ВІРШ 29
т путрам акам ропйа
снеха-снута-пайодгар
харша-віхваліттмна
сішічур нетраджаір джалаі
т—усі вони; путрам—сина; акам—на коліна; ропйа— посадивши ; снеха - снута — з любови зволожені ; пайодгар— груди наповнилися; харша — щастям; віхваліта-тмна — охоплені; сішічу — вологий від; нетраджаі — з очей; джалаі — водою.
Обійнявши сина Крішну, кожна матір садовила Його собі на коліна, і від чистої любови до Нього їм з грудей текло молоко. Від щастя вони не пам’ятали себе і зрошували Господа сльозами, що котилися їм з очей.
Коли Господь Крішна був у Вріндавані, від любови до Нього навіть у корів текло з вимені молоко. Від любови до Нього в кожної живої істоти точилося з сосків молоко, а за мачух, які були Господу наче рідні матері, годі й казати.