РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ

Поштовхом, чи, сказати інакше, спонукою в екстатичній любові до Крішни є Його трансцендентні якості, Його надзвичайні діяння, Його усміхнене обличчя, Його шати та ґірлянди, Його флейта і буйволячий ріг, дзвіночки на Його стопах, Його мушля, відбитки Його стіп, місця Його розваг (Вріндавана та інші), Його улюблене дерево (туласі), Його віддані та особливі дні, які самі по собі є нагодою згадувати про Нього. Одним з таких особливих днів пам’ятання про Господа є екадаші, який буває двічі на місяць: на одинадцятий день після місяця уповні та після молодика. На екадаші віддані постять аж до наступного ранку і безперервно оспівують велич Господа.

Що стосується до трансцендентних якостей Крішни, то їх можна поділити на три групи: якості, притаманні Його трансцендентному тілові, якості, притаманні Його трансцендентній мові і якості, притаманні Його трансцендентному розуму.

Вік Крішни, Його трансцендентне тіло, Його врода та Його м’якість — це все якості, притаманні Його тілу. Ніякої різниці між Крішною та Його тілом немає, а тому трансцендентні ознаки, притаманні Його тілові, невідмінні від Самого Крішни. Але оскільки ці якості є спонукальними чинниками екстатичної любови, їх розглядають як окремі причини цієї любови. Якщо ми приваблені до якостей Крішни, це означає, що нас вабить до Самого Крішни, тому що по суті ніякої різниці між Крішною та Його якостями немає. Ім’я «Крішна» — це також Сам Крішна. Велич Крішни — також Сам Крішна. Оточення Крішни — це також Крішна. Крішна і будь-що з того, що пов’язане з Крішною і збуджує любов до Крішни, — це все Крішна. Але щоб нам було легше зрозуміти це, кожну з цих спонук екстатичної любови розглянуто окремо.

Крішна є осереддя усього трансцендентного блаженства. Тому все, що збуджує любов до Крішни, хоча на перший погляд може виглядати відмінним від Нього, насправді є Самим Крішною. Санскритські терміни на позначення таких якостей Крішни, як Його ім’я та слава, свідчать, що вони є і джерелом любови до Крішни, і поштовхом до неї.

В житті Крішни виділяють такі періоди: перший, каумара, — від дня Його з’явлення на світ і до шести років, другий, пауґанда,— від шести років до кінця десятого року Його життя, третій, кайшора, — від початку одинадцятого до кінця п’ятнадцятого року. Від шістнадцяти років Крішну називають яувана, юнаком, і далі Він вже не змінюється, лишаючись вічно юним.

Що стосується до трансцендентних розваг Крішни, Він здійснює їх головно впродовж періодів каумара, пауґанда та кайшора. Його розваги з люблячими батьками відбуваються протягом віку каумара. Свою дружбу з хлопчиками-пастушками Він появляє протягом періоду пауґанда. А вже у віці кайшора розквітає Його дружба з ґопі. Свої розваги у Вріндавані Крішна завершує до початку Свого шістнадцятого року, а тоді переїздить до Матгури й далі до Двараки і вже там провадить решту Своїх розваг.

Шріла Рупа Ґосвамі у своїй «Бгакті-расамріта-сіндгу» подає яскравий опис Крішни як джерела усього блаженства. Ми наводимо деякі уривки з цього опису.

У віці кайшора в житті Крішни можна виділити три відтинки. На початку періоду кайшора, тобто від одинадцяти років, Його тіло стає таким осяйним, що саме по собі збуджує почуття екстатичної любови. Почуття екстатичної любови збуджують також червонуваті обідки навколо Його очей та ніжний шовковистий пушок на тілі, що також є відмітними рисами Крішни в цьому віці. Описуючи цей перший відтинок віку кайшора, Кундалата, жителька Вріндавани, казала до своєї подруги: «Люба подруго, я оце щойно помітила, якою надзвичайною стала врода Крішни. Його темного кольору тіло своєю барвою нагадує дорогоцінний камінь індраніла. Його очі ніби обведені червонуватими обідками, а все тіло вкрите ніжним пушком. Від цього всього Його врода зробилася справді надзвичайною».

У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (21.5) Шукадева Ґосвамі оповідає про цей вік Крішни цареві Парікшіту такими словами: «Шановний царю! Я спробую розказати про те, як роздуми про Крішну заполонили розум ґопі. Ґопі медитували на Крішну, на те, як Він вдягається, наче танцюрист, і як блукає лісом Вріндавани, лишаючи на землі відбитки Своїх стіп. Вони думали про корону Крішни, що її прикрашає павичеве перо, про сережки в Його вухах і золотаво-жовті шати, розшиті самоцвітами та перлами. Ще вони згадували Його флейту, як Крішна грає на ній, а всі хлопчики-пастушки співають Йому славу». Так Шукадева Ґосвамі описував медитацію, в яку повсякчас були занурені ґопі.

Іноді ґопі думали про Його ніжні нігті, рухливі брови, про Його зуби, що від жування бетелю прибрали кольору катечу*. Одна ґопі так змальовує Крішну своїй подрузі: «Люба подруго, поглянь, якої краси набрався ворог Аґги! Брови Його — наче брови Купідона, вони рухаються, ніби танцюють. Кінчики Його нігтів ніжні, як сухі бамбукові листочки. Його зуби червонуваті, через що здається, ніби Він гнівається. То невже є така дівчина, що не привабилася б такою вродою, і чи хтось може не боятися пасти жертвою такої краси?». * Сухий дубильний екстракт червоно-коричневого кольору (прим. пер.).

Звабливі риси Крішни описує і Врінда, ґопі, на честь якої названо Вріндавану. Якось вона казала Крішні: «Любий Мадгаво, ця усмішка, що оце Ти її щойно винайшов, просто дух забирає в ґопі, і вони геть не здатні виразити своїх переживань. Вони такі збентежені, що не можуть ні з ким розмовляти. Ця усмішка так вразила їх, що здається, ніби вони оце тричі побризкали водою на своє життя, інакше сказати, вони вже відкинули усяку надію жити далі». За індійським звичаєм тіло померлої людини збризкують водою. Отож зі слів Врінди виявляється, що зачаровані вродою Крішни ґопі, бувши нездатні вилити свої почуття, вирішили накласти на себе руки.

Коли Крішні переступило на чотирнадцятий рік, Його руки та груди зробилися невимовно прекрасні, а вся Його постать сповнилася неймовірної чарівности. Коли Крішні виповнилося тринадцять, краса і міць Його стегон кидала виклик красі і міці хобота слона, Його опуклі груди, здавалося, сперечалися, хто кращий, з дверима із самоцвітів, а біля Його двох дужих рук дверні прогоничі видавалися нічого не вартими. То хіба ж можна описати дивовижну красу Крішни? Особливою окрасою Крішни були Його м’яка усмішка, жваві очі та Його пісні, що зачаровують цілий світ. Такі Його відмітні риси у цьому віці.

Ще сказано, що, уступивши у цей вік, Крішна появив таку надзвичайну вроду, що Його жваві очі стали наче іграшками в руках Купідона, а м’який усміх нагадував лотос, який щойно розквітнув. Для молоденьких дівчат чарівні звуки Його пісень були наче мілина, на яку сідав човен їхньої цноти та вірности своїм чоловікам.

У цьому віці Крішна насолоджувався раса-лілою, під час якої Він виявив Своє мистецтво жартувати у товаристві дівчат-пастушок і насолоджуватися з ними у заростях дерев та кущів при березі Ямуни.

Щодо цього сказано: «На землі, яка носить назву Вріндавана, можна було бачити відбитки стіп Крішни й ґопі, а у деяких місцях її покривали павичеві пера. Тут і там у заростях Вріндавани були влаштовані чудові ложа, а подекуди, там, де Ґовінда танцював з ґопі, лежав грубий шар пилу, що його збили їхні ноги». Такими є деякі ознаки різноманітних розваг, що з’явилися в окрузі Вріндавана внаслідку різних ігор, що їх вигадував Шрі Крішна.

Одна ґопі описує звабливість Крішни у цьому віці так: «Люба подруго, поглянь-но, як могутнє сонце раптово зійшло в небі Крішни, затьмарюючи своїм світлом світ місяця нашої цнотливости. Наш потяг до Крішни такий сильний, що він геть висушує лотос нашої здатности розважати, і ми губимо голову, не знаючи, що ліпше — заховувати цнотливість чи пасти жертвами вроди Крішни. Люба подруго, виглядає на те, що ми справді нахопилися на лихо і становище наше безнадійне!»

У віці кайшора — від початку одинадцятого року і аж до кінця п’ятнадцятого — на руках, ногах і стегнах Крішни з’являються три розділові лінії. У цей період груди Крішни кидають виклик горі самоцвітів мараката, руки Його не поступаються колонам з коштовного каменю індраніли, три лінії на Його животі сперечаються за першість з хвилями річки Ямуни, а стегна своєю довершеністю перемагають красу бананових дерев. Одна ґопі мовила: «Все тіло Крішни довершене, і це надає Йому надзвичайної вроди, а тому я повсякчас думаю про Нього як про свого оборонця, бо Він вбиває усіх демонів».

Смисл сказаного в тому, що ґопі порівнювали свій потяг до Крішни з нападом демонів, а щоб протидіяти тому потягові до краси Крішни, вони зверталися знов-таки до Крішни, сподіваючись допомоги, Крішна-бо, відомо, вбиває всіх демонів. Іншими словами, вони геть заплуталися: з одного боку, їх вабила краса Крішни, з іншого, вони потребували Крішни, щоб Він прогнав геть демона, який напускає ману.

Кайшора можна перекласти як « розквіт юности » . Коли Крішна дійшов кінця цих літ, ґопі казали про Нього: «Крішна переміг Купідона, бога любови, з його невідпорною звабою і тому нині випробовує терпіння щойно одружених дівчат. Тіло Крішни набуло якоїсь надзвичайної витончености, і здається, ніби в кожній його частині відчувається найвишуканіший художній смак. Його танцюючі очі затьмарюють славу найвидатніших танцюристів, а отже шукати далі порівнянь до вроди Крішни дарма». Тому вчені мудреці описують Його зовнішність того періоду як нава-яувана, свіжорозквітла юність. На цій стадії розвитку тілесних рис Крішни починають переважати Його любовні стосунки з ґопі та подібні розваги.

Любовні ігри складаються з шести основних етапів: кохані миряться, шукають приключки до сварки, готуються до зустрічі, зустрічаються, розлучаються та обопільно підтримують одне одного. Крішна цими шістьма різновидами любовних станів розпросторив цілу імперію, в якій Він панував як повновладний монарх. Десь Він затівав сварку з юними ґопі, десь Він подряпав їх кігтьми папуги, ще деінде Він відвідував ту або ту ґопі, а часом Він через друзів-пастушків вів з ґопі перемовини про замирну, щоб ті дозволили Йому прийти до них.

Деякі ґопі зверталися до Нього з такими словами: «Любий Крішно! Твоя юність зробила Тебе духовним учителем цих юних дівчат, і Ти вчиш їх перешіптуватися між собою. Ти вчиш їх підносити урочисті молитви, а ще навчаєш обманювати своїх чоловіків і прибігати до Тебе у сад поночі, забувши про напучення старших. Ти спонукуєш їх до того, граючи на Своїй чарівній флейті; Ти — вчитель, що навчає їх усіх хитрощів мистецтва кохання».

Відомо, що Крішна виявляв такі юнацькі нахили вже дитиною, у п’ятирічному віці, але вчені мудреці не дають пояснень щодо них через їхню невідповідність вікові. Крішна був прекрасний тому, що кожна частина Його тіла була досконалої, без жодної вади форми. Досконалість тілесних рис Крішни описують так: «Любий вороже Камси! Твої широкі очі, опуклі груди, подібні до колон руки й тонкий стан неминуче зачаровують кожну лотосооку красуню». Оздоби на тілі Крішни насправді не побільшували вроди Крішни — то Сам Крішна додавав їм краси.

Ніжним називають того, хто не може зносити доторку і найм’якішого предмета. Описано, що усе тіло Крішни було настільки ніжне, що Його шкіра змінювала колір навіть від доторку щойно розтуленого молодого листочка. У цьому віці кайшора зусилля Крішни були головно зосереджені на тому, щоб влаштовувати танець раса і винищувати демонів у лісі Вріндавани. Крішна насолоджувався Своїми розвагами з хлопчиками та дівчатами в лісі Вріндавани, а тимчасом Камса посилав туди одного по однім своїх підручних убити Крішну — і Крішна, вбиваючи їх, виявляв Свою доблесть.

Зазвичай тіло Крішни вбране в одежу чотирьох різновидів: Він носить сорочку, тюрбан, пояс і накидку. У Вріндавані Він був вдягнутий у золотаву сорочку, помаранчового кольору тюрбан та мав накидку червоного кольору. Дивитись на різноманітні пояси Крішни, на Його чарівну усмішку напоювало серця Його супутників блаженством, що повсякчас зростало. Про одяг Крішни кажуть, що він був розкішний. Як слоненя подеколи вкривають барвистими покривалами, так Крішна відтіняв Свою пишну вроду, прикрашаючи різні частини Свого тіла барвистими шатами.

Акалпа стосується шовковистого волосся Крішни, Його красиво вбраного тіла, що звичайно намащене сандаловою пастою і прикрашене квітковими ґірляндами, Його тілаки та бетелю, який Він жував. Ці складові акалпи завжди прикрашали Крішну. Іноді Крішна збирав волосся у вузол і прикрашав його квітами, а іноді розпускав волосся по спині. Отож Крішна кожного разу зачісував Своє волосся по-різному. Тіло Він намащував сандаловою пастою, яка зазвичай була білою, а коли до неї був домішаний шафран, то жовтуватою.

На шиї Крішна звичайно носив ґірлянду вайджаянті. Цю ґірлянду вайджаянті роблять з квітів щонайменше п’яти різних кольорів. Вона завжди була довга — сягала колін чи й стіп Крішни. Крім цієї ґірлянди Він носив ще віночок з інших квітів на голові або ще маленькі ґірлянди навколо шиї, довші спускавши на груди. Тіло Крішни було також витвірно розмальоване сандаловою пастою — білою або з домішками інших кольорів.

Одна ґопі, звертаючись до Своєї подруги, якось почала вихваляти тілесну красу Крішни. Вона вихваляла Його чорнувате тіло, вроду якого стократно побільшував червонуватий бетель на вустах, кучері волосся, червонуваті цяточки кункуми* на тілі і тілака на лобі.

Його корона, сережки, намисто, одежа чотирьох різновидів, обручі на голові, кільця на пальцях, дзвіночки на щиколодках та Його флейта — усе це різноманітні оздоби Крішни. У Своїй незрівняній короні, гаптованих шатах, з діамантовими сережками, намистом із перлів, браслетами та чудовими кільцями на пальцях Крішна, ворог демона Аґги, завжди виглядав прекрасним.

Крішну інколи називають вана-малі. Вана означає «ліс», а малі — «садівник», а отже словом вана-малі позначають того, хто рясно прикрашає різні частини свого тіла лісовими квітами й ґірляндами. Крішна був убраний так не тільки у Вріндавані, а й на полі битви Курукшетра. Бачачи ці барвисті шати та ґірлянди з різних квітів, деякі великі мудреці піднесли таку молитву: «Господь Крішна прибув на поле битви Курукшетра не для того, щоб битися, а щоби Своєю присутністю ощасливити усіх відданих!»

Щодо флейти Крішни сказано, що голос цього чудесного інструмента здатний порушити медитацію наймогутніших мудреців. Так Крішна, проголошуючи свою трансцендентну славу по всьому світі, кидав виклик самому Купідону.

Крішна назагал користувався флейтами трьох різновидів. Перша називається вену, друга — муралі, а третя — вамші. Вену — зовсім маленька, не довше п’ятнадцяти сантиметрів і має шість отворів для гри. Муралі, завдовжки близько сорока п’яти сантиметрів, має отвір на кінці і чотири отвори на корпусі. Ця флейта співає навдивовижу чарівно. Флейта вамші, до сорока сантиметрів завдовжки, має дев’ять отворів на корпусі. Залежно від обставин Крішна грав то на одній, то на іншій флейті. Крішна має також довшу вамші, і вона називається махананда, або саммохіні. Коли ця флейта ще довша, її називають акаршіні. Ще довшу флейту називають анандіні, її дуже люблять хпопчики-пастушки; точна назва цієї флейти — вамшулі. Флейти Крішни часто оздоблені самоцвітами. Інколи вони вироблені з мармуру, а іноді з бамбукових стебел. Коли флейту зроблено з коштовних каменів, її називають саммохіні. А коли її зроблено з золота, її називають акаршіні.

Крішна використовує буйволячий ріжок для того, щоб сурмити. Цей інструмент чудово відполірований, прикрашений золотими кільцями і на кінці має отвір. Цей ріжок та флейта Крішни поєднані в одній красивій метафорі, в якій алегорично описаний стан ґопі на ім’я Таравалі. Кажуть, що, коли Таравалі вкусила змія з найсильнішою отрутою — флейта Крішни, Таравалі напилася молока з буйволячого ріжка, що його тримав у руці Крішна, однак це молоко не тільки не знешкодило дію отрути, але тисячократно підсилило її, і через це затруєна ґопі сильно мучилася.

Одна ґопі якось сказала, звертаючись до своєї подруги: «Люба подружко! Коли я почула подзенькування ножних дзвіночків Шрі Крішни, я метнулась до дверей, щоб бігти до Нього. Однак, на превелику прикрість, на порозі стояли мої старші, і я так і не змогла вийти з дому».

Мушля Крішни має ім’я Панчаджан’я. Це та мушля, що її згадано в «Бгаґавад-ґіті». Крішна сурмив у неї перед початком битви на Курукшетрі. Відомо, що коли Крішна сурмить у Свою трансцендентну мушлю, у дружин демонів стаються викидні, а на дружин півбогів сходять найбільші благословення. Так лунає голос Крішниної мушлі цілим світом.

У «Шрімад-Бгаґаватам» сказано, що коли Акрура, який забрав Крішну із Вріндавани до Матгури, побачив відбитки стіп Крішни на землі Вріндавани, його заполонила така екстатична любов до Крішни, що волосся на його тілі настовбурчилося, очі його набігли сльозами, і він в екстазі зістрибнув з колісниці й простерся на землі, так що тільки чути було, як він промовляв: «Яке чудо! Яке чудо!»

Подібні почуття виражали і ґопі, коли, йдучи до Ямуни, побачили у пилу відбитки стіп Крішни. Коли Крішна ходив землею Вріндавани, знаки на Його підошвах (стяг, блискавка, риба, стрекало погонича слонів та лотос) відбивалися на землі. А ґопі, просто побачивши ці знаки на землі, поринали в екстаз.

Один відданий якось вигукнув: «Мені досі не довелося відвідати цих дивовижних місць, де відбувалися розваги Господа, але щойно я чую слово «Матгура», як мене затоплює радість!»

Господь Крішна дуже любить листочки та пуп’янки туласі. Пуп’янки туласі звичайно пропонують лотосовим стопам Крішни, і тому один відданий колись молився до пуп’янків туласі, прохаючи, аби ті розповіли йому, що вони знають про лотосові стопи Господа. Цей відданий вважав, що пуп’янки туласі мають знати бодай щось про славу стіп Господа Шрі Крішни.

Трапляється, що людину затоплює радість, щойно вона побачить якогось відданого Господа. Коли Дгрува Махараджа побачив, що двоє посланців Нараяни наближаються до нього, він зі щирої пошани до них і відданости негайно встав і так і стояв перед ними з молитовно складеними руками, але в екстазі любови так і не зміг їх привітати належним чином.

Одна ґопі, звертаючись до Субали, друга Крішни, сказала: «Любий Субало, я знаю, що Крішна є твоїм другом і що ти завжди тішишся, обмінюючись з Ним усмішками та жартами. Нещодавно я бачила вас разом. Твоя рука лежала на плечі Крішни, і ви обоє радісно всміхалися. Коли я звіддаля побачила вас, мої очі одразу набігли сльозами».

У писаннях є не одна згадка щодо святкових днів, що пов’язані з різними діяннями Крішни. Одним із цих днів є Джанмаштамі, день народження Крішни. Свято Джанмаштамі є найбільше свято для відданих, і в Індії його і досі з великою пишністю відзначає кожна індуська сім’я. Інколи навіть віруючі інших конфесій користаються зі сприятливої нагоди і втішаються святковими влаштуваннями. Екстатична любов до Крішни зростає також у дні екадаші та інші святкові дні, що пов’язані з Крішною.