ВІРШ 12

Людська цивілізація може стати досконалою, якщо буде застосовувати дари природи за призначенням. Як видно з описів щедрот Двараки, скрізь у місті можна було побачити квітники, сади й ставки з чудовими лотосами. У вірші не згадано за заводи й фабрики, які існують завдяки бойням і без яких не знайти сьогодні жодного великого міста. Але навіть сучасну цивілізовану людину вабить до природних дарів. Ті, хто обіймає посади керівників у сучасному суспільстві, будують собі житло серед красивої природи, там, де сади і водойми. Звичайні люди натомість змушені жити в переповнених містах, де немає ні парків, ані садів. Картина Двараки, як постає з цього опису, звісно, інша. З вірша дізнаємося, що всю дгаму, тобто житлові квартали, оточували сади з водоймами, в яких росли лотоси. Неважко зрозуміти, що тодішні люди залежали від дарів природи    —     плодів і квітів, а не від промислових підприємств, що вони женуть людей жити в брудних халупах міських нетрів. За поступ цивілізації свідчить не ріст кількости заводів і фабрик, за якого людина дедалі більше черствіє душею, а плекання прихованих духовних якостей людини, що дає їй можливість повернутися до Бога. Розвиток заводів і фабрик    —    то уґра- карма, злоякісна діяльність. Така діяльність руйнує піднесені почуття в кожній окремій людині й у цілому суспільстві, перетворюючи світ на в’язницю демонів.

У вірші згадано, що у Двараці росли доброчесні дерева, які своєї пори року давали квіти й плоди. Недоброчесні дерева    —    то лише непотрібні хащі, і використовувати їх можна хіба що на дрова. В сучасному світі такі дерева заведено висаджувати краями доріг. Людську енерґію слід застосовувати правильно, що саме і становить сенс життя. Для розвитку тонких тканин людського тіла потрібні плоди, квіти, гарні сади, парки й водойми з качками й лебедями, що бавилися б між лотосів, а також корови, що давали б доволі молока й масла. На противагу цьому в людях, що працюють у темницях шахт, фабрик і майстерень, розвиваються демонічні нахили. Промислові маґнати процвітають коштом робітничого класу, внаслідок чого між ними знову і знову виникають жорстокі сутички. З опису Дварака-дгами ми можемо зрозуміти, якою має бути ідеальна цивілізація.