РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ

Коли палка екстатична любов до Крішни в безпосередніх з Ним стосунках навіть на відстані від Крішни постійно впливає на відданого, такий стан називають рівнем буттєвої екстатичної любови. Ознаки вияву такої буттєвої екстатичної любови поділяються на три типи, а саме: «вологі», «згорілі» та «висхлі».

Буттєва екстатична любов з «вологими» ознаками, що виникає у стосунках з Крішною, буває двох різновидів: безпосередня й непряма. Якось Радгарані робила ґірлянду з квітів кунда, але, почувши флейту Крішни, покинула Свою роботу. Це — прояв безпосередньої «вологої» буттєвої екстатичної любови. Непряма «волога» буттєва екстатична любов описана так: Крішна, якого називають також Пурушоттама, для матері Яшоди те саме, що хмара для птахи чатакі, і коли Крішну забрали до Матгури, матір Яшода, безмежно стурбована й розгнівана, почала клясти царя Матгури.

Буттєва екстатична любов із «згорілими» ознаками буває трьох різновидів, і дальший опис ілюструє один з її виявів: «Одного разу матері Яшоді примарилося, ніби велетенська демониця Путана лежить на подвір’ї, і її тої ж миті затопило бажання розшукати Крішну».

Коли ознаки екстазу виявляються в тілі невідданого, їх називають «висхлими» ознаками екстатичної любови. Невіддані по суті є матеріалістами, але в товаристві чистих відданих вони подеколи можуть виявляти деякі ознаки екстатичних переживань. Вчені-віддані називають ці вияви «висхлими».

Ознак буттєвої екстатичної любови існує вісім: людина ціпеніє, починає потіти, волосся на її тілі настовбурчується, голос переривається, тіло тремтить і змінює колір, з очей котяться сльози, вона відчуває спустошеність.

Шріла Рупа Ґосвамі дає наукове пояснення цих восьми ознак. Коли життєва сила приходить у дотик зі стихією землі, людина ціпеніє. Коли та сама сила стикається зі стихією води, з очей котяться сльози. Коли ця сила стикається зі стихією вогню, людина потіє. Наслідком зіткнення її із стихією ефіру є відчуття спустошености. А коли життєва сила стикається з повітрям, тілом людини переходить дрож, голос переривається і волосся на тілі настовбурчується.

Ці ознаки іноді виявляються внутрішньо, а інколи назовні. Чистий відданий завжди відчуває такі ознаки екстатичних переживань у своєму серці, але, зважаючи на сторонніх, здебільшого зовні їх не виявляє.

Причиною заціпеніння можуть бути екстатичний неспокій, страх, подив, горе та гнів. Ця ознака виявлена, коли людина припиняє говорити, застигає нерухома, відчуває спустошеність та гостре відчуття розлуки.

Уддгава, описуючи розваги Крішни Відурі, сказав: «Певного дня Крішна, перевдягнений наче садівниця, ввійшов до оранжереї і почав підбадьорювати жартами та сміхом ґопі, що працювали там, а ті застигли приголомшені. А коли Крішна вийшов з оранжереї, ґопі в такому екстазі полинули очима за Крішною, що здавалося, ніби їхні серця та очі пішли за Ним слідом». Ці ознаки свідчать про те, що ґопі, дарма що не скінчили своєї роботи, покинули працювати і застигли, занурившись в почуття екстатичної любови.

Інший випадок заціпеніння трапився, коли Крішна стояв на жертовній арені Камси між численних борців. У той час Його матір Девакі*, побачивши Крішну серед борців, ніби скам’яніла, а очі її повтягало.

Прикладом заціпеніння може служити і великий подив Господа Брахми, що його описано у Десятій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (13.56). Коли Брахма нарешті зрозумів, що цей пастушок і є Сам Верховний Бог-Особа, він застиг на місці приголомшений. Побачивши усіх хлопчиків-пастушків на тому самому місці поруч з Крішною, Господь Брахма заціпенів, а його чуття припинили діяти. В такому стані заціпеніння він виглядав наче золота статуя з чотирма головами. Так само застигли, приголомшені, жителі Враджі, коли побачили, як Крішна мізинцем лівої руки підняв пагорб Ґовардгану.

За приклад заціпеніння, причиною якому було горе, можна взяти випадок, коли Крішна увійшов у черево демона Бакасури: тоді усі півбоги з вищих планет заціпеніли, розчавлені горем. Так само застиг, приголомшений, Арджуна, побачивши, що Ашваттгама готується випустити в Крішну свою брахмастру*.

Приклад появи поту від переживання сильної радости наведений у «Шрімад-Бгаґаватам». Одна ґопі, звертаючись до Радгарані, казала: «Люба Радгарані! Ти дарма нарікаєш на пекуче сонячне проміння — зовсім не воно є причиною випоту на Твоєму тілі. Ти прієш лише тому, що, коли Крішна поруч, Тебе заполонює хіть».

Колись ознаки потіння через страх виявив Рактака, один зі слуг Крішни. Певного дня Крішна перебрався за Абгіман’ю, чоловіка Радгарані. Абгіман’ю були не до вподоби зустрічі Радгарані з Крішною, і тому Рактака, побачивши Крішну, що, перевдягнутий, виглядав геть-чисто як Абгіман’ю, не впізнав Його і почав Йому дорікати. Коли ж Рактака зрештою зрозумів, що перед ним перебраний за Абгіман’ю Крішна, на його тілі виросився піт. Причиною його потіння був страх.

Піт, причиною якого був гнів, виступив якось на тілі Ґаруди, орла, що носить на собі Вішну. Якось цар райських планет Індра наслав на Вріндавану страшний проливень. Ґаруда, злетівши над хмари, з гніву на Індру рясно потів.

Цю ознаку виявила мати Яшода, коли побачила в роті Крішни усі планетні системи всесвіту. Вона попрохала Крішну поширше розкрити ротика, щоб переконатися, чи їв Він глину. Проте коли Крішна розтулив ротика, вона побачила там не лише земну кулю, але й інші численні планети, від чого волосся на її тілі стало дибки.

У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (30.10) (там описаний танець раса, в якому брали участь ґопі) змальовано, як волосся стає дибки на тілі від захвату. Коли під час танцю раса Крішна несподівно зник разом з Радгарані, ґопі почали шукати Його. Шукаючи за Крішною, вони звернулись до землі і сказали: «Люба планета Земле, скільки ж аскез і покут здійснила ти, що тепер ось лотосові стопи Крішни завжди торкаються твоєї поверхні? Те, в якому ти від того захваті, видно з дерев та рослин, які є волоссям на твоєму тілі і які нині так велично стримлять угору! Ми хотіли запитати тебе: коли вперше ти відчула це? Чи ти в захваті з того самого часу, як тебе торкнулись стопи Господа Вішну у Його втіленні Вамани, або, може, ти радієш відтоді, як Господь врятував тебе, втілившись як Вараха?»

Іноді Крішна разом з друзями-пастушками гуляли у війну. Коли Крішна в однім з таких жартівливих поєдинків засурмив у ріжок, Шрідама, що був у таборі Його супротивників, відчув, що волосся на його тілі настовбурчилось. Так само настовбурчилось волосся на тілі Арджуни, коли він побачив Крішну в Його велетенській всесвітній формі.

Коли Крішна зійшов на колісницю, щоб їхати з Акрурою до Матгури, Яшода й усі ґопі, щоб не дати Йому поїхати від них, заступили Йому дорогу, а Радгарані голосом, що переривався і тремтів від хвилювання, почала вмовляти матір Яшоду, аби та вблагала Акруру не їхати.

Тремтіння голосу внаслідок подиву виявив Господь Брахма. У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (13.64) розказано, як Господь Брахма, простершись перед Господом Крішною, молився до Нього і як тремтів у нього голос.

У Десятій пісні (29.30) наведено інший приклад тремтіння голосу. Якось ґопі прийшли до Крішни, палаючи прагненням танцювати з ним, але Крішна попрохав їх повертатися додому, до чоловіків. Ґопі удавали, що розсердилися на Крішну, але коли вони відповідали Крішні, їхні голоси тремтіли.

У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (39.56 – 57) описано, як цю ознаку екстазу виявив Арджуна, коли побачив усі планети Вайкунтги у водах Ямуни. Зрозумівши, що Крішна — це Верховний Бог-Особа, Акрура схилився головою до лотосових стіп Крішни і з молитовно складеними долонями підніс до Нього молитву тремтливим голосом.

Страх також може бути причиною тремтіння голосу, і цьому також є приклади. Один з друзів Крішни вихваляв Його так: «Любий друже, Твою флейту віддано Твоєму слузі Патрі. А коли я попрохав, щоб він повернув її, його голос став перериватися, а шкіра йому пожовкла».

Коли Крішна намагався схопити демона Шанкгу, Радгарані почала тремтіти зі страху. Інший приклад тремтіння тіла виявив Сахадева, молодший брат Накули. Почувши, що Шішупала, наче несамовитий, гудить Господа, Сахадева весь аж затремтів з гніву.

Тремтіння внаслідок горя виявила Радгарані. Якось Вона казала одній ґопі: «Не відповідай на жарти цього парубка — це однак скінчиться самим розчаруванням. А також прошу, скажи Йому, щоб не підходив до Мене, бо Його товариство дає нам тільки горе», і, промовляючи ці слова, Вона вся тремтіла.

Інколи через дії Крішни людину заполонює таке горе, що її тіло змінює колір. Це проливає світло на слова ґопі, що звертались до Господа так: «Любий Крішно, через розлуку з Тобою колір тіла усіх жителів Вріндавани змінився, і навіть великий мудрець Нарада прийняв Вріндавану за білий острів у молочному океані».

Коли Крішна і Баларама зійшли на жертовну арену Камси, тіло Камси змінило колір. Так само змінився колір Індриного обличчя, коли він побачив, як Крішна, щоб оборонити жителів Враджі, підняв пагорб Ґовардгану. Якщо зміна кольору відбувається з надміру радости, тіло набуває червонуватого забарвлення. Втім, Шріла Рупа Ґосвамі не зупиняється на цьому детальніше, бо такі ознаки бувають виявлені надзвичайно рідко.

Сльози з очей можуть котитися внаслідок радости, гніву чи розлуки. Коли такі сльози спричинені радістю, вони дуже холодні, а якщо їх причина — гнів, вони гарячі. В кожнім випадку виникає різь в очах і вони, за правило, червоніють. Крім того, вони починають свербіти, що змушує того, в кому виявлена ця ознака, терти їх руками.

Коли у лотосоокої Рукміні, першої цариці Крішни у Двараці, з очей котились сльози екстатичної радости, їй це було не зовсім до серця. У «Харі-вамші» також є вірш, де згадано, як у Сат’ябгами від великої любови до Крішни з очей покотилися сльози.

Сльози гніву покотилися з очей Бгіми, коли він почув, як Шішупала гудить Крішну на арені жертвопринесення Раджасуя. Бгіма хотів вбити Шішупалу на місці, але Крішна не дозволив йому зробити цього, і тоді Бгіма з гніву насупився. Описано, що гарячі сльози заслали йому очі, наче то на них найшла прозора хмаринка, що іноді серпанком вкриває місяць на вечірньому небі. Вечорами, коли місяць вкриває прозора хмара, він виглядає напрочуд гарним — і коли Бгіма стояв зі сльозами гніву, що набігли йому на очі, це видовище було так само мальовниче.

У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (60.23) є відомий приклад того, як сльози горя текли з очей Рукміні. Якось Крішна й Рукміні розмовляли між собою, і Рукміні, злякавшись можливої розлуки з Крішною, почала дряпати землю своїми червоними, подібними до лотосів, нігтями. Вона плакала, і чорна туш з її очей скрапувала разом зі сльозами їй на груди, посипані порошком кункуми. Від туги голос Рукміні перервався.

Коли через одночасний вияв щастя і горя людина, збентежена, не знає, що їй робити, такий стан називають пралая, або спустошеність. У стані пралая людина інколи падає на землю, і в її тілі виявляються усі ознаки екстатичної любови. Якось ґопі шукали Крішну, аж раптом Він Сам вийшов із заростей кущів та ліан, і тоді усі вони заціпеніли і мало не помліли. У такому стані ґопі виглядали навдивовижу гарними. Це — приклад пралаї, або спустошення, причиною якого є надзвичайно гостре відчуття щастя.

Пралая трапляється також внаслідок горя. Один такий приклад наведено у Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (39.15). Шукадева Ґосвамі розповідає цареві Парікшіту: «Любий царю! Коли Крішна покинув ґопі, вони заглибилися в думки про Нього, усі їхні чуття припинили діяльність, і ґопі вже не відчували свого тіла — наче б звільнились від впливу законів матеріального світу».

З багатьох екстатичних ознак, що виявляються в тілі відданого, перед веде заціпеніння. Ступінь заціпеніння визначають за тим, наскільки збуджена в тілі життєва сила, і подеколи це своєю чергою робить значний вплив на вияв інших ознак любовного екстазу. Ці трансцендентні ознаки екстазу поступово розвиваються, і на різних ступенях того розвитку їх іноді називають «тліючими», інколи — «палаючими», а ще іноді «сяючими». Відданий може перебувати на кожному із цих ступенів протягом багатьох років, причому різні ознаки цього екстазу поширюються на різні частини тіла. На відміну від сліз і тремтіння голосу стан заціпеніння поширюється на все тіло, тимчасом як сльози і тремтіння голосу є локалізованими ознаками.

Проте іноді від сліз очі запухають і вицвітають, а іноді починають косити через розфокусування очних кришталиків. Через переривання голосу виникають судоми в горлі та відчуття страшної тривоги. Ці різні ознаки екстазу виявляються в різних частинах тіла і можуть супроводжуватися різними місцевими реакціями. Наприклад, коли за переривання голосу горло судомить, з нього може вирватися звук подібний до гарчання. Від таких звуків голос стає хрипкий; у стані крайньої тривоги можуть виявлятися багато інших звуків. Усі ці ознаки властиві «висхлому» буттєвому стану екстазу, а точніше, його «тліючій» стадії, і виявляються вони по-різному.

Іноді під час урочистостей, пов’язаних з розвагами Крішни, у громаді відданих можна спостерігати екстаз, що виражає себе в танці. Такі екстатичні ознаки називають «палаючими».

Жодна з вищезгаданих ознак не може виявитися сама по собі, основою їхнього вияву обов’язково має бути міцна прив’язаність до Крішни. В противному разі у «тліючому» стані таких екстатичних виявів ознаки екстазу можуть бути взагалі приховані. Ознаки такого характеру переживав священик Ґарґамуні, відправляючи певні обряди в домі Нанди Махараджі. Коли він дізнався про те, як Крішна убив демона Аґгасуру, очі його набігли сльозами, горло йому зсудомило, а тіло взялося потом. Відтак прекрасне лице Ґарґамуні ще покращало.

Коли можна бачити декілька виявів таких екстатичних ознак водночас, цей стан називається «палаючим». Наприклад, один з друзів Крішни якось сказав Йому: «Любий друже! Щойно я почув Твою флейту звідкілясь з лісу, мої руки повисли нерухомі, очі набігли сльозами, та ще й так, що я не зміг пізнати Твого павичевого пера. Мої ноги зробилися наче кам’яні, і я не міг ступнути ані кроку. Тому, любий друже, я мушу визнати, що голос Твоєї флейти воістину здатний творити дива».

Ще якось одна ґопі казала іншій: «Люба подруго! Почувши голос Крішниної флейти, я спробувала не підкоритися чарові цих звуків. Але мені не вдалося спинити дрожу в тілі, і тому усі мої домашні, я певна, помітили, як сильно вабить мене до Крішни».

Коли екстатичні ознаки стримати неможливо і одночасно виявлені чотири чи п’ять їх різновидів, ця стадія екстатичної любови має назву «сяючої». Стосовно цього прикладом знову може бути мудрець Нарада. Коли він побачив перед собою Господа Крішну, тіло його заціпеніло настільки, що він не міг далі грати на своїй віні. Голос його тремтів так, що він не міг піднести до Крішни молитви, а його очі настільки застували сльози, що Нарада втратив здатність бачити Крішну.

Коли подібні ознаки виявилися в тілі Шріматі Радгарані, деякі з Її подруг дорікали Їй: «Люба подруго, Ти звинувачуєш квіти, кажучи, що то їхній аромат подразнює Тобі очі, так що з них котяться сльози. Ти закидаєш вітрові, що нібито це він здиблює волосся на Твоєму тілі. І Ти проклинаєш Свої лісові прогулянки, ніби це вони винні в тому, що стегна Твої заніміли. Але Твій переривчастий голос викриває Тебе: насправді причина всьому цьому одна — Твоя любов до Крішни!»

Шріла Рупа Ґосвамі зауважує, що коли різноманітні екстатичні ознаки виявлені з великою силою, екстатичний стан відданого можна назвати «найосяйнішим». Наприклад, друг Крішни звертався до Нього так: «Пітамбаро! Від розлуки з Тобою тіло усіх насельників Ґокули Вріндавани вкрите потом, а в їхніх очах стоять сльози. Тільки й чути, що їхнє тужаве голосіння. Усіх їх висушує журба».

Екстатична любов знаходить своє найвище вираження у маха-бгаві. Ознаки маха-бгави виявляла лише Радгарані, але згодом, коли явився Шрі Крішна Чайтан’я, щоб пережити любовний стан Радгарані, Він також виявив усі ознаки маха-бгави. Шріла Рупа Ґосвамі каже щодо цього, що маха-бгавою називають стадію, на якій ознаки екстатичної любови виявлені щонайяскравіше.

Шріла Рупа Ґосвамі аналізує далі вияви екстатичної любови, розбивши їх на чотири групи, що називаються саттвікабгаса.

Подеколи імперсоналісти, які насправді відданого служіння не виконують, також виявляють ознаки, подібні до ознак екстатичної любови, але їхній екстаз — не справжній екстаз, а радше його відбиток. Наприклад, іноді у Варанасі, святому місці й обителі вчених імперсоналістів, можна бачити санн’ясі, що вголос ридає, почувши, як хтось прославляє Господа. Трапляється, імперсоналісти, коли повторюють мантру Харе Крішна, танцюють, проте їхньою метою не є служити Господеві — вони прагнуть розчинитися в Його бутті. Рупа Ґосвамі тому каже, що навіть якщо їхнє оспівування «Харе Крішна» і дає свої плоди, ознаки екстазу, що виявляються в тілі імперсоналістів, ще не можна розцінювати як ознаки справжньої любовної прив’язаности до Господа, бо це тільки її відбиток — наче сонячний зайчик у темній кімнаті. Оспівування «Харе Крішна», однак, насправді таке чудове і трансцендентне, що зрештою розтоплює навіть серця імперсоналістів. Рупа Ґосвамі каже, що ознаки екстазу, що їх виявляють імперсоналісти — це лише відбиток екстатичної любови, а не сама любов.

Іноді логіки, чиї серця подібні до каменю і котрі не мають ніякого стосунку до відданого служіння і не розуміють трансцендентної величі Господа, приходять послухати хвалу величі Господа, і може видатися, що від розчулення з їхніх очей починають котитися сльози. Щодо цього один відданий, звертаючись до Господа, каже: «Любий Мукундо, я не здатний належно змалювати величі Твоїх розваг. Навіть коли про них слухають невіддані, вони від зворушення починають плакати, а їхні тіла обіймає трепет». Насправді серця невідданих лишаються камінними. Але прославляння Господа має такий вплив, що на силі змусити плакати навіть їх.

Буває, що якийсь невідданий, не мавши по суті ніякого ваблення до Крішни і не дотримуючи жодних правил і настанов, навчившись, вправно імітує ознаки екстатичної відданости, ба навіть плаче у зібранні відданих. Проте подібні сльози не є ознакою справжньої екстатичної любови. Виявляти такі ознаки можна навчитися просто за допомогою практики. Хоча потреби описувати ці відбитки істинної екстатичної любови немає, Рупа Ґосвамі все ж наводить деякі приклади, коли такі ознаки екстазу виявляються у людей, котрі не мають ніякого стосунку до правдивого відданого служіння.