ВІРШ 55
віджнтмані сайоджйа
кшетрадже правілпйа там
брахмай тмнам дгре
ґгамбарам івмбаре
віджна — очищене єство ; тмані — в інтелекті ; сайоджйа — досконало втвердившись; кшетра-дже — у живу істоту; правілпйа — зливши; там — його; брахмаі — у Верховного; тмнам — чисту живу істоту; дгре — у вмістилище; ґгаа-амбарам — у замкненому просторі; іва — наче; амбаре — у вище небо.
У Дгрітараштри попереду завдання занурити інтелект у своє чисте єство, злитися з Верховною Істотою, розуміючи якісну єдність себе як живої істоти, із Верховним Брахманом. Вирвавшись з неба в замкненому просторі, він має піднестися у духовне небо.
Прагнучи панувати над матеріальним світом і відмовляючись співпрацювати з Верховним Господом, жива істота злучається з сукупною цілістю матеріального світу, що має назву махат-таттва і з цієї махат-таттви розвиваються її оманне ототожнення з матеріальним світом, інтелект, розум і чуття. Саме вони й вкривають чисте духовне єство. Йоґа є методом самоусвідомлення, яким людина пізнає своє чисте єство і повертається до свого відначального становища, спочатку зануривши у махат-таттву п’ять грубих елементів і тонкі елементи — розум та інтелект. Звільнившись у такий спосіб з махат-таттви, людина має усвідомити, що якісно невідмінна від Наддуші, і тоді за допомогою чистого самосутнього інтелекту вийти за межі матеріального простору і зануритись у трансцендентне любовне служіння Господеві. Це — найвища досконалість розвитку духовної істоти, і милістю Відури й Господа Дгрітараштра досяг її. Господь дарував йому Свою ласку, давши у нагороду особисте спілкування з Відурою, і коли Дгрітараштра поклав Відурині настанови у життя, Господь допоміг йому досягти рівня найвищої досконалости.
Чистий відданий Господа не є жителем жодної планети матеріального неба, і він не відчуває зв’язку з матеріальними елементами. В нього немає того, що називають матеріальним тілом, бо його пронизує духовний потік волі Господа, і тому він вічно вільний від будь-якої скверни сукупної махат- таттви. Він завжди перебуває в духовному небі, якого досягає силою відданого служіння, пройшовши крізь семишаровий покров матеріального світу. Зумовлені душі існують під цим покровом, тимчасом як душа звільнена перебуває далеко за їхніми межами.