РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ

Про того, хто виявляє доблесть під час воєнних дій і добре знається на тому, як застосовувати усілякі різновиди зброї, кажуть, що він справжній витязь.

Щодо геройства, яке Крішна виявляє на полі битви, сказано: «Мій любий винищувателю ворогів! Слон, купаючись в озері, розмахує хоботом і так ламає стебла лотосів, що ростуть у воді. Так само і Ти, просто поводячи Своїми руками, що їх порівнюють зі слоновим хоботом, знищив безліч ворогів, наче слон наламав лотосів».

Стосовно уміння Крішни застосовувати зброю відомо таке: коли Джарасандга з тринадцятьма з’єднаннями солдат атакував армію Крішни, усі вони разом не змогли поранити навіть одного воїна Крішни. Крішна зумів битися так завдяки тому, що добре знався на мистецтві ведення війни. Інших таких прикладів історія військового мистецтва не знає.

Співчутливим називають того, хто не здатний терпіти чуже горе.

Співчуття Крішни до страждальців виявилось, наприклад, коли Він звільнив царів, яких ув’язнив був Маґадгендра. Вмираючи, дід Бгішма молився до Крішни, і казав, що Крішна подібний до сонця, яке розганяє пітьму. Маґадгендра тримав царів в’язнями у темнім підземеллі, але коли в тій в’язниці з’явився Крішна, темрява негайно розсіялася, наче вийшло сонце. Іншими словами, Маґадгендра зумів взяти в полон багато царів — а Крішна прийшов і звільнив їх усіх. Він зробив це зі щирого співчуття до них.

Своє співчуття Крішна виявив і біля смертного одра діда Бгішми, коли той лежав на ложі зі стріл, що ними було протнуте його тіло. Лежачи на цьому ложі, Бгішмі дуже хотілося побачити Крішну, і тому Крішна прийшов. Побачивши стан Бгішми, Крішна заговорив, а від співчуття та жалю в Його очах стояли сльози. Він мало що плакав — від співчуття до Бгішми Він забув Самого Себе. Тому віддані складають поклони не безпосередньо Крішні, а Його співчутливій натурі. Наблизитися до Крішни надзвичайно важко, це так, бо Він — Верховний Бог-Особа. Але віддані, знаючи Його співчутливу натуру, що її представляє Радгарані, завжди моляться до Радгарані, просячи, щоб Крішна був співчутливий до них.

Шанобливим називають того, хто виявляє відповідну шану духовному вчителю, брахмані і старшому.

Якось Крішна, прийшовши до зібрання старших осіб, передніше віддав шану Своєму духовному вчителю, тоді батькові, а потім старшому братові Баларамі. Отож лотосоокий Господь Крішна був щасливий і чистий серцем у всіх Своїх справах і стосунках.

Чемним називають кожного, хто ніколи не поводиться нахабно і не чваниться.

Крішна виявив Свою чемність і огладу, наприклад тоді, коли прийшов на жертвопринесення Раджасуя, яке влаштував Махараджа Юдгіштгіра, старший брат Крішни. Махараджа Юдгіштгіра, добре знаючи, що Крішна є Верховним Богом-Особою, спробував зійти з колісниці, щоб як годиться привітати Крішну. Але Господь Крішна, випередивши Юдгіштгіру, Сам зіскочив зі Своєї колісниці і впав цареві до стіп. Отож Крішна, хоча Він є Верховний Бог-Особа, ніколи не забуває дотримувати правил етикету у стосунках з іншими.

Великодушним називають будь-кого, хто з природи має лагідну, м’яку вдачу.

Уддгава підтверджує (це було після викрадення дорогоцінного каменя С’ямантаки), що Крішна дуже добрий та ласкавий до інших і тому не звертає уваги навіть на тяжку образу, якщо її вчиняє Його слуга. Він дивиться тільки на служіння, що виконує Його відданий.

Сором’язливим називають того, хто часами виявляє смирення і соромливість.

У «Лаліта-мадгаві» описано, як Крішна виявив сором’язливість, коли тримав на мізинчику лівої руки пагорб Ґовардгану. Усі ґопі дивувалися на те, що зробив Крішна — а Крішна дивився на ґопі та усміхався.
Коли погляд Крішни ковзнув по грудях ґопі, рука Його затремтіла. Побачивши це, усі пастухи, що стояли під пагорбом, сполохалися. Далі почувся оглушливий гуркіт, і тоді вони почали молитися до Крішни про порятунок. А тимчасом Господь Баларама тільки усміхався, думаючи про те, як налякалися пастухи від того, що задвигтів пагорб Ґовардгана. Крішна ж, постерігши Баларамин усміх, подумав, що Баларама збагнув Його думки, з якими Він дивився на груди ґопі, і від того засоромився.

Крішна захищає всі душі, що віддалися Йому.

Одного ворога Крішни підбадьорювала думка, що йому нема потреби боятися Крішни, бо в разі чого він зможе просто впокоритися Йому, і тоді Крішна надасть йому захист. Крішну іноді порівнюють до місяця, який не вагається посилати заспокійливе проміння навіть на будинки чандал та інших недоторкуваних.

Щасливим називають того, хто завжди сповнений радости і кого не заторкують нещастя.

Щодо розкошів, якими втішався Крішна, відомо, що таких оздоб, які прикрашали Його та Його цариць, не снилося мати навіть Кувері, скарбничому райського царства. А безнастанні танці перед дверима палаців Крішни? Про таке не могли мріяти навіть півбоги з райського царства. Цар раю Індра любить дивитися на танці танцівниць-куртизанок. Але навіть Індрі не уявити несказанно прекрасних танців, що відбувалися при брамах палаців Крішни. Ґаурі означає «жінка зі світлою шкірою»; Ґаурі — також ім’я дружини Господа Шіви. Вродливі жінки, що мешкали у палацах Крішни, мали шкіру світлішу, ніж навіть у цієї Ґаурі, і тому їх порівнювали до місячного світла. Крішна міг бачити їх повсякчас. Отже, ніхто не має втіх чудовіших, ніж Крішна. Як ми уявляємо собі насолоду? Насолода — це мати можливість втішатися вродливими жінками, прикрасами і розкішшю. Але все це було, наче в казці, у палацах Крішни, і таке недоступно навіть уяві Кувери, Господа Індри чи Господа Шіви.

Крішни ніколи не заторкує ніяке горе. Якось деякі з ґопі пішли до того місця, де брахмани відправляли жертвопринесення, і сказали: «Любі дружини брахман! Знайте, що Крішни не може торкнутися навіть найлегший подув вітру нещастя. Він не знає втрат, Він не знає безчестя, Йому невідомі страх та тривога — Йому взагалі невідомо, що таке нещастя. Він просто завжди перебуває в колі дівчат Враджі і насолоджується їхнім товариством у танці раса».

Про відданих Крішни кажуть, що коли вони з любов’ю пропонують Господеві Вішну хоча б трохи води чи листочок туласі, Господь Вішну, надзвичайно ласкавий до них, взамін віддає їм Себе Самого.

Прихильність Крішни до Своїх відданих була виявлена під час битви з Бгішмадевою. Коли дід Бгішма помирав на ложі зі стріл, Крішна був поруч, і Бгішма згадував, яким ласкавим до нього був Крішна на полі битви. Крішна пообіцяв був, що у битві на Курукшетрі Він не торкнеться до зброї і не допомагатиме жодній із сторін. Він обіцяв лишатися нейтральним. Крішна, дарма що правував колісницю Арджуни, дав слово чести, що не вдасться до зброї, щоб допомогти Арджуні. Але одного дня Бгішма, прагнучи, щоб Крішна порушив обіцянку, настільки завзято бився з Арджуною, що Крішна був змушений зійти з колісниці і, схопивши колесо розтрощеної колісниці, як лев на слона, кинувся на діда Бгішму, замірившись вбити його. Дід Бгішма згадував за це, а пізніше віддав Крішні хвалу за те, що, не зважаючи на ризик зламати слово, Він виявив Свою славетну прихильність до Свого відданого Арджуни.

Крішна почувається зобов’язаним перед відданим за його любовне ставлення до Себе, а не власне за служіння, яке той виконує. Немає жодної істоти, що могла б служити Крішні довершено. Він є довершений та самодостатній і тому не потребує від відданого жодного служіння. Крішна чується зобов’язаним перед відданим, тому що знає його любов та прихильність до Себе. Чудовий приклад такої вдячности Крішни до Свого відданого бачимо у Його стосунках з Судамою Віпрою, коли той прийшов до палацу Крішни. Судама Віпра був шкільним товаришем Крішни, він жив у злиднях, і якось його дружина намовила його піти побачитися з Крішною й попрохати в Нього допомоги. Коли Судама Віпра прийшов у палац Крішни, Крішна прийняв його дуже тепло, і ще Він разом з дружиною обмили Судамі Віпрі стопи, тим виявляючи шану до брахмани. Згадуючи Свою дитячу дружбу з Судамою, Крішна розплакався.

Інший приклад, який свідчить, що Крішна почувається зобов’язаний перед відданим, поданий у Десятій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (9.18). Шукадева Ґосвамі каже цареві Парікшіту: «Любий царю! Побачивши, що матір Яшода спітніла, бо дуже втомилася від спроб зв’язати Крішну мотузкою, Крішна нарешті дозволив їй зв’язати Себе». Дитиною Крішна завдавав матері Яшоді багато клопоту Своїми витівками, і якось вона захотіла зв’язати Його. Мати Яшода принесла з дому мотузку і спробувала прив’язати дитину до жорна, але мотузка виявилася закоротка, і мати Яшода ніяк не могла зав’язати вузла. Вона зв’язувала разом ще і ще мотузки, але хоч би скільки мотузок дов’язувала, їх ніяк не вистачало. Зрештою Яшода втомилася і спітніла. Тоді Крішна дав Своїй матері зв’язати Себе. Іншими словами, зв’язати Крішну не можна нічим, крім любови. Лише віддані зв’язують Його своєю екстатичною любов’ю — і через це Він почувається зобов’язаним перед ними.

Усесприятливим називають того, хто присвятив себе на сприятливу діяльність задля добра всіх людей.

Після того, як Господь Крішна пішов з цієї планети, Уддгава, згадуючи діяння Господа, якось сказав: «Крішна задовольнив усіх великих мудреців Своїми чудовими розвагами. Він поклав край демонічній діяльності жорстоких царів, оборонив усіх побожних людей і знищив на полі бою усіх безжальних воїнів. Тому Його діяльність сприятлива для всіх людей з будь-якого погляду».

Могутнім називають того, хто є грозою своїх ворогів.

Коли Крішна був присутній на планеті, Він, наче могутнє сонце, розганяв усіх Своїх ворогів. І як під променями сонця уся пітьма ховається у печерах, так усі вороги тікали від Крішни, наче ті сичі, щоб тільки сховатися подалі від Його очей.

Славетним називають того, хто завдяки своїй бездоганній вдачі став широко відомим.

Стверджується, що слава Крішни шириться світом, наче місячне сяйво, яке перетворює пітьму на світло. Тобто якщо проповідувати свідомість Крішни по всьому світі, пітьма невігластва і турботи матеріального існування перетворяться на світло, чистоту, вмиротвореність і процвітання.

Коли Господь Шіва почув, як великий мудрець Нарада оспівує велич Господа, синя смуга на шиї Шіви зникла. Побачивши це, Ґаурі, дружина Господа Шіви, запідозривши, що це хтось інший перебрався за її чоловіка, зі страху негайно покинула його товариство. Господь Баларама, коли слухав оспівування імені Крішни, побачив, що Його шати, зазвичай сині, побіліли. А дочки пастухів побачили, як уся вода в Ямуні перетворилася на молоко, і тоді почали збивати її на масло. Смисл такий: якщо поширювати свідомість Крішни або доносити до людей правду про велич Крішни, усе стає біле і чисте.

Є особи, яких дуже любить загал, і через те вони відомі всім.

За популярність Крішни йдеться у Першій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (11.9). У цьому вірші оповідається про те, як Крішна повертався додому із столиці Ядав Хастінапури. Поки тривала битва на Курукшетрі і Крішни у Двараці не було, всі жителі Двараки дуже по Ньому сумували. Коли Він повернувся, жителі радісно вітали Його: «Любий Господи, поки Тебе не було в місті, ми минали свої дні наче у темряві ночі. У нічній пітьмі кожна мить видається дуже довгою, і так само кожна мить Твоєї відсутности видавалася нам за мільйони років. Ми просто не здатні жити без Тебе!» З цього твердження можна зрозуміти, яким популярним був Крішна у всій країні.

Подібне сталося і коли Крішна з’явився на арені жертвопринесення, яка на задум царя Камси мала стати місцем Його смерти. Щойно Крішна прийшов, усі мудреці почали вигукувати «Джая! Джая! Джая!» («Перемога!»). Крішна був тоді ще хлопчиком, і всі мудреці шанобливо давали Йому свої благословення. Присутні півбоги також почали підносити до Крішни вишукані молитви. Звідусіль чулися звуки, що ними жінки та дівчата виражали свою радість. Іншими словами, Крішну знали всі, хто зібрався тоді навколо жертовної арени Камси.

Хоча Крішна є Верховний Бог-Особа і тому без упередження ставиться до всіх, а проте, як сказано у «Бгаґавад-ґіті», Він має особливу прихильність до відданого, який з любов’ю та ніжною прив’язаністю вшановує Його ім’я. Коли Крішна був на цій планеті, один відданий, виражаючи свої почуття, мовив: «Любий Господи! Якби Ти не з’явився на цій планеті, асури [демони] та атеїсти напевне задушили б усяку діяльність відданих. Мені навіть не дається уявити собі, якої міри безладдя Ти відвернув Своєю присутністю». Від самого Свого приходу Крішна був найбільший ворог усіх демонічних особистостей, хоча насправді ворожість Крішни до демонів — це десь те саме, що і Його дружба з відданими, адже кожний демон, кого Крішна вбиває, відразу отримує спасіння.

Кожний, хто має виняткові достоїнства, стає привабливим для жінок.

Один відданий так висловився щодо цариць Двараки: «Хіба мені дасться змалювати велич цариць Двараки, які власноруч служили Господу? Велич Господа незмірна: просто оспівуючи Його ім’я, усі великі мудреці — Нарада та інші — дізнають трансцендентного блаженства. То що казати про Його цариць, які кожної миті мали змогу бачити Господа і служити Йому особисто?» Крішна мав 16108 дружин у Двараці, і кожну з них вабило до Крішни, як залізо тягне до магніту. Відданий каже: «Коханий Боже! Ти — наче магніт, а дівчата Враджі — як залізо: хоч би куди Ти йшов, вони слідують за Тобою, наче залізо за магнітом».

Того, кому виявляють шану і поклоняються усі категорії людей та півбогів, називають сарварадг’я, той, кому поклоняються всі.

Крішні поклоняються не тільки усі живі істоти на чолі з великими півбогами Господом Шівою та Господом Брахмою, а й поширення Вішну (форми Бога), Баладева і Шеша. Баладева є безпосереднім поширенням Крішни — і все ж Він поклоняється Йому. З’явившись на арені жертвопринесення Раджасуя, яке влаштував Махараджа Юдгіштгіра, Крішна для всіх присутніх, з великими мудрецями та півбогами разом, став провідною зорею та осереддям уваги, і кожний складав Йому шану.

Крішна посідає у повнім обсязі усі щедроти — силу, багатство, славу, красу, знання та зречення. Коли Крішна жив у Двараці, Його рід Яду складався з 560 мільйонів членів. Усі члени Його сім’ї без заперечень корилися Крішні і були вірні Йому. В місті було більш як 900000 великих розкішних житлових будинків, в яких розміщувалась уся родина, і кожний шанував Крішну як найбільш гідного поклоніння. Віддані тільки дивувалися на незбагненні щедроти Крішни.

Білваманґала Тгакура засвідчує це, звертаючись до Крішни у «Крішна-карнамріті»: «Любий Господи, як мені описати щедроти Твоєї Вріндавани? Прості прикраси, що носять на щиколодках дівчата Вріндавани, коштовніші за чінтамані, а їхні шати не поступаються райським квітам паріджата. Тутешні корови нічим не відрізняються від сурабг трансцендентної обителі. Отож, щедроти Крішни безмірні й неосяжні, наче океан».

Коли людину вважають за найвищу серед усіх значних осіб, кажуть, що вона є найшанованішою.

За життя Крішни в Двараці Господь Шіва, Господь Брахма, цар райських планет Індра та ще багато хто приходили відвідати Його. Брамник, що мав впустити в місто усіх цих півбогів, одного дня, коли було безліч відвідувачів, попрохав: «Любі Господь Брахма і Господь Шіва, будь ласка, сядьте на цю лаву і трохи зачекайте. Вельмишановний Індро, прошу, не читай тут молитов — це порушує спокій. Чекай собі тихенько. Шановний Варуно, а тобі сьогодні мабуть що варто піти додому. Власне, любі півбоги, ліпше не марнуйте свого часу — Крішні сьогодні дуже ніколи і Він мабуть що не зможе прийняти вас!»

Повелителів, або володарів, є два типи: того, хто є незалежним, називають повелителем, а того, чий наказ не може нехтувати ніхто, називають верховним повелителем.

Стосовно цілковитої незалежности і неподільної влади Шрі Крішни «Шрімад-Бгаґаватам» каже таке: хоча Калія чинив проти Господа великі образи, Крішна, однак, благословив його, лишивши на його голові знаки Своїх лотосових стіп; натомість Господь Брахма підніс до Крішни багато чудових молитов, а таки не зумів привернути Його до себе.

Таке суперечливе поводження Крішни якраз пасує Його становищу, бо скрізь у Ведах Його описано як «повністю незалежного». Таким є становище Верховної Абсолютної Істини. Абсолютна Істина не тільки має чуття — вона ще повністю незалежна.

Наказів Крішни не може нехтувати ніхто. У Третій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (2.21) Уддгава каже Відурі: «Господь Крішна є повелителем трьох ґун матеріальної природи. Він насолоджується усіма щедротами, і тому немає жодної істоти, що була б рівна Йому або вища за Нього». Усі великі князі та царі приходили до Нього з дарами, і коли вони складали Крішні поклони, їхні шоломи торкалися стіп Господа. Один відданий сказав: «Любий Крішно! Хоча Ти загадуєш Брахмі: «А тепер можеш творити всесвіт!» і наказуєш Господу Шіві: «Тепер знищуй це матеріальне проявлення», по суті це Ти сам створюєш і знищуєш матеріальний світ. Ти підтримуєш усесвіти єдино Своїми наказами і ще через Вішну, що частково представляє Тебе. Це означає, Крішно, вороже Камси, що існують численні Брахми та Шіви, і всі вони просто виконавці Твоїх наказів».

Крішна не змінює Свого природного становища ніколи, навіть тоді, коли приходить у матеріальний світ. Звичайні живі істоти в цьому світі забувають своє відначальне духовне становище. Вони з’являються в різних тілах і діють під впливом різних тілесних уявлень про життя. Але Крішна Свого тіла не змінює ніколи. Він приходить у Своєму відначальному тілі, і тому дія ґун матеріальної природи на Нього не поширюється. У Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (11.38) сказано, що верховний повелитель має особливу прероґативу: на Нього не поширюється вплив ґун природи. Прикладом може служити те, що віддані, які перебувають під безпосереднім захистом Господа, також непідвладні дії законів матеріальної природи. Вийти з-під впливу матеріальної природи надзвичайно важко, але віддані та святі особи, кого захищає Господь, їй непідвладні, а за Самого Господа годі й казати. Для більшої ясности додамо, що хоча Господь іноді приходить у матеріальний світ, ґуни матеріальної природи Його не заторкують, і Він, у Своєму трансцендентному становищі, діє абсолютно незалежно. Це притаманно тільки Господу.

Коли хтось здатний розуміти почуття та переживання усіх живих істот і знає про всі події усюди за усіх часів, його називають усезнаючим.

Чудовий приклад щодо цієї якости Господа наведений у Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (15.11). Там йдеться про те, як Дурваса Муні завітав до домівки Пандав. Вміло розробивши на згубу Пандав план, Дурйодгана запропонував Дурвасі разом з його десятьма тисячами учнів піти у гості до Пандав, що тоді вигнанцями жили у лісі. Дурйодгана влаштував так, що Дурваса та його люди прибули до житла Пандав саме тоді, коли Пандави скінчили обідати і були вже неспроможні нагодувати таку велику кількість гостей. Знавши про план Дурйодгани, Крішна прийшов до Пандав. Він запитав дружину Пандав Драупаді, чи є в неї хоч трохи їжі, щоб запропонувати Йому. Драупаді знайшла казан, на стінки якого налипло трохи овочевої страви, і Крішна негайно ті рештки з’їв. У той час усі мудреці робили омовіння у річці. Коли Крішна, з’ївши запропоновану від Драупаді страву, відчув вдоволення, мудреці також почулися вдоволеними, а голод їхній минувся без сліду. Дурваса Муні та його учні наситилися і, відчуваючи, що не здатні з’їсти навіть крихти, пішли собі геть, а до Пандав так і не зайшли. Так Пандави були врятовані від гніву Дурваси. Дурйодгана розраховував , що Дурваса розгнівається і прокляне Пандав за відмову нагодувати численних гостей, які прийшли з ним. Але хитрий Крішна врятував їх від цього лиха. Цього разу виявилася саме ця Його якість — усевідання.

Крішну завжди згадують мільйони відданих, мільйони відданих повсякчас оспівують Його ім’я, і це не набридає їм і не пересичує їх. Віддані ніколи не втрачають смаку до того, щоб думати про Крішну та оспівувати Його святе ім’я — натомість вони відчувають чимдалі більше натхнення до того. Отже, Крішна є вічно новий і свіжий. І не тільки Сам Крішна, а й знання, яке Він дає, також вічно нове і свіже. «Бгаґавад-ґіту» повідано п’ять тисячоліть тому, проте й досі численні люди знову й знову читають та перечитують її і завжди знаходять у ній для себе щось нове, якесь просвітлення. Отже, Крішна, Його ім’я, слава, якості, як і все решта, що пов’язане з Ним, є завжди свіжі і нові.

Усі цариці Двараки були богинями удачі. У Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (11.33) сказано, що богині удачі є непостійні та невгамовні, і жодному не вдається привернути їх до себе надовго. Ось чому доля то усміхається нам, а то повертається до нас спиною. Проте богині удачі, коли проживали з Крішною у Двараці, не могли залишити Його і на мить. Це означає, що привабливість Крішни вічно нова і свіжа, і тому навіть богині процвітання не можуть залишити Його товариства.

Стосовно свіжости й новизни привабливости Крішни є певне твердження у книзі «Лаліта-мадгава», де Радгарані порівнює Крішну з найбільшим скульптором: Він різьбить з цнотливости жінок що тільки хоче. Іншими словами, хоч би як строго цнотливі жінки, прагнучи завжди бути вірними своїм чоловікам, дотримували ведичних правил і приписів, Крішна різцем Своєї вроди здатний порізьбити їхню тверду, як камінь, цнотливість. Більшість подружок Крішни були одружені, але тому що Крішна був їхнім другом ще до заміжжя, вони не могли забути Його привабливих рис, які зачаровували їх завжди, навіть після шлюбу.

Трансцендентне тіло Крішни є вічне, сповнене знання та блаженства. Словом сат позначають те, що існує вічно і скрізь, іншими словами, що проникає весь час та простір. Чіт означає «повне знання». Крішні нічого і ні в кого не треба вчитися. Він незалежно від усіх посідає повне знання. Ананда — це вмістилище усього блаженства. Імперсоналісти прагнуть зануритися у випромінення Брахман, сяйво вічности та знання, але більша міра абсолютного блаженства, яке зосереджене в Крішні, їм неприступна. Трансцендентним блаженством, що ним супроводжується занурення у сяєво Брахман, може втішатися той, хто вже очистився від скверни матеріальної ілюзії, оманного самоототожнення, прив’язаности, неприв’язаности й заглиблености у матеріальне. Усі ці якості повинний мати той, хто вже здатний усвідомити Брахман. У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що тоді індивідуум сповнюється радости, хоча це ще не справжня радість, а радше відчуття свободи від усіх турбот і тривог. Позбувшись тривог, вже можна звідати якоїсь радости, але це ще не радість у всій її повноті. Ті, хто пізнали себе, тобто досягли стану брахма-бгути, лише готуються досягнути рівня, на якому можна дізнати справжньої радости. Повної радости можна звідати лише тоді, коли ми встановлюємо стосунки безпосередньо з Крішною. Свідомість Крішни є повністю довершена, бо містить в собі й ту трансцендентну втіху, що її дає усвідомлення безособистісного Брахмана. До особистісної форми Крішни- Ш’ямасундари вабить навіть імперсоналіста.

«Брахма-самхіта» підтверджує, що випромінення Брахман є сяйвом, яке випромінює тіло Крішни; воно є просто виявом Його енерґії. Крішна — джерело сяйва Брахман, як це Він Сам підтверджує в «Бгаґавад-ґіті». З цього можна висновити, що безособистісний аспект Абсолютної Істини не є найвищим. Найвищим аспектом Абсолютної Істини є Крішна.

Тому послідовники вайшнавізму у своєму прагненні сягнути духовної досконалости ніколи не бажають зануритися у сяяння Брахман. Кінцевою метою самоусвідомлення вони мають Крішну. Тому Крішну називають Парабрахман («Верховний Брахман») або Парамешвара («Верховний владика»). Шрі Ямуначар’я підносить таку молитву до Господа: «Любий Господи! Мені відомо, що велетенський усесвіт, неосяжні простір і час в ньому вкриті десятьма шарами матеріальних стихій, причому кожний дальший шар удесятеро товщий за попередній. Три ґуни матеріальної природи, Ґарбгодакашаї Вішну, Кшіродакашаї Вішну, Маха-Вішну, духовне небо з його духовними планетами Вайкунтгалоками, а також сяяння Брахман у тому духовному небі — усе це укупі є тільки незначним виявом Твоєї могутности».

Рівнів досконалости є багато. Найвищої матеріальної досконалости, що її посідають досконалі йоґи, налічується вісім різновидів: вміння ставати меншим від найменшого, більшим від найбільшого тощо. Усі ці різновиди матеріальної досконалости, а також усі різновиди духовної досконалости повністю виявлені в особі Крішни.

Крішна присутній скрізь — і не тільки скрізь у всесвіті і в середині серця кожної живої істоти, а й у кожнім атомі. У своїх молитвах цариця Кунті згадує про цю незбагненну могутність Крішни. Крішна розмовляв з Кунті і водночас перебував у лоні Уттари, яка опинилась в небезпеці: Ашваттгама застосував проти дитини в її лоні атомну зброю. Крішна може ввести в оману навіть Господа Брахму і Господа Шіву, а ще Він може оборонити усіх впокорених Йому відданих від наслідків їхньої гріховної діяльности. Це — деякі зразки дії Його незбагненних потенцій.

Тому Шріла Рупа Ґосвамі складає Крішні поклони зі словами: «Уся матеріальна природа є просто тінню Крішни, що прийшов у цей світ наче людська істота. Він поширив Себе у численних корів, телят і пастушків, а потім ще явив Себе в них усіх як чотирирукий Нараяна. Мільйонам Брахм Він дав знання їхньої істинної сутности, і відтак Його вшановують не тільки чільники усіх всесвітів — Йому поклоняється кожний, хоч ким би він був. Тому, Крішно, дозволь мені завжди приймати Тебе як Верховного Бога-Особу».

Коли Крішна забрав квітку паріджата з райських планет, це знаменувало повну поразку Індри. Тож коли Індра зустрівся з Нарадою, Нарада почав дорікати йому: «Любий Індро, великий царю райських планет! Крішна вже переміг Господа Брахму і Господа Шіву. То чи тобі, незначному півбогові, пасує змагатися з Ним?» Звісно, Нарада Муні засуджував Індру жартома, і Індра насолоджувався цим. Однак ці Нарадині слова підтверджують, що Крішна здатний ввести в оману навіть Господа Брахму і Господа Шіву, а Індру і поготів. Отже, зрозуміло, що Крішни здатний вводити в оману усі живі істоти, які є ще незначнішими проти цих півбогів.

У «Брахма-самхіті» йдеться про здатність Крішни полегшувати страждання, спричинені гріховною діяльністю. Там сказано: «Кожне створіння, від крихітної мурашки й до великого царя райських планет, перебуває під впливом наслідків своїх минулих учинків. Але відданий Крішни ласкою Крішни вільний від впливу тих наслідків». Ще раз це довів випадок, коли Крішна вдався до обителі Ямараджі, повелителя смерти, щоб повернути Своєму вчителю його померлого сина. Коли вчитель попрохав Крішну повернути до життя свого померлого сина, Крішна вирушив до обителі Ямараджі, щоб поставити перед ним вимогу повернути душу, яку Ямараджа забрав був і тримав у себе. Крішна наказав Ямараджі: «Будь щасливий виконати Мій наказ і повернути Мені цю душу!» Прокоментувати цей випадок можна так: навіть особа, яка повністю підлягає законам природи і яку Ямараджа карає згідно з цими законами, ласкою Крішни може стати цілковито від них незалежною.

Незбагненні потенції Крішни Шукадева Ґосвамі описує так: «Крішна вводить в оману мій розум, бо Він, хоча й нерожденний, з’являється як син Нанди Махараджі. Він — скрізь й у всьому, але Його тримає на руках Яшода. Незважаючи на Його усепроникливість, матір Яшода зв’язує Його своєю любов’ю. Він має безліч форм і все ж присутній як один Крішна перед Своїм батьком і матір’ю Нандою та Яшодою». А в «Брахма- самхіті» сказано, що хоча Крішна ніколи не покидає Ґолоки Вріндавани, Своєї трансцендентної обителі, Він водночас присутній скрізь, навіть у кожному атомі.

У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (14.11) Господь Брахма каже: «Шановний Господи! Оманне его, інтелект, розум, небо, повітря, вогонь, вода і земля є матеріальними складниками цього всесвіту, який можна порівняти з велетенським дзбаном. У цьому велетенському дзбані моє тіло геть незначне за розміром, і цей, один із багатьох, усесвіт створив я — але з пор на Твоєму тілі з’являються незліченні всесвіти, немов ті мікроскопічні порошинки, що танцюють у сонячному промені. Я бачу, який незначний я проти Тебе. Тому, прохаю, вибач мені, і будь милостивий до мене».

Навіть якщо узяти лише цей один усесвіт, можна побачити у ньому численні поєднання різноманітних дивовижних речей: незліченні планети, незліченні залюднені місця та обителі півбогів. Діаметр усесвіту становить близько шести з половиною мільярдів кілометрів, і в цьому усесвіті безліч загадкових світів, як, наприклад, Патала (система нижчих планет). Хоча Крішна є джерелом усього цього, Його завжди можна бачити у Вріндавані, де Він виявляє Свої незбагненні енерґії. То хіба хтось зможе відповідним чином поклонятися цьому всемогутньому Господеві, що посідає таку незбагненну енерґію?

Джаядева Ґосвамі у своїй «Ґіта-ґовінді» оспівує діяння Господа: «Господь у формі риби спас Веди, у подобі черепахи Він тримав увесь всесвіт на Своїй спині. Прийнявши подобу вепра, Він витягнув з води земну планету. У подобі Нрісімхи Він убив Хіран’якашіпу. Він обманув Балі Махараджу, прибравши форми Вамани. У подобі Парашурами Він винищив усі династії кшатрій. У образі Господа Рами Він убив усіх демонів. У подобі Баларами Він завжди носить з Собою великий плуг. Приходячи як Калкі, Він винищує атеїстів. І ще Він врятував усіх нещасних тварин, прибравши подоби Господа Будди».* Це — описи лише кількох утілень, що виходять з Крішни. З «Шрімад-Бгаґаватам» ми довідуємось, що незліченні втілення весь час постають з тіла Крішни, наче то океан котить свої хвилі. Нікому не під силу злічити хвиль в океані, і так само понад будь-чиї сили злічити, скільки втілень постає з тіла Господа.

Спасіння на санскриті називають апаварґа. Апаварґа — це протилежність паварґи, тобто різноманітних нещасть матеріального існування. Слово па-варґа вказує на ряд із п’ятьох санскритських літер: па, пга, ба, бга, ма. Ці літери є першими літерами слів, що позначають п’ять різних умов, чи станів, які описані нижче. Перша літера, па, позначає слово парабгава, «поразка». У матеріальній боротьбі за існування на нас чекає тільки поразка. По суті ми маємо подолати народження, смерть, хвороби й старість, але зробити того неспроможні: під впливом ілюзії, майі, ми завжди наражаємося на парабгаву, поразку. Наступну літеру, пга, взято зі слова пгена. Пгена — це піна, яка утворюється на роті істоти, яка страшенно втомилася (як це звичайно буває з кіньми). Літера ба позначає бандга, «рабство». Бга береться зі слова бгіті, яке означає «сповнений страху». Ма береться зі слова мріті, смерть. Отже, слово паварґа є ніби символ нашої боротьби за існування, за якої ми зазнаємо поразок, виснажуємось, потрапляємо у рабство, сповнюємося страху і зрештою вмираємо. Апаварґа ж — це те, що може звести нанівець вплив усіх цих матеріальних умов. Сказано, що Крішна дає апаварґу, шлях до звільнення.

Для імперсоналістів й ворогів Крішни звільнитися означає розчинитися у Всевишньому. Демонам та імперсоналістам байдуже до Крішни, але Крішна такий надзвичайно ласкавий, що дарує звільнення навіть Своїм ворогам й імперсоналістам. Є таке твердження: «О Мурарі (Крішна)! То справжнє диво, що демони, які завжди заздрять півбогам, дарма що не змогли пробитися через Твої воєнні з’єднання, пройшли через сферу мітри, сонячної кулі». Слово мітра вжите тут метафорично. Мітра означає «сонячна куля», і слово мітра також означає «друг». Демони, що протистояли Крішні, були Його ворогами й бажали пробитися крізь Його з’єднання, але це їм не вдалося: вони гинули у битві і тоді проходили через планету Мітра, тобто через Сонце. Це означає, що вони входили у сяйво Брахман. Тут наведений приклад планети Сонце, тому що Сонце є так само вічносяйне, як духовне небо з його незліченними самосяйними планетами Вайкунтгами. Вороги Крішни загинули — і замість пробитися через з’єднання Крішни вони увійшли у сприятливе, дружнє духовне сяйво. Отака є милість Крішни; тому Його також називають тим, хто дарує спасіння Своїм ворогам.

Тому, як Крішна приваблює до Себе навіть великі звільнені душі, як оце Шукадеву Ґосвамі й Кумар, є багато прикладів. У зв’язку з цим Кумари підтверджували: «Це справжнє чудо, що ми, істоти, цілковито вільні від бажань, перебуваючи на рівні парамахамс, все ж прагнемо звідати смаку розваг Радги й Крішни!»

У «Бріхад-вамана Пурані» Господь каже: «Я проводжу багато захопливих розваг, але тільки-но Я згадую раса-лілу, Мій танець з ґопі, Я прагну влаштовувати її знову й знову».

Один відданий мовив: «Я знаю про Нараяну, чоловіка богині процвітання, і про інші численні втілення Господа. Але усі розваги, що мають місце під час раса-ліли, яку здійснює Сам Господь Крішна, дивовижно посилюють моє трансцендентне блаженство».

Кажучи про Крішну, ми маємо на увазі не тільки Його Самого. «Крішна» означає Його ім’я, Його якості, Його велич, Його друзі, Його атрибути, Його оточення — все це містить у собі «Крішна». Коли кажемо про царя, розуміємо, що його оточують міністри, секретарі, воєначальники та ще багато хто. Так само і Крішна не є щось безособистісне, а надто в Його вріндавана-лілі: Він завжди разом з ґопі, пастушками, батьком та матір’ю й усіма іншими жителями Вріндавани.

У Десятій пісні (31.15) «Шрімад-Бгаґаватам» ґопі скаржаться: «Любий Крішно! Вдень, поки Ти ходиш лісами Вріндавани зі Своїми коровами, одна мить видається нам дванадцятьма роками, і тоді життя для нас — справжня мука. Але коли під вечір Ти повертаєшся в селище, Твоє прекрасне лице так приваблює нас, що ми просто топимо в ньому свої очі. І коли наші очі мимоволі змигують, ми починаємо сварити творця, Господа Брахму, і називаємо його нікчемою, бо він не здолав зробити очей досконалими!» Отже, ґопі турбувало те, що їхні очі змигують, бо коли на якусь хвилю очі заплющувалися, вони не могли бачити Крішну. З цього знати, що любов ґопі до Крішни була надзвичайно глибока та екстатична: їх турбувала навіть миттєва Його відсутність. А коли вони бачили Крішну, вони також були занепокоєні. Це — парадокс та й годі.

Одна ґопі, виражаючи свої почуття перед Крішною, сказала: «Коли ми зустрічаємося з Тобою вночі, ніч нам видається дуже короткою. Та хіба тільки ця ніч? Навіть якщо б нам була дана ціла ніч Брахми*, і вона здалася б нам короткою!» Скільки триває день Брахми, сказано у «Бгаґавад-ґіті» (8.17): «За земним відліком часу тисяча циклів із чотирьох юґ, узятих разом, дорівнюють одному дню Брахми. Стільки ж триває його ніч». То ґопі казали, що коли б їм була дана така ніч, вона однаково була б закороткою для побачення з Крішною.

У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (35.15) ґопі розповідають матері Яшоді: «Коли твій син починає грати на Своїй флейті, Господь Шіва, Господь Брахма й Індра, дарма що їх вважають за найвизначніших вчених та найзначніші особистості, гублять спокій. Усі вони є видатними особами, проте, почувши флейту Крішни, вони смиренно схиляються в поклоні, а тоді замислюються, намагаючись збагнути таїну цих звуків».

У своїй книзі «Відаґдга-мадгава» Шрі Рупа Ґосвамі описує голос флейти Крішни так: «Почувши флейту Крішни, Господь Шіва чудесним чином покинув грати на своєму барабані діндіма. ЇЇ голос перервав медитацію великих мудреців — чотирьох Кумар та інших. Господь Брахма, що саме сидів на квітці лотосу, заглиблений у процес творення, зачудувався на її звуки. А Анантадева, що спокійно тримав усі планети на Своєму каптурі, почав розгойдуватися, зачарований трансцендентним голосом флейти Крішни, який пройшов через покриття всесвіту і досягнув духовного неба».

У Третій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (2.12) Уддгава каже Відурі: «Вельмишановний пане! Коли Крішна Своєю внутрішньою енерґією з’явився на цій планеті, найдивовижнішою річчю у світі була Його чудесна врода. Під час Його розваг на планеті Він був присутній у несказанно привабливій подобі і через Свою внутрішню енерґію виявляв надзвичайні щедроти, що вражали уяву кожного. Його врода була незрівнянна: Йому не було потреби прикрашати оздобами Своє тіло. Власне, ніякі оздоби не могли побільшити краси Крішни, навпаки, це Крішна Своєю вродою додавав їм краси».

За привабливість, вроду та голос флейти Крішни йдеться у Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (29.40). Ґопі, звертаючись до Крішни, кажуть: «Хоча наші стосунки з Тобою нагадують любовні взаємини коханців, ми одне що дивуємося на те, що жодна жінка не здатна зберегти своєї цнотливости, варто їй почути голос Твоєї флейти. Та що там жінки, якщо навіть чоловіки, в яких серце як кремінь, не в силах стримуватися, щойно почують її голос. У Вріндавані ми бачили, як ніжний голос Твоєї флейти та Твоя неповторна врода зачаровують навіть корів, оленів, птахів, дерева — кожнісіньке живе створіння».

У «Лаліта-мадгаві» Рупи Ґосвамі сказано: «Якось Крішні трапилося побачити відображення Свого прекрасного тіла у вмощених у підлогу самоцвітах. Побачивши Своє відображення, Він виразив Свої почуття такими словами: «Мені і справді ніколи не доводилося бачити такої краси! Це ж Я Сам, а проте, як і Радгарані, Я прагну обійняти цю форму і втішитися райським блаженством». З цього зрозуміло, що Крішна та Його відображення — одне й те саме. Нема різниці ні між Крішною та Його тінню, ані між Крішною та Його відображенням. Таке є трансцендентне становище Крішни.

Наведені вище твердження описують деякі з чудесних джерел блаженства в Самому Крішні, а також Його особистісні трансцендентні якості. Трансцендентні якості Крішни порівнюють з океаном: нікому не під силу виміряти його довжини та ширини. Але щоб узнати смак океану, вистачить спробувати одну краплину з нього — і так само наведені твердження дають нам певне уявлення щодо трансцендентного становища та якостей Крішни.

У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (14.7) Господь Брахма каже: «Шановний Господи! Незбагненних якостей, краси, діянь, які Ти явив на цій планеті, ніколи не збагнути матеріальному розумові. Хоч би скільки тужитись, уявляючи собі: «Крішна такий чи такий», це не допоможе збагнути Тебе. Можливо, настане день, коли вчений-матеріаліст по багатьох народженнях або по багатьох роках копіткої праці стане спроможний зрозуміти атомну будову усього світу або обрахувати кількість корпускул сонячного світла в небі чи й злічити всі атоми у всесвіті, однак перелічити дивні якості в Тобі, скарбниці трансцендентного блаженства, він не здолає ніколи».