ВІРШ 39
йудгішгіра увча
нха веда ґаті пітрор
бгаґаван ква ґатв іта
амб в хата-путррт
ква ґат ча тапасвіні
йудгішгіра увча — Махараджа Юдгіштгіра сказав; на — не; ахам — я; веда — знаю; ґатім — відхід; пітро — дядьків; бгаґаван—свята людино; ква—куди; ґатау—пішли; іта — звідси; амб — тітка, що була мені за матір; в — чи; хата- путр — що втратила синів; рт — зажурена; ква — куди; ґат — пішла; ча — також; тапасвіні — аскетка.
Махараджа Юдгіштгіра сказав: Божественний Нарадо! Я не знаю, куди пішли мої дядьки. Не можу я знайти й своєї тітки-подвижниці, що дуже побивається через смерть синів.
Махараджа Юдгіштгіра, добра душа і відданий Господа, ніколи не забував, якої великої втрати зазнала його тітка і що всі страждання вона зносила, наче справжній аскет-подвижник. Для аскета не страшні ніякі страждання, вони радше зміцнюють його і додають рішучости на шляху духовного поступу. Цариця Ґандгарі є типовим прикладом подвижниці. Численні випробування виявили в ній дивовижну вдачу. Вона була ідеальною жінкою — матір’ю, дружиною та подвижницею. Світова історія знає тільки кілька таких жіночих характерів.