РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ

Особисті відмітні риси поділяються на два різновиди: приховані та виявлені. Коли Крішна вкритий різноманітними шатами, Його істинна подоба прихована. В «Шрімад-Бгаґаватам» у зв’язку з дварака-лілою Крішни (це коли Він живе у Двараці як цар) наведено приклад, коли Його зовнішність прихована. Подеколи Господь Крішна розважався тим, що перебирався за жінку. Якось, дивлячись на цю «жінку», Уддгава промовив: «Оце диво! Ця жінка привертає мою увагу до себе, викликаючи в мене таке почуття екстатичної любови, наче це Сам Господь Крішна. То це, певно, Крішна, що перебрався за жінку!»

Один відданий, побачивши виявлені особисті риси Господа, почав вихваляти вроду Крішни: «Яке чудове тіло має Господь Крішна! — вигукнув він. — Шия його нагадує мушлю, очі такі прекрасні, наче вони взяли собі красу квіток лотосу. Тіло Його напрочуд темне, наче дерево тамала. Голову Його захищає шолом волосся. На Його грудях видно знак шріватса, в руці Він тримає мушлю. Мавши таке чудове тіло, ворог демона Мадгу є дуже привабливим: явивши моїм очам Свої трансцендентні риси, Він подарував мені трансцендентне блаженство».

Шріла Рупа Ґосвамі , переглянувши багато священних писань, склав дальший список трансцендентних якостей Господа: 1)Кожна частина Його тіла дуже красива; 2)Він має усі сприятливі ознаки; 3)Він найвищою мірою привабливий; 4)Господь осяйний; 5)Господь сильний; 6)Господь вічно юний; 7)Господь — чудовий знавець мов; 8)Господь правдивий; 9)Його мова дуже приємна; 10)Він добре володіє мистецтвом говорити; 11)Господь посідає неосяжне знання; 12)Він мудрий; 13)Господь геніальний у всьому; 14)в Нього чудовий артистичний смак; 15)Господь надзвичайно здібний та вправний; 16)Він вмілий; 17)Він вдячний; 18)Він сповнений рішучости; 19)Господь вміє обирати правильне рішення відповідно до часу та обставин; 20)Він бачить усе крізь призму Вед, священних писань, і все, що Він каже, оперте на їхній авторитет; 21)Господь чистий; 22)Він панує над Своїми чуттями; 23)Він наполегливий; 24)Він терплячий; 25)Йому властива вибачливість; 26)Він стриманий; 27)Він задоволений у Собі; 28)Господь врівноважений; 29)Він щедрий; 30)Він побожний; 31)Господь має лицарську вдачу; 32)Він співчутливий ; 33 )Він шанобливий та ввічливий ; 34 )Він ґречний; 35)Він великодушний; 36)Він сором’язливий; 37)Господь завжди захищає Своїх відданих; 38)Він щасливий; 39)Господь завжди бажає добра Своїм відданим; 40)Господа можна підкорити любов’ю; 41)Він — сприятливий з будь-якого погляду; 42)Господь — наймогутніший; 43)Його слава поширена всім творінням; 44)Його знають і люблять усі; 45)Він має особливу прихильність до відданих; 46)Господь приваблює усіх жінок; 47)Йому поклоняються усі; 48)Він володіє усіма щедротами; 49)Господа шанують усі; 50)Він — верховний повелитель. Верховний Бог-Особа посідає ці п’ятдесят трансцендентних якостей у всій повноті, і ці Його якості безмежні, як глибокий океан. Іншими словами, виміряти Його якості неможливо.

Як невід’ємні часточки Верховного Господа, індивідуальні живі істоти також можуть незначною мірою посідати ці якості за умови, що стануть чистими відданими Господа. Інакше кажучи, будь-яка зі згаданих трансцендентних якостей може бути присутня у відданому незначною мірою, натомість у Верховному Богові-Особі ці якості завжди присутні у всій повноті.

Крім наведених вище існують також і інші трансцендентні якості; про них Господь Шіва оповідає Парваті у «Падма Пурані » , а ще за них згадано в Першій пісні « Шрімад- Бгаґаватам» у розмові між божеством Землі та царем релігії Ямараджею. Там сказано: «Щоб стати великою особистістю, людина має посідати такі якості: бути правдивою, чистою, милосердною, наполегливою, зреченою, вмиротвореною, простою, панувати над своїми чуттями, мати врівноважений розум, бути аскетичною, рівно ставитись до всіх, бути терплячою, спокійною , ерудованою , обізнаною , безсторонньою, багатою, хороброю , впливовою , сильною , мати добру пам’ять , бути незалежною, тактовною, величною, терпимою, добросердою, винахідливою, мати добру огладу, бути чемною, рішучою, мати досконале знання щодо всього, бути сквапною, володіти усіма об’єктами чуттєвого задоволення, бути серйозною, непохитною, сповненою віри, славетною, шанобливою і вільною від оманного его». Кожний, хто бажає стати великою душею, мусить посідати вищезгадані якості, з чого зрозуміло, що Господь Крішна, верховна душа, володіє ними усіма.

Крім згаданих п’ятдесяти якостей Господь Крішна посідає ще п’ять інших, причому ці п’ять якостей іноді частково виявляються в Господі Брахмі або Господі Шіві. Ці трансцендентні якості такі: 51)Він незмінний; 52)Він усезнаючий; 53)Він вічно свіжий; 54)Він — сач-чід-ананда (тобто Його тіло є вічне та сповнене блаженства); 55)Він володіє усіма різновидами містичної досконалости.

Крішна посідає також п’ять інших якостей, що виявлені також у тілі Нараяни: 56)Він незбагненно могутній; 57)з Його тіла постають незчисленні всесвіти; 58)Він — першоджерело всіх утілень ; 59 )Він дарує спасіння ворогам , яких убиває; 60)Він приваблює звільнені душі. Усі ці трансцендентні якості чудесним способом виявлені в особі Господа Крішни.

Крім цих шістдесяти трансцендентних якостей Крішна посідає ще чотири, і ці чотири особливі якості не виявлені навіть у формі Бога Нараяні, а у півбогах і поготів. Ці якості такі: 61)Він провадить різноманітні чудові розваги (особливо дитиною); 62)Його завжди оточують віддані, що мають дивовижну любов до Нього; 63)граючи на Своїй флейті, Він приваблює до Себе всіх живих істот у всіх усесвітах; 64)Його бездоганна, неперевершна врода не має рівних у цілому творінні.

Додавши до списку ці чотири якості Крішни, що притаманні тільки Крішні, виходить, що назагал Крішна має шістдесят чотири якості. Шріла Рупа Ґосвамі з різних священних писань добрав свідоцтва щодо кожної з усіх шістдесяти чотирьох якостей, присутніх в особі Верховного Господа.

Якщо порівнювати різні частини тіла Господа з різними матеріальними об’єктами, скласти про них повного уявлення неможливо. До такого порівняння вдаються тільки для того, щоб дати пересічним людям, які не можуть осягнути надзвичайної краси тіла Господа, можливість хоч якось зрозуміти її. Сказано, що обличчя Крішни прекрасне, наче місяць, стегна Його сильні, як хобот слона, руки Його — наче два стовпи, долоні широкі, наче лотоси, груди — наче двері, стегна Його тугі, налиті, а середня частина тіла подібна до тераси.

На різних частинах тіла можна інколи бачити певні знаки, які вважають за сприятливі, і всі такі знаки повністю виявлені у тілі Господа. Щодо цього один з друзів Нанди Махараджі, описуючи сприятливі ознаки на тілі Господа Крішни, мовив: «Любий царю пастухів! На тілі твого сина я бачу тридцять дві сприятливі ознаки. Мене дивує, що така дитина народилася в родині пастухів». Назагал Господь Крішна, приходячи у цей світ, з’являється у сім’ї кшатрій (царів) — як оце Господь Рамачандра, а іноді в сім’ї брахман. Але Крішна прийняв роль сина Махараджі Нанди, дарма що Нанда належав до громади вайшій. Вайш’ям визначено торгувати, обробляти землю та опікуватися коровами. Ось чому друг Нанди, котрий належав найімовірніше до брахманської громади, виразив свій подив: він не розумів, як така незвичайна дитина могла народитися в родині вайшій. Так чи так, а він вказав названому батькові хлопчика на сприятливі знаки на тілі Крішни.

Він казав далі: «Тіло цього хлопчика є рожевувате у семи місцях — рожевуваті білки Його очей, долоні, стопи, піднебіння, губи, язик та нігті. Таке забарвлення цих семи місць вважають за сприятливе. Три частини Його тіла дуже широкі: Його стан, чоло і груди. Три частини Його тіла короткі: Його шия, стегна і статеві органи. Три частини Його тіла навдивовижу глибокі: Його голос, розум і пуп. П’ять частин Його тіла видатні чи високо посаджені: Його ніс, руки, вуха, чоло, стегна. П’ять частин Його тіла дуже ніжні: Його шкіра, волосся на голові та інших частинах тіла, Його зуби та кінчики пальців. Сукупність усіх цих ознак буває виявлена лише в тілах великих особистостей».

Лінії долі на долонях також можуть розташовуватись так, що це вважають за сприятливу ознаку. Щодо цього одна старша ґопі повідомила царя Нанду: «Долоні твого сина прикрашають чудові різноманітні лінії долі. На Його долонях видно знаки лотосів і колес, а на підошвах — знаки прапора, блискавки, риби, стрекала погонича слонів та лотоса. Поглянь-но на ці сприятливі знаки!»

Прекрасна врода, яка мимоволі вбирає око, називається ручіра ( приємна окові ) . Крішна у Своїй особистій подобі посідає цю привабливість ручіра. У Третій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (2.13) стосовно цього сказано: «Верховний Бог- Особа у Своїх чудових шатах з’явився на жертовній арені під час жертвопринесення Раджасуя, яке відправляв цар Юдгіштгіра. Взяти участь у цій церемонії були запрошені видатні й шановані особи з усіх частин усесвіту. Коли вони побачили Крішну, всі подумали водно — що це особливе тіло Крішни є вершиною творіння і шедевром Творця».

Відомо, що трансцендентне тіло Крішни нагадує лотос у восьми частинах. До лотоса подібні Його обличчя, очі, руки, пуп та стопи. Ґопі та іншим жителям Вріндавани усюди ввижалися ці лотоси, і їм було несила відвести від них очі.

Сяйво, що пронизує всесвіт, вважають за випромінення тіла Верховного Бога-Особи. Верховна обитель Крішни завжди випромінює сяйво брахмаджйоті, і це сяйво постає з тіла Господа.

Незліченні самоцвіти, що їх носить на грудях Господь, сяють яскравіше навіть за сонце, але якщо порівнювати те сяйво з сяйвом, що виходить з самого тіла Господа, Його найкращий самоцвіт видається крихітною зіркою в безмежному небі. Тому трансцендентний вплив та влада Господа є надзвичайні і незрівнянні. Коли Крішна з’явився на жертовній арені Свого ворога, царя Камси, усі присутні там борці, хоча вони й знали, яке делікатне і ніжне є тіло Шрі Крішни, зжахнулися і занепокоїлися: їх обійняла тривога, щойно вони подумали, що їм доведеться зійтися з Ним у двобої.

Того, чиє тіло є надзвичайно сильне, називають баліян. Коли Крішна вбив Аріштасуру, деякі ґопі сказали: «Любі подруги, лишень подивіться, як Крішна вбив Аріштасуру! Той був міцний, наче гора — а Крішна підхопив його, наче пір’їнку, і завиграшки закинув ген як далеко!» В іншому місці сказано: «Любі віддані Господа Крішни! Хай ліва рука Господа Крішни, що, наче м’яча, підняла пагорб Ґовардгану, завжди рятує вас від небезпеки».

Крішна прекрасний у будь-якому віці — і дитиною, і хлопчиком, і в юності. З оцих трьох періодів Його юність дарує усі втіхи, і в цей час стає доступним найвище розмаїття відданого служіння. У цьому віці Крішна, сповнений усіх трансцендентних якостей, провадить трансцендентні розваги. Тому усі віддані сходяться на тому, що початок Його юности є найпривабливіший час для почуттів екстатичної любови.

Крішну в цьому віці описують так: «Юність Крішни, поєднана з Його чарівною усмішкою, перевершує на красі навіть місяць уповні. Він вдягається найвищою мірою привабливо, вродою Він затьмарює навіть Купідона, і завжди привертає до себе розум ґопі — й вони, зачаровані, поринають в океан блаженства».

Рупа Ґосвамі каже, що про того, хто володіє мовами різних країн і насамперед знає санскрит (на санскриті-бо розмовляють у раю, в містах, що їх населяють півбоги), а також знає усі інші мови цього світу і також мови тварин, кажуть, що він чудовий знавець мов. З цього твердження виявляється, що Крішна розумів також мову тварин і розмовляв з ними. Одна старша жінка у Вріндавані, що жила там за часів розваг Крішни, якось мовила, здивована: «То справжня дивовижа, що Крішна, кому належать серця усіх дівчат Враджабгумі, вільно розмовляє з ґопі мовою Враджабгумі, з півбогами говорить санскритом, а ще знає мову тварин і може розмовляти навіть з коровами та биками! Так само Він володіє мовою жителів провінції Кашмір і розмовляє більшістю інших людських мов, ба більше, Він вміє порозумітися навіть з папугами та іншими птахами!» Вона запитувала в ґопі, як це Крішна зумів навчитись стількох різних мов.

Правдивим називають того, хто ніколи не ламає слова чести. Колись Крішна пообіцяв Кунті, матері Пандав, що виведе її п’ятьох синів живими з битви на Курукшетрі. Після битви, коли всі Пандави повернулися додому, Кунті здійняла хвалу Крішні за те, що Він дотримав Своєї обіцянки. Вона сказала: «Навіть сонячне проміння може стати холодним, а місячні промені будуть обпікати. Але щоб Тобі зламати слова чести, того бути не може!» Так само коли Крішна разом з Арджуною та Бгімою прийшли кинути виклик Джарасандзі, Крішна прямо сказав Джарасандзі, що Він — це вічний Крішна, а ті, хто з Ним, — це двоє Пандав. Передісторія того була така. Крішна і Пандави (в даному випадку Бгіма й Арджуна) були кшатрії (воїни-царі). Джарасандга також був кшатрія, і він щедро роздавав милостиню брахманам. Отож Крішна, намірившись викликати Джарасандгу на бій, прийшов до нього разом із Бгімою та Арджуною, всі троє перебрані за брахман. Джарасандга, а він ніколи не відмовляв брахманам, спитав у них, чого ті хочуть, і вони відказали, що хочуть битися з ним. Тоді Крішна, вдягнений як брахмана, повідомив, що Він — не хто, як Крішна, вічний ворог царя Джарасандги.

Про того, хто вміє мило розмовляти навіть зі своїм ворогом, щоб заспокоїти його, кажуть, що його мова люба всім. Мова Крішни завжди була мила. Підкоривши Свого ворога Калію, що жив у водах Ямуни, Крішна сказав: «Шановний царю змій! Мені довелося завдати тобі муки, але, прошу, не гнівайся на Мене. Мій обов’язок — захищати цих корів, що їх вшановують навіть півбоги. Я мусив вигнати тебе геть звідси, бо мав був врятувати їх від небезпеки».

Калія жив у водах Ямуни, і його отрута затруїла воду в річці нижче за течією. Багато корів, напившись цієї води, загинуло. Тоді Крішна, дарма що Йому було якихось чотири чи п’ять років, плигнув у воду покарати Калію, а, покаравши, наказав змієві забиратися звідти куди подалі.

Тоді ж Крішна, сказавши, що корів вшановують навіть півбоги, Сам показав приклад того, як слід піклуватись про корів. Отож принаймні ті, хто перебуває у свідомості Крішни, повинні йти Його стопами і робити все можливе задля охорони корів. Корів вшановують не тільки півбоги. Відомі приклади того, як Сам Крішна виконував ритуал поклоніння коровам, надто на Ґопаштамі та Ґовардгана-пуджу.

Того, хто здатний промовляти значущі слова і при тому є дуже чемний і прикрашений усіма добрими якостями, називають вавадука, тобто промовистим. У «Шрімад-Бгаґаватам» є чудовий опис щодо того, яка люб’язна мова Крішни. Якось Крішна взявся лагідно вмовляти свого батька, Нанду Махараджу, припинити жертвопринесення богу дощів Індрі. Своєю мовою Він зачарував дружину одного селянина-пастуха. Пізніше вона описала мову Крішни своїй подрузі. «Крішна, — розповідала вона, — так лагідно і чемно промовляв до Свого батька, що здавалося, ніби то нектар плине з Його вуст і входить у вуха всіх присутніх. Невже є така людина, що, почувши милу мову Крішни, не привабилася б до Нього?»

Мову Крішни, а вона прикрашена усіма добрими якостями, які тільки є у всесвіті, описує Уддгава. Він каже: «Мова Крішни така приваблива, що від неї вмить тане серце навіть Його супротивників. Його слова здатні негайно розв’язати усі проблеми світу і вирішити усі питання. Він не говорить багато, а кожне слово, що злітає з Його вуст, виповнене надзвичайно глибокого смислу. Все, що каже Крішна, тішить моє серце».

За людину високоосвічену, яка діє строго у відповідності до засад моралі, кажуть, що вона посідає велике знання. Того, хто є фахівцем у різних галузях знання, називають освіченим, а коли він діє на основі засад моралі, його називають морально стійким. Укупі ці два чинники якраз і складають вченість.

Навчання Крішни у Сандіпані Муні описує Шрі Нарада Муні: «Напочатку Господь Брахма й інші, як ті хмари, набирають воду, що випаровується з великого океану Крішни. Іншими словами, коли Брахма спершу отримує знання Вед — це як хмари беруть воду з океану. Потім Брахма дає ведичне знання усьому світові, і воно також відкладається на горі — Сандіпані Муні. Повчання, що їх Сандіпані Муні дає Крішні, подібні до водойми на тій горі, і з цієї водойми витікає ріка, щоби знову влитись у той самий відначальний океан, у Крішну». Щоб вияснити це твердження, зауважимо, що Крішни насправді ніхто не вчить, як оце океан бере воду тільки з себе самого — то лише здається, ніби океанові дають воду ріки. Тобто, зрозуміло, що Брахма отримав знання від Крішни, а вже тоді знання поширилось від Брахми по всьому світі через учнівську послідовність. Сандіпані Муні порівнюють до ріки, що знову впадає до відначального океану Крішни.

Сіддги, що живуть на планеті Сіддгалока (там усі від самого народження посідають містичну силу у повнім обсязі), а також чарани, жителі іншої подібної планети, молилися до Крішни так: «Любий Ґовіндо, наш Господи! Богиню вчености прикрашають чотирнадцять оздоб, які дає освіта, її інтелект обіймає усі чотири підрозділи Вед, увага її завжди зосереджена на зводах законів, що їх уклали великі мудреці та Ману, і вона володіє шістьма різновидами незаперечного знання — свідченням Вед, граматикою, астрологією, риторикою, словниковим запасом та логікою. Пурани, додатки Вед, — її нерозлучні друзі, і її прикрашає знання сутности й мети усієї освіти. А тепер ось вона отримала сприятливу можливість сидіти поруч Тебе в школі як друг та однокласник і служити Тобі».

Крішні, Верховному Богові-Особі, не потрібна ніяка освіта, але Він дає богині вчености можливість служити Йому. Бувши самодостатній, Крішна, дарма що в Нього багато відданих, не потребує служіння жодної живої істоти. Крішна є надзвичайно милостивий і тому дає можливість служити Собі кожному, немов справді потребує служіння від Своїх відданих.

Стосовно Його моральности у «Шрімад-Бгаґаватам» сказано, що коли Крішна правив над Вріндаваною, Він був сама уособлена смерть для лиходіїв, щасливе блаженство для побожних людей, найвродливіший Купідон для молодих дівчат і найщедріший добродійник для бідних. Для Своїх друзів Він освіжаючий, як місяць уповні, а для Своїх супротивників подібний до нищівного вогню, яким Господь Шіва спалює всесвіт. Отож Крішна дає взір моральности у Своїх взаєминах з усіма різними типами людей. Те, що Він є уособлення смерти для лиходіїв, не означає, що Він іде проти засад моралі або що Він жорстокий — ні, Він і тут виявляє Свою доброту: адже коли правитель визначає лиходієві смертну кару, це є виявом моральности найвищого рівня. В «Бгаґавад-ґіті» Крішна також каже, що Він обходиться з різного типу особами відповідно до їхнього ставлення до Нього. Стосунки Крішни з відданими не такі, як з невідданими, але по суті Він ставиться до них так само по-доброму. Крішна надзвичайно добрий до всіх, отож і Його ставлення до всіх завжди добре.

Мудрою називають людину, яка має добру пам’ять і вміє давати всьому належну оцінку. Стосовно пам’яті Крішни відомо, що коли Він вчився у школі Сандіпані Муні в Авантіпурі, вчителеві не треба було повторювати щось двічі: вислухавши настанови вчителя з будь-якої науки, Крішна одразу досконало вхоплював все. Насправді Крішна навчався у школі Сандіпані Муні для того тільки, щоби показати усьому світові, що людина, хоч би яка велика або винахідлива вона була, мусить отримати загальну освіту від вищих авторитетів. Хоч би якою великою була людина, вона не може обійтися без духовного вчителя.

Свою добру здатність розважати Крішна виявив, б’ючись з царем недоторкуваних, що напав був на місто Матгура. Згідно з ведичними законами цар-кшатрія не має торкатися до недоторкуваного, навіть якщо інакше ворога неможливо убити. Тому коли той недоторкуваний цар узяв в облогу Матгуру, Крішна подумав, що вбити його Своєю рукою — річ не вельми розумна. Але що царя таки необхідно було вбити, Крішна, добре розваживши, вирішив тікати з поля бою, щоб той цар став Його переслідувати. Отак вчинивши, Крішна заманив царя до гірської печери, в якій спав непробудним сном Мучукунда. Від Карттікеї Мучукунда колись отримав благословення, що, як його буде передчасно розбуджено, він спопелить поглядом першого, кого побачить. То Крішна вирішив, що буде мудро заманити недоторкуваного царя до печери, в якій спав Мучукунда. Було неминуче, що Мучукунда пробудиться через присутність царя і спалить його дотла.

Геніальним називають того, хто здатний знову і знову висувати доводи, спростовуючи будь-якого опонента. Прикладом може служити наведена у «Пад’явалі» розмова Радги з Крішною. Якось вранці Крішна прийшов до Радги. Радга запитала Його: «Любий Кешаво, де Твій васа?» Санскритське слово васа має три значення: перше — «дім», друге — «аромат» і третє — «одяг».

Власне, Радгарані питала у Крішни про Його одяг. Але Крішна взяв перше значення цього слова, «дім», і відповів Радгарані так: «Дівчино, Ти, що кохаєш Мене, знай, що зараз Я живу в Твоїх прекрасних очах».

На це Радгарані відповіла: «Який же ж ти хитрий, Крішно! Я не питала в Тебе, де Ти живеш. Я питала про Твій одяг!»

Тоді Крішна, узявши друге значення слова васа, сказав: «Знай, щаслива дівчино, що Я набув цього аромату тільки для того, щоб вільно поєднатися з Твоїм тілом!»

Тоді Шріматі Радгарані запитала у Крішни таке: «Де Ти зводив час уночі ? » Вона використала санскритське слово ймінймушіта. Ймінйм означає «вночі», а ушіта означає «зводити час». Крішна, однак, розклав слово ймінймушіта на два окремих слова по-Своєму, а саме на ймінй та мушіта. Таке словосполучення означає, що Його викрала богиня Яміні, або ніч. Тож Крішна відповів Радгарані: «Люба Радгарані, невже Ти гадаєш, що ніч може викрасти Мене?» Отак Він відповідав на всі питання Радгарані, і Його меткі відповіді дуже втішили цю Його найукоханішу ґопі.

Того, хто може говорити та вдягатися дуже артистично, називають відаґдга. Таку взірцеву властивість також подибуємо у Шрі Крішні. Радгарані якось сказала щодо цього: «Люба подруго! Які чудові пісні складає Крішна, як Він танцює, як смішить нас, як грає на флейті, і які чудові на ньому ґірлянди! Він убрався так, ніби переміг за шахівницею усіх ґросмейстерів. Усе, що Він робить, — вершина артистизму».

Вправним називають того, хто може одночасно робити кілька різних справ. Щодо цієї риси одна з ґопі сказала: «Любі подруги, лишень подивіться, який на всі боки вправний цей Крішна! Він понаскладав чудових пісень про пастушків і дає задоволення коровам. Гра Його жвавих очей зваблює розум ґопі, і водночас Він приборкує демонів, як оце Аріштасура. Діючи так, Він по-різному обходиться з різними живими істотами і бере з кожних обставин найбільшу насолоду».

Вмілим називають того, хто вміє швидко виконувати складні завдання. Щодо хисту Крішни у Десятій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (59.17) Шукадева Ґосвамі каже Махараджі Парікшіту: «О найліпший між Куру! Шрі Крішна потрощив усю зброю, яку застосовували проти Нього вороги». Колись супротивники просто випускали одні в одних різного типу стріли. Одна сторона випускала певну стрілу, а інша мала протидіяти їй іншою стрілою. Скажімо, з одного боку випускали стрілу, що викликала з неба зливу. Щоби протидіяти цьому, супротивний табір мусив випускати стрілу, яка одразу обертала воду у хмари. Зі слів Шукадеви Ґосвамі випливає, що Крішна дуже вміло володів цим мистецтвом протидіяти ворожим стрілам. Так само під час танцю раса кожна ґопі зажадала, щоб Крішна став у парі саме з нею, і тоді Крішна вмить поширив Себе у стількох Крішн, скільки було ґопі, й став у парі з кожною з них. Отак Крішна танцював поруч кожної ґопі.

Вдячним називають кожного, хто не забуває добра, що зробив йому друг. У «Махабгараті» Крішна каже: «Колись, як Я був далеко від Драупаді, вона вигукнула «Мій Ґовіндо!» Той її поклик зробив Мене її боржником, і цей борг чимдалі зростає у Моєму серці». Отже, тут Крішна Сам вказує, що задовольнити Верховного Господа можна, якщо просто звернутись до Нього «Крішно! Ґовіндо!»

Маха-мантра (Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе / Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе) — це теж пряме звернення до Нього та Його енерґії. Отже, можна собі тільки уявляти, наскільки зобов’язаним почувається Верховний Господь перед кожним, хто постійно звертається до Нього та Його енерґії. Господь ніколи не забуде такого відданого. У цьому вірші Господь недвозначно сказав: кожний, хто звертається до Всевишнього, одразу привертає до себе Його увагу, і Господь завжди почувається в боргу перед ним.

Іншим прикладом того, як Крішна почувається зобов’язаним перед іншими, є Його стосунки з Джамбаваном. Коли Всевишній перебував на Землі в подобі Господа Рамачандри, Джамбаван, великий цар народу мавп, вірно служив Йому. Коли Господь прийшов знову, цього разу як Господь Крішна, Він узяв Джамбаванову дочку за дружину, а самого Джамбавана Він завжди вшановував, як прийнято вшановувати старших людей. Кожна благородна людина має чутися зобов’язана другові за кожну послугу з його боку. Крішна є найвищою благородною особою, і тому Він ніколи не забуває, що зобов’язаний Своєму слузі.

Рішучою називають будь-яку особу, котра завжди у своїй повсякчасній діяльности дотримує реґулівних засад і ніколи не порушує обіцянки. Щодо рішучости Господа у «Харі-вамші» є дальший приклад, коли оповідається про перемогу Господа Крішни над Індрою, царем райських планет. Крішна забрав у Індри райську квітку паріджата. Паріджата — це різновид лотоса, що росте на райських планетах. Якось Сат’ябгама, одна з цариць Крішни, захотіла мати собі саме такий лотос, і Крішна пообіцяв дістати їй квітку. Але Індра не схотів віддавати своєї паріджати. Через це відбулася велика битва, в якій брали участь з одного боку Крішна й Пандави, а з другого всі півбоги. Зрештою Крішна переміг, і, забравши квітку паріджата, подарував її Своїй цариці. Згодом, згадуючи за цей випадок, Крішна сказав Нараді Муні: «Любий Нарадо, великий мудрецю серед півбогів! Ти можеш оголосити усім відданим взагалі, а також невіруючим зокрема, що всі півбоги — ґандгарви, наґи, а також демонічні ракшаси, якші та паннаґи намагалися перешкодити Мені забрати квітку паріджата, аби Я зламав Своє слово, що дав був Моїй цариці, але жодному це не вдалося».

Є й інший приклад: Крішна обіцяє в «Бгаґавад-ґіті», що Його відданий ніколи не загине. Отже, щирий відданий, все життя якого проходить у трансцендентному любовному служінні Господеві, повинен знати напевно, що Господь ніколи не зламає Своєї обіцянки. Він обов’язково, за всіх обставин захищатиме Свого відданого.

І те, що Крішна приніс Сат’ябгамі паріджату, і те, що Він врятував Драупаді від ганьби, і те, як Він допоміг Арджуні перемогти своїх ворогів, свідчить, що Крішна твердо дотримує Свого слова.

Те, що відданий ніколи не загине, визнав дещо раніше Індра, діставши доброї науки під час ґовардгана-ліли. Коли Крішна сказав селянам Враджі (Вріндавани) не поклонятися Індрі, той розгнівався і затопив Вріндавану, наславши на селище зливу, яка не вщухала багато днів. Однак Крішна захистив усіх жителів і тварин Вріндавани, піднявши пагорб Ґовардгану, який, наче парасоль, захищав усіх од зливи. Коли інцидент був вичерпаний, Індра визнав вищість Крішни і проказав багато молитов, у яких він визнав: «Піднявши пагорб Ґовардгану і захистивши жителів Вріндавани, Ти зберіг непорушеним Своє слово — а Ти обіцяєш, що Твоїх відданих ніколи не буде переможено».

Крішна досконало знає, як поводитися з людьми відповідно до обставин, місця, часу та інших чинників. Як Він використовував час, обставини та конкретних осіб, описує Він Сам, розказуючи Уддгаві про Свій намір влаштувати танець раса з ґопі. Він каже: «Найсприятливіший час — це осіння ніч, коли місяць уповні, тобто сьогодні. Найкраще місце в усьому всесвіті — Вріндавана, а найгарніші дівчата — це ґопі. Отже, любий друже Уддгаво, Я думаю, що сьогодні скористаюсь усіма цими обставинами і влаштую танець раса».

Того, хто діє строго у відповідності з настановами священних писань, називають шастра-чакшус. Шастра-чакшус означає «той, хто дивиться на все очима авторитетних писань, шастр». Насправді дивитися на все через призму цих книг має кожна знаюча і досвідчена людина. Скажімо, неозброєному окові сонячна куля видається просто певним променистим об’єктом, але якщо ми дивитимемося на нього очима авторитетних наукових книг, то зрозуміємо, що сонячна куля набагато більша за нашу планету і що Сонце надзвичайно потужне. Отож дивитися на світ неозброєним оком не є досконалим баченням. Правильно бачити речі означає бачити їх через прозоре середовище авторитетних книг або через уповноважених вчителів. Тому Крішна, хоча Він є Сам Верховний Бог-Особа і знає все щодо минулого, теперішнього та майбутнього, завжди, щоб явити приклад усім людям, покликався на священні писання. Наприклад, у «Бгаґавад-ґіті» Крішна промовляє як найвищий авторитет, а проте Він посилається на «Веданта-сутру» як на авторитетну книгу і цитує з неї. У «Шрімад-Бгаґаватам» в певному місці одна особа жартома каже, що Крішну, ворога Камси, знають як того, хто дивиться на речі очима шастр. А тепер Він, щоб устійнити Свій авторитет, звернув Свої очі до ґопі, від чого ті гублять розум.

Найвища чистота буває двох типів. Той, кому притаманна чистота першого типу, здатний звільнити грішника, а кому притаманна чистота другого типу, ніколи не вдається до нечистої діяльности. Якщо істоті притаманні обидва типи чистоти, кажуть, що вона чиста найвищою мірою. Крішна саме такий: Він може звільнити усі грішні зумовлені душі і водночас не робить нічого, що осквернювало б Його.

Щодо цього Відура, намагаючись допомогти своєму старшому братові Дгрітараштрі розірвати міцні пута прив’язаности до родини, сказав: «Любий брате, прошу, зосередь свій розум на лотосових стопах Крішни, кого всі великі мудреці та святі вшановують вишуканими милозвучними віршами. Крішна є верховний спаситель серед усіх спасителів. Безперечно, Господь Шіва і Господь Брахма — великі півбоги, але їхня здатність дарувати спасіння завжди залежить від ласки Крішни». Тому Відура порадив своєму старшому братові Дгрітараштрі зосередити розум на Крішні і поклонятися тільки Йому. Якщо людина просто оспівує святе ім’я Крішни, це святе ім’я неодмінно зійде на небосхилі його серця потужним сонцем і враз розжене морок невігластва. Тому Відура порадив Дгрітараштрі завжди думати про Крішну, бо це дасть йому змогу змити з серця грубезний шар скверни гріховної діяльности. В «Бгаґавад- ґіті» Арджуна, звертаючись до Крішни, називає Його пара брахма пара дгма павітрам — «верховна найчистіша істота». Є й чимало інших прикладів, які свідчать про найвищу чистоту Крішни.

Якщо людина вміє повністю володіти своїми чуттями, її називають ваші, тобто тим, хто вміє панувати над собою. Щодо цього в «Шрімад-Бгаґаватам» сказано: «Усі шістнадцять тисяч дружин Крішни були винятково вродливі, і їхні усмішки та сором’язливість могли б полонити розум Господа Шіви, великого півбога, та інших. Проте попри свою привабливість і жіночість вони не могли збурити розуму Крішни хоча б найменшою мірою». Кожна з тисяч дружин Крішни гадала, буцім своєю жіночою вродою полонила Крішну, але це не відповідало дійсності. Отже, Крішна є верховний володар чуттів; це визнано у «Бгаґавад-ґіті», де Він називаний Хрішікеша, «володар чуттів».

Наполегливим називають того, хто працює, аж доки досягне своєї мети.

Якось Крішна бився з царем Джамбаваном, щоб відібрати у того коштовний камінь С’ямантаку. Цар спробував сховатися у лісі, але Крішну це не зупинило. В кінцевім рахунку Крішна, а Він твердо вирішив розшукати камінь, знайшов царя і забрав самоцвіт Собі.

Терплячим називають того, хто здатний терпіти усілякого роду неприємності, навіть коли видається, що їх терпіти несила.

Коли Крішна жив у домі Свого духовного вчителя, Він, що тіло Його було ніжне і тендітне, служачи гуру, зносив будь-які труднощі, яких траплялося зазнавати. Служити духовному вчителю, не вважаючи ні на які ускладнення, є найпершим обов’язком учня. Учень, коли живе в домі духовного вчителя, має просити милостині, йдучи як жебрак від дверей у двері, і все назбиране приносити духовному вчителеві. Коли прасад готовий, духовний вчитель звичайно гукає кожного учня іти їсти. Якщо випадком духовний вчитель забуває покликати учня на прасад, учень, сказано в писаннях, повинен цього дня постити; сідати до страви некликаному не можна. Подібних суворих обмежень існує чимало. Ще Крішна часами ходив до лісу збирати дрова для жертовного вогнища.

Вибачливим називають того, хто здатний терпляче зносити будь-які образи та кривду з боку ворогів.

Вибачливість, притаманну Господу Крішні, описано у книзі «Шішупала-вадга», там, де розказується про те, як Крішна заборонив вбивати Шішупалу. Цар Шішупала, правитель царства Чеді, доводився Крішні братом у перших, а проте мав на Нього лихе серце. Кожного разу, як їм траплялось зустрічатися, Шішупала старався образити Крішну, обзиваючи Його різними образливими прізвиськами. На арені жертвопринесення Раджасуя, яке відправляв Махараджа Юдгіштгіра, Шішупала так само заходився прозивати Крішну лихими іменами, але Крішна не зважав на це і лишався мовчазним. Дехто з присутніх вже були готові вбити Шішупалу, але Крішна стримав їх. Він є надзвичайно вибачливий. Сказано, що коли з неба гримить грім, могутній лев негайно відгукується громоподібним риком. Але коли дзявкають слабкі шакали, той самий лев не звертає на них жодної уваги.

Шрі Ямуначар’я також вихваляє вибачливість Крішни: «Любий Господи Рамачандро, Ти такий милостивий! Ти простив ворона, хоча той подряпав кігтями груди Джанакі. Ти вибачив його просто тому, що він схилився перед Тобою». Якось Індра, цар райських планет, прибравши подоби ворона, напав на Сіту (Джанакі), дружину Господа Рамачандри, і вчепився кігтьми їй у груди. Це була велика образа проти матері всесвіту Сіти, і Господь Рамачандра був ладний вбити ворона на місці. Але ворон схилився перед Господом, і Господь простив його. Далі у своїй молитві Шрі Ямуначар’я каже, що Господь Крішна схильний прощати кривдників навіть більше, ніж Господь Рамачандра; про це свідчить приклад Шішупали, який ображав Крішну весь час, і навіть не одне життя, а безперервно впродовж трьох життів. Однак Крішна був до нього надзвичайно ласкавим: він подарував Шішупалі спасіння певного різновиду, коли істота занурюється в Його буття. З цього можемо зрозуміти, що моністам, а вони прагнуть зануритися у випромінення Всевишнього, досягнути своєї мети нескладно. Таке звільнення отримують навіть люди, ворожі до Крішни.

Стриманим називають того, хто не відкриває свого розуму першому-ліпшому і чиї думки та план дій вивідати дуже важко. Брахма, вчинивши образу проти Шрі Крішни, почав молитися до Нього, прохаючи вибачення. Але попри що молитви були справді чудові, Брахма ніяк не міг зрозуміти, задоволений з них Крішна чи ні. Іншими словами, Крішна був надзвичайно стриманий і тому близько до серця молитов Брахми не брав. Іншим прикладом стриманости Крішни можуть служити Його любовні взаємини з Радгарані. Крішна ніколи нікому не розповідав про Свої любовні взаємини з Радгарані, так що навіть Баладева, Його старший брат і нерозлучний товариш, через серйозність і стриманість Крішни не міг зрозуміти усіх метаморфоз Свого брата.

Задоволеним у Собі називають того, хто цілковито задоволений, хто нічого не прагне і лишається спокійний навіть якщо є підстави скорбіти.

Крішна виявив Свою якість задоволености в Собі Самому, коли Він, Арджуна та Бгіма пішли до Джарасандги, грізного царя Маґадги, і викликали його на бій. Коли Джарасандга був убитий, Крішна віддав усю заслугу звитяги над Джарасандгою Бгімі. З цього зрозуміло, що Крішну анітрохи не цікавить слава, хоча нікого славетнішого за Нього немає.

Прикладом того, як Крішна вміє заховувати спокій, може служити Його ставлення до Шішупали, коли той почав усіляко прозивати Його. Усі царі і брахмани, що були присутні на жертовній арені Махараджі Юдгіштгіри, втратили рівновагу і, щоб якось заспокоїти та задовольнити Його, почали підносити до Крішни вишукані молитви. Але в Крішні усі вони не постерегли і сліду тривоги.

«Врівноважений» кажуть про того, хто вільний від впливу прив’язаностей, заздрости та ненависти.

Приклад такої безсторонности Крішни наведений у Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (16.33), коли оповідається про покарання стоголового змія Калії. Крішна суворо покарав Калію, і тоді усі дружини змія прийшли перед Господа і почали молитися до Нього: «Любий Боже, — казали вони, — Ти зійшов, щоб покарати усіх демонічних живих істот. Наш чоловік Калія — вкрай гріховне створіння і заслуговує на кару. Нам відомо, що і до ворогів, і до Своїх синів Ти ставишся однаково, і тому ми розуміємо, що Ти покарав його для його ж добра».

В іншій молитві сказано: «Любий Господи Крішно, найліпший представнику роду Куру! Ти — взір безсторонности: навіть Свого ворога, якщо він достойна людина, Ти винагороджуєш, а якщо хтось із Твоїх синів виявляється злочинцем, Ти караєш його. Це Твоє право, бо Ти — верховний творець усесвітів. Ти — абсолютно неупереджений. Якщо ж хтось знаходить у Тобі якусь упередженість, він помиляється».

Щедрим називають будь-кого, хто дуже схильний до доброчинности.

Крішна, коли жив як цар у Двараці, був надзвичайно великодушний, і Його добродійности не було меж. Фактично, Його щедрість у Двараці була така велика, що розкішшю Дварака перевищувала навіть духовне царство з усіма його пишнотами — чінтамані (філософськими каменями), деревами бажань та коровами сурабгі. У духовному царстві Господа Крішни, на Ґолоці Вріндавані, є такі корови сурабгі, що дають безмежну кількість молока. Ще там є дерева бажань, і з кожного такого дерева будь-хто може зняти скільки хоче і яких хоче плодів. Земля там — з філософського каменю, того самого каменю, котрий, коли торкається заліза, перетворює його на золото. Іншими словами, у духовному царстві, обителі Крішни, усе навдивовижу розкішне — але коли Крішна жив у Двараці, завдяки Його щедрості Дварака була пишніша навіть за Ґолоку Вріндавану. Скрізь, де присутній Крішна, самі собою виявляються безмежні щедроти Ґолоки Вріндавани.

Відомо також, що Господь Крішна, живши у Двараці, поширив Себе у 16108 форм, і в кожному з цих поширень мешкав у осібному палаці з якоюсь царицею. Крішна мало що щасливо жив у цих палацах Сам зі Своїми царицями, Він ще роздавав у милостиню з кожного палацу щодня по 13054 прикрашених тонкими покривалами і коштовними оздобами корів. З кожного з 16108 палаців Крішна роздавав таку кількість корів щодня. Це означає, що Крішна щодня роздавав 13054 помножене на 16108 корів. Неможливо оцінити вартість такої величезної кількости корів, що їх давав у дар Крішна — але у повсякденному житті Крішни, коли Він царював у Двараці, це було заведеним звичаєм.

Побожним називають того, хто особисто додержує заповідей релігії, які записані у шастрах, і вчить інших того самого. Просто проголошувати себе послідовником якоїсь релігії саме по собі не є ознакою побожности. Людина мусить жити та діяти згідно з релігійними заповідями і ще вчити своїм прикладом інших. Ось таку особу вважають справді побожною.

Коли Крішна був присутній на планеті, на ній не було і сліду безбожности. Нарада Муні якось, жартуючи, звернувся до Крішни з такою мовою: «Любий Боже, Господи хлопчиків-пастушків! Твої бики [а бик — це символ релігії] щиплють траву на пасовищах і ходять туди-сюди на чотирьох ногах, і вони, гадаю, повищипували усю траву безбожности!» Іншими словами, з ласки Крішни про заповіді релігії дбали так старанно, що на планеті не було жодного місця, де могла підвести голову безбожність.

Сказано, що Крішна постійно здійснював різноманітні жертвопринесення і на кожне запрошував півбогів з вищих планетних систем. Через це дружини півбогів майже не бачили своїх чоловіків. Якось дружини півбогів, що їм була прикрою та завша відсутність їхніх чоловіків, взмолилися до Господа, прохаючи, щоб Він прийшов як Господь Будда (це дев’яте втілення Крішни; приходить у добу Калі). Іншими словами, замість того, щоб бути задоволеними присутністю Господа Крішни, вони почали у своїх молитвах прикликати Господа Будду, дев’яте втілення, знавши, що Господь Будда має покласти край дотриманню усіх ведичних обрядів та жертвопринесень, а відтак, розважали дружини півбогів, їхніх чоловіків не запрошуватимуть на такі церемонії, завдяки чому їхні чоловіки, півбоги, завжди лишатимуться з ними.

Іноді запитують таке: «Чому нині, за наших часів, півбоги з інших планетних систем не спускаються на нашу планету?» Відповідь очевидна: Господь Будда, прийшовши, заборонив усі жертвопринесення (так тоді називали відвертий забій тварин), і відтоді жертвопринесень не виконують, а тому півбогам робити тут, на Землі, немає чого.