.

Санн’ясі-майаваді носять одну данду, палицю, а санн’ясі-вайшнави мають потрійну данду, чи три палиці. Потрійна палиця, тобто тріданда, вказує, що санн’ясі-вайшнава склав обітницю служити Верховному Богові-Особі своїм тілом, розумом і словами. Тріданда-санн’яса відома вже давно, і санн’ясі-вайшнав називають тріданді чи ще тріданді-свамі або тріданді-ґосвамі.

За звичаєм санн’ясі, проповідуючи, подорожують цілою країною, але коли в Індії починається дощовий сезон (він триває чотири місяці, з вересня по грудень), вони не подорожують, а зупиняються в якомусь місці і лишаються там на весь той час. Такий період «нерухомости» в житті санн’ясі називають чатурмас’я-врата, і поки санн’ясі протягом чотирьох місяців живе в якомусь місці, місцеві жителі користуються з нагоди його присутности, щоб зробити духовний поступ. 

Так і Арджуна жив у Двараці чотири місяці, перебраний за тріданді-санн’ясі, і весь час обдумував план, як здобути Субгадру. Ані жителі Двараки, ані Господь Баларама не змогли впізнати у тому санн’ясі Арджуну. Не знаючи, хто він насправді, всі виказували йому пошану і вклонялися Арджуні, як санн’ясі.

Одного разу Господь Баларама запросив цього санн’ясі до Себе на обід. З великою пошаною Баларамаджі підносив йому всіляких смачних наїдків, а так званий санн’ясі їв донесхочу. Під час того обіду в домі Баларамаджі Арджуна просто-таки пас очима прекрасну Субгадру, яка підкоряла серця навіть великих героїв і царів. У Арджуни очі аж світились від любови до неї, і він раз по раз обпалював її поглядом. Арджуна вирішив, що має одружитися з Субгадрою будь-що, і від того сильного бажання розум йому розпалився.

Арджуна, дід Махараджі Парікшіта, теж був надзвичайно гарний на вроду, і Субгадру дуже вабило його сильне тіло. Вона собі подумки вирішила, що піде тільки за Арджуну. Проста дівчина, вона, дивлячись на Арджуну, щасливо усміхалася. Від того серце Арджуни тануло дедалі більше. Отже, Субгадра вирішила піти тільки за Арджуну, а він постановив собі будь-що одружитися з нею. Від того часу двадцять чотири години на добу він думав лише про те, що зробити, аби Субгадра стала його дружиною. Та думка здобути Субгадру його вимучила, і вже він не знав і хвилі спокою.

Якось Субгадра на колісниці виїхала з палацу, щоб відвідати богів у храмі. Арджуна скористався з нагоди і (взявши наперед дозвіл у Васудеви й Девакі) її викрав. Вскочивши на Субгадрину колісницю, він приготувався до битви. Луком і стрілами Арджуна затримав воїнів, які кинулися його зупинити, і забрав Субгадру. Коли він забирав Субгадру, її близькі й далекі родичі здійняли галас, але він все одно забрав її, наче лев, що, схопивши свою здобич, зникає. Коли Господь Баларама дізнався, що той «санн’ясі» був Арджуна і що шафранові строї були просто маскарад, щоб забрати Субгадру, і що Арджуна таки справді її забрав, Він страшенно розгнівався. Господь Баларама лютував, як несамовиті океанські хвилі під місяць уповні.

Але Господь Крішна був на боці Арджуни. Тому Він разом з іншими членами родини спробував заспокоїти Балараму. Він впав Йому в ноги, благаючи вибачити Арджуну. Господа Балараму переконали, що Субгадра дуже кохає Арджуну, тому, дізнавшись, що вона й сама прагнула піти за Арджуну, Він був втішений. Усе влаштувалось, і, щоб зробити приємне молодому подружжю, Господь Баларама наказав послати посаг: багато коштовних речей, слонів, колісниць, коней, слуг і служниць.

Махараджа Парікшіт прагнув слухати про Крішну ще, тому, закінчивши оповідь про викрадення Субгадри, Шукадева Ґосвамі почав іншу оповідь.

У місті Мітгілі, столиці Відехи, жив один брахмана-домогосподар. Цей брахмана на ім’я Шрутадева був великий відданий Господа Крішни. Цілковито свідомий Крішни, він завжди виконував служіння Господеві, і тому розум його був повністю вмиротворений і ніщо матеріальне його не приваблювало. Він був дуже вчений і мав одне-єдине бажання — повністю присвятити себе свідомості Крішни. Він мав сім’ю, однак ніколи не докладав надто багато зусиль, щоб заробити собі на прожиток. Так він і жив, задоволений з того, що приходило без надмірних зусиль. Він щодня отримував саме стільки, скільки йому треба, і не більше. Така вже була в нього доля. Брахмана не прагнув мати більше на задоволення життєвих потреб, тому спокійно жив, дотримуючи реґулівних засад брахманічного життя, що їх визначають явлені писання.

На щастя, цар Мітгіли був теж добрий відданий, як той брахмана. Звали його Бахулашва. Він був дуже відомий цар і зажив собі слави доброго правителя. Бахулашва не мав жодного бажання заради чуттєвого задоволу розширювати межі свого царства. Так і жили в Мітгілі два чисті віддані Господа Крішни — брахмана Шрутадева і цар Бахулашва.

Надзвичайно милостивий, Господь Крішна з любови до тих двох відданих, царя Бахулашви й брахмани Шрутадеви, якось попрохав Свого візницю Даруку завести Його до столиці Мітгіли. З Господом Крішною поїхали великі мудреці — Нарада, Вамадева, Атрі, В’ясадева, Парашурама, Асіта, Аруні, Бріхаспаті, Канва, Майтрея, Ч’явана та інші. Господь Крішна з мудрецями переїхали через багато сіл і містечок, і скрізь жителі шанобливо вітали їх і підносили різні дари. Всі жителі збиралися в одному місці, щоб подивитися на Господа, і здавалося, то Сонце з різноманітними планетами-супутниками. Подорожуючи, Господь Крішна з мудрецями проїздили царством Анартою, Дганвою, Куруджанґалою, Канкою, Матс’єю, Панчалою, Кунті, Мадгу, Кекаєю, Кошалою і Арною, і жителям тих місць — і чоловікам, і жінкам — випало побачити Господа Крішну на власні очі. Вони тішилися небесним блаженством, їхні серця виповнювалися любов’ю й прив’язаністю до Господа, а очима вони ніби пили нектар Його обличчя. Той, хто бачив Крішну, позбавлявся всього невігластва. Господь Крішна проїздив різними країнами, люди виходили побачити Його, і Господь самим Своїм поглядом обдаровував їх доброю долею і цілковито звільняв від невігластва. Подеколи до людей приєднувалися півбоги, і коли вони підносили Господеві хвалу, від того все довкола очищувалось і ставало сприятливе. Так Господь Крішна поволі дістався царства Відехи.

Отримавши звістку, що Господь ось-ось прибуде, громадяни відчули безмежне щастя. Кожен взяв дарунки й вийшов Його зустріти. Щойно жителі побачили Господа Крішну, їхні серця розквітли у трансцендентнім блаженстві, наче то лотоси порозкривалися стрічати сонце. Вони ще ніколи досі не бачили великих мудреців, лише чули їхні імена. Однак тепер милістю Господа Крішни жителі Відехи отримали нагоду побачити і мудреців, і Самого Господа.

Цар Бахулашва і брахмана Шрутадева добре знали, що Господь прийшов обдарувати їх Своєю ласкою. Вони одразу в шануванні впали до лотосових стіп Господа. Молитовно склавши руки, цар і брахмана водно запрошували Господа Крішну й всіх мудреців до себе на гостину. Господь Крішна, щоб вдоволити обох, поширився у двох і пішов і до одного, і до другого водночас. Щоправда, ні цар, ані брахмана не знали, що Господь пішов ще й до іншого. Кожен думав, що Господь прийшов гостем лише до нього. Крішна з супутниками гостювали в обох господах, а брахмана і цар кожен думали, що Крішна перебуває лише в його домі. Це ще одна щедрота Верховного Бога-Особи. Явлені писання змальовують цю щедроту як вайбгава-пракаша. Коли Господь Крішна одружився з шістнадцятьма тисячами дружин, Він так само поширив Себе у шістнадцять тисяч форм, кожна з яких не поступалася Йому на силі. Також і у Вріндавані, коли Брахма вкрав Крішниних корів, телят і пастушків, Крішна поширився у багато корів, телят і хлопчиків.

Бахулашва, цар Відехи, був дуже розумний і шляхетний. Те, що до нього завітав Верховний Бог-Особа власною особою та ще й з багатьма великими мудрецями, його просто приголомшило. Бахулашва добре знав, що зумовлена душа, а надто занурена в світські справи, бути на сто відсотків чистою не може, але Верховний Бог-Особа та Його чисті віддані завжди трансцендентні до скверни Цього світу. Тому коли до нього завітали Верховний Бог-Особа Крішна і всі великі мудреці, він був невимовно вражений і все дякував Господеві Крішні за Його безпричинну милість.

Цар почувався дуже зобов’язаний перед високими гостями і прагнув прислужитися їм щонайліпше. Він наказав принести зручних крісел і подушок, і Господь Крішна з мудрецями зручно повсідалися. Розум царя Бахулашви був дуже збурений, але не через якісь тривоги, а від того, що його охопив екстаз любови й відданости. Його серце виповнилося по вінця любов’ю і прив’язаністю до Господа та Його супутників, а на очах стали сльози екстазу. Він поклопотався, щоб його божественним гостям омили стопи, а тоді він сам і вся його родина побризкали тією водою собі на голови. Після того цар підніс гостям вишукані квіткові ґірлянди, сандалової пасти, пахощів, нового вбрання, прикрас, світильників і подарував бики й корови. Цар Бахулашва вшанував кожного так, як личило цареві. Коли всі попоїли і зручно повсідалися, Бахулашва вийшов перед Господа Крішни, взяв Його лотосові стопи і, поставивши собі на коліна, почав розтирати їх руками, з любов’ю оповідаючи тимчасом за Господню славу.

— Любий Господи, Ти — Наддуша всіх живих істот, і, свідок у кожнім серці, Ти добре знаєш діяльність кожного. Тому ми в боргу перед Тобою і завжди думаємо за Твої лотосові стопи, щоб бути завше убезпечені і вічно, не мавши інших думок, служити Тобі. Ми постійно пам’ятаємо Твої лотосові стопи, і тому Ти Сам ласкаво завітав до нас, щоб дарувати нам Свою безпричинну милість. Любий Господи, ми чули Твої різноманітні твердження на доказ того, що Твої чисті віддані Тобі дорожчі за Господа Балараму чи Твою вічну служницю, богиню процвітання. Віддані дорожчі Тобі й за Твого першого сина, Господа Брахму, тож я певний, що Ти ласкаво прийшов до мене підтвердити Свої божественні слова. Мені навіть важко уявити, як можуть люди, знаючи Твою безпричинну милість і любов до відданих, що постійно заглиблені у свідомість Крішни, лишатися безбожниками й демонами. Як можуть вони забути за Твої лотосові стопи?

Любий мій Господи, ми знаємо, Ти такий ласкавий і великодушний, що коли людина облишає все, щоб цілковито віддатися свідомості Крішни, Ти, буває, на обмін за бездомісне служіння віддаєш їй Самого Себе. Ти з’явився у династії Яду, щоб виконати Свою місію — врятувати зумовлені душі, що гибіють у гріховному матеріальному існуванні. Звістка про Твоє з’явлення вже розійшлася цілим світом. Любий мій Господи, Ти — безмежний океан милости, любови й ніжности. Твоє трансцендентне тіло сповнене блаженства, знання й вічности. У Своїй прекрасній формі Ш’ямасундари, Крішни, Ти приваблюєш усі серця, а щоб навчити людей віддано служити Тобі, Ти послав Свої втілення, як-от Нара-Нараяну, що виконує суворі аскези й покути в Бадарінараяні. Дозволь з смиренно схилитися до Твоїх лотосових стіп. Любий мій Господи, я молю Тебе і Твоїх супутників, великих мудреців і брахман залишитися в моєму домі хоча б на кілька днів, щоб пил з Ваших лотосових стіп освятив мій рід, який йде від славетного царя Німі.
Відмовити Своєму відданому Господь Крішна не міг і тому лишився з мудрецями в Мітгілі на кілька днів, щоб освятити місто і його жителів.

А тим часом брахмана теж вітав у своєму домі Господа Крішну з Його супутниками, і його переповняло трансцендентне щастя. Запропонувавши гостям зручні сидіння, брахмана почав танцювати, вимахуючи своїм чадаром. Шрутадеву багатим ніхто б не назвав — то він запропонував своїм піднесеним гостям, Господеві Крішні з мудрецями, лише підстилки, дерев’яні стільчики, циновки тощо, але вітав їх від щирого серця. Він підніс Господеві й мудрецям хвалу, а тоді разом з дружиною омив кожному з них стопи. Далі він узяв ту воду й побризкав нею на всіх членів своєї родини. Брахмана здавався дуже вбогим, але в той час у цілому світі не було щасливішого за нього. Вітаючи Господа Крішну та Його супутників, Шрутадева геть забув себе у трансцендентному щасті. Привітавши як міг Господа з супутниками, він приніс фруктів, пахощів, духмяної води, духмяної глини, листочків туласі, трави куша і лотосів. То все речі недорогі і дістати їх легко, але що їх піднесено з відданістю й любов’ю, Господь Крішна з супутниками радо прийняли їх. Дружина брахмани приготувала простої страви — рису й горохового супу, і Господь Крішна з супутниками з великим задоволенням прийняли невишукану їжу, бо запропоновано її було з відданістю й любов’ю. Господь Крішна і Його супутники їли, а брахмана Шрутадева думав: «Нещаснішого за мене, що впав у глибокий темний колодязь сімейного життя, немає. То як сталося, що Сам Верховний Бог-Особа Господь Крішна разом зі Своїми супутниками, великими мудрецями, що їхня присутність робить будь-яке місце святим місцем прощі, завітали до мого дому?» Брахмана думав свою думу, аж гості покінчали обідати і сиділи, зручно спершись на спинки крісел. Тоді брахмана Шрутадева, його дружина, діти й інші родичі підійшли до них, щоб якось послужити піднесеним гостям. Брахмана торкнувся до лотосових стіп Господа Крішни й почав говорити.

— Любий Господи, — сказав він, — Ти Верховний Бог-Особа, Пурушоттама, і Ти трансцендентний щодо проявленого і непроявленого матеріального творіння. Твоє становище таке, що Ти не маєш нічого спільного з діяльністю зумовлених душ цього матеріального світу. Ми розуміємо, що Ти не лише сьогодні відвідуєш мене, ні, Ти спілкуєшся з усіма живими істотами як Параматма завжди, від початку творіння.

Слова брахмани дуже повчальні. Верховний Господь, Бог-Особа, в Своєму аспекті Параматми входить у творіння матеріального світу як Маха-Вішну, Ґарбгодакашаї Вішну і Кшіродакашаї Вішну, і Він перебуває в тілі поруч із зумовленою душею як її друг. Отже, кожна жива істота від самого початку разом з Господом, але, розуміючи життя хибно, цього не знає. Проте коли її свідомість перемінюється на свідомість Крішни, вона приходить розуміння, що Крішна допомагає зумовленим душам звільнитися від матеріальної зумовлености.

— Любий Господи, — вів далі Шрутадева, — Ти увійшов до матеріального світу як би вві сні. Коли зумовлена душа спить, вона створює фальшиві чи тимчасові світи, занурюючись у різноманітну ілюзорну діяльність, іноді стає царем, іноді жертвою вбивці чи ще опиняється в якомусь незнайомому місті, але то все тимчасове. Так само й Ти, Твоя Господня Милість, входиш до матеріального світу ніби сплячи, щоб створити тимчасову реальність, але Ти робиш це не заради власної потреби, а задля зумовлених душ, що прагнуть, імітуючи Твою Господню Милість, посісти становище того, хто насолоджується. Насолода зумовленої душі в матеріальному світі тимчасова й ілюзорна. Проте зумовлена душа сама не може створити ніякого тимчасового світу, щоб хибно ним насолоджуватися. Тому Ти Сам входиш у тимчасове проявлення, щоб допомогти їй здійснити її бажання, хоча вони всі тимчасові й ілюзорні. Від самого початку, коли зумовлена душа потрапляє до матеріального світу, Ти постійно супроводжуєш її. Однак коли зумовлена душа натрапляє на чистого відданого і береться до відданого служіння — починає слухати за Твої трансцендентні розваги, уславлювати Твої трансцендентні діяння, поклонятися в храмі Твоїй вічній формі, підносити Тобі молитви й брати участь у бесідах, щоб зрозуміти Твоє трансцендентне становище, вона поступово очищується від скверни матеріального існування. З серця вичищується матеріальний бруд, і з часом відданий починає бачити Тебе в своєму серці. Ти завжди із зумовленою душею, але являєшся їй лише тоді, коли вона очищується за допомогою відданого служіння Тобі. Решта ж, ті, що живуть за ведичними настановами чи, занурившись у буденні справи, трудяться заради плодів своєї праці, а відданого служіння не виконують, перебувають під чаром поверхового щастя, а тільки таке щастя може бути за тілесного розуміння життя. Таким людям Ти Себе не відкриваєш, ні, Ти від них дуже далеко. Але хто заглиблюється у віддане служіння Тобі й очищує серце, постійно повторюючи Твоє святе ім’я, він дуже легко віднаходить Тебе, свого вічного супутника.

Сказано, що Твоя Господня Милість перебуває в серці відданого і звідти напучує його, щоб він міг швидко повернутися додому, до Тебе. Перебуваючи в серці відданого, Ти даєш йому безпосередні вказівки і так виявляєш Свою присутність. Лише відданий безпосередньо і негайно відчуває Твою присутність в серці. Людина, що сприймає життя на тілесному рівні і не знає нічого, крім вдоволення своїх чуттів, того не може. Від неї Ти завжди вкритий запоною йоґамайі. Такій людині не дано збагнути, що Ти дуже близько, просто в її серці. Невідданий бачить Тебе тільки як невідворотну смерть. Так по-різному сприймають кішку кошеня, що його вона несе в зубах, і щур, який потрапив їй до зубів. Щур відчуває невідворотну смерть, а кошеня — материнську любов. Ти існуєш для кожного, але невідданий сприймає Тебе як невідворотну смерть, тоді як для відданого Ти верховний філософ і вчитель. Отже, для атеїстів Бог — то смерть, але відданий, завжди відчуваючи присутність Бога в своєму серці, отримує від Тебе вказівки і живе на трансцендентному рівні. Скверна матеріального світу його не торкається.

Ти верховний володар і наглядач за діяльністю матеріальної природи. Люди-атеїсти просто спостерігають дію матеріальної природи, але зрозуміти, що за всією її діяльністю стоїш Ти, не можуть. Однак відданий в найменшому русі матеріальної природи бачить Твою руку. Запона йоґамайі закриває очі невідданого, але очей відданого Твоєї Господньої Милости їй ніколи не вкрити. Невідданий нездатний побачити Тебе на власні очі. Так людина з землі не бачить сонця, якщо його застують хмари, але хто летить понад хмарою, бачить його яскраво сяючим. Любий Господи, я складаю Тобі шанобливі поклони. Мій самосяйний Господи, я Твій вічний слуга. Наказуй Мені. Що я можу для Тебе зробити? Поки зумовлена душа Тебе не бачить, вона сприймає нещастя матеріального занечищення як троїсті страждання, але коли вона розвине свідомість Крішни і побачить Тебе, страждання матеріального існування для неї вже не існують.

Верховний Бог-Особа Крішна природно дуже любить Своїх відданих. Молитви Шрутадеви — молитви чистої відданости — Господа вдоволили, і Він, взявши його руки в Свої, мовив:
— Любий Шрутадево, великі мудреці й святі зробили тобі велику ласку, завітавши до твоєї оселі. Це для тебе велике щастя. Вони ласкаво погодились подорожувати зі Мною, і там, де вони проходили, лишаючи пил зі своїх лотосових стіп, все одразу ставало чисте й трансцендентне. Люди звикле йдуть до Божих храмів. Ще вони відвідують святі місця прощі, і якщо довго це роблять, багато днів поклоняються й торкаються святинь, то поступово очищуються. Але вплив великих мудреців і святих такий могутній, що людина одразу очищується, тільки побачить їх.

Ба більше, лише милістю святих людей місця прощі чи ритуали на поклоніння півбогам мають таку очищувальну силу. Місце прощі стає святим завдяки присутності святих людей. Любий Шрутадево, коли людина народжується брахманою, вона вже є найліпша з людей. А коли такий самодостатній брахмана виконує аскези, вивчає Веди і віддано служить Мені (бо такий обов’язок брахмани), іншими словами, коли брахмана стає вайшнавою, його велич неймовірно зростає. Моя форма Нараяни не так втішна і люба Мені, як брахмана-вайшнава. Брахмана означає «той, хто добре розуміється на ведичному знанні». Брахмана є взірець досконалого знання, а в Мені повністю проявлені всі боги. Менш розумні люди не знають ані того, що Я є найвище знання, ані розуміють значення брахмани-вайшнави. Вони перебувають під впливом трьох ґун матеріальної природи і тому наважуються ганити Мене й Моїх чистих відданих. Брахмана-вайшнава, тобто відданий, що є справжній брахмана за якостями, усвідомлює Мене в своєму серці і цілковито переконаний, що все космічне проявлення і його різноманітні вияви є наслідком дії різноманітних енерґій Господа. Такий відданий має чітке уявлення про всю матеріальну природу й сукупну матеріальну енерґію, і у кожній дії він бачить тільки Мене.

Отже, любий Шрутадево, прийми всіх цих великих святих як Моїх достовірних вповноважених. Поклоняйся їм з вірою — це буде найліпше поклоніння Мені. Поклоніння Моїм відданим для Мене дорожче, ніж поклоніння безпосередньо Мені. Якщо людина намагається поклонятися Мені безпосередньо, а Моїх відданих нехтує, Я такого поклоніння не приймаю, хоч яке пишне воно буде.

Отак обидва — і брахмана Шрутадева, і цар Мітгіли — поклонялися Крішні та Його послідовникам, великим мудрецям і брахманам як рівним Йому з погляду духовної значущости. Така була воля Господа. І брахмана, і цар наприкінці досягли верховної мети: їх перенесено до духовного світу. Відданий не знає нікого, крім Господа Крішни, а Крішна любить Свого відданого понад усіх. Господь Крішна жив у Мітгілі в домі брахмани і водночас у палаці царя Бахулашви. Щедро наділивши їх Своїми трансцендентними повчаннями, Він повернувся до Своєї столиці Двараки.

Ми теж можемо навчитися з цієї події, що Господь прийняв поклоніння царя Бахулашви й брахмани Шрутадеви однаково, бо обоє були чисті віддані. Саме ця якість потрібна людині, щоб Верховний Бог-Особа відмітив її. Прикметою нинішньої доби є властивість пишатися з народження в родині кшатрії чи брахмани. Доводиться бачити людей, що, не маючи жодних добрих якостей, проголошують себе за брахман, кшатрій чи вайшій через те тільки, що, мовляв, такими народилися. Однак священні писання кажуть: калау ӯдра-самбгава — «В добу Калі кожний народжується шудрою». Причиною цьому те, що ніхто не виконує обрядів на очищення, самскар, а їх слід робити від часу, коли дитина ще в лоні матері, і до самої смерти людини. Тепер нікого не можна зараховувати до певної касти за походженням, а надто до каст вищих: брахман, кшатрій чи вайшій. Якщо процесу запліднення не супроводжує очисний обряд ґарбгадгана-самскара, самого цього досить, щоб вважати людину, яка народжується, за шудру, бо цього обряду на очищення не знають тільки шудри. Статеве життя поза свідомістю Крішни нечисте, воно не відрізняється від зачаття в шудр чи тварин. Але свідомість Крішни — це найвища досконалість, і завдяки їй кожен може піднятися до рівня вайшнави, вайшнаві ж притаманні всі якості брахмани. Вайшнава навчений уникати чотирьох різновидів гріховної діяльности: він не має незаконних статевих стосунків, не вдається до збудників чи дурманних речовин, не бере участи в азартних іграх і не вживає продуктів, виготовлених з плоті тварин. Якщо цими обмеженнями нехтувати, якщо не піднятися до рівня істинного брахмани, стати чистим відданим неможливо.