ВІРШ 1
сӯта увча
нартн са упавраджйа
свддг джана-падн свакн
дадгмау даравара теш
вішда амайанн іва
сӯта увча — Сута Ґосвамі сказав; нартн — країни, відомої як Анартан (Дварака); са — Він; упавраджйа — досягши кордонів; свддгн — найзаможнішого; джана-падн — міста; свакн — Свого ; дадгмау — засурмив ; дараварам — благословенну мушлю ( Панчаджан’ю ) ; тешм — їхній; вішдам — тугу; амайан — заспокоїти; іва — наче.
Сута Ґосвамі сказав: Зрештою Господь дістався до Своєї процвітаючої метрополії, відомої як країна анартів [Дварака], і одразу на кордоні засурмив у Свою мушлю. Благословенна мушля оповістила жителів столиці про Його приїзд і одразу розвіяла їхню тугу.
Під час подій, пов’язаних з битвою на Курукшетрі, найукоханіший Господь був відсутній у Своїй процвітаючій столиці Двараці досить довго, і через розлуку з Господом її жителів огорнув смуток. Коли Господь сходить на Землю, то з Ним, наче почет із царем, приходять також і Його вічні супутники. Ці супутники Господа — вічно вільні душі, і вони так люблять Господа, що навіть миттєва розлука з Ним для них нестерпна. Жителі Двараки перебували у смутку і все ждали, коли Господь приїде. Тому вітальні звуки благословенної мушлі Господа підбадьорили їх і розвіяли їхній смуток. Вони ще сильніше запрагли побачити Господа знову в своєму місті і всі заходилися готувати Йому гідну зустріч. Так виявляється спонтанна любов до Бога.