ВІРШ 35
к в сахета віраха пурушоттамасйа
премвалока-ручіра-сміта-валґу-джалпаі
стгаірйа самнам ахаран мадгу-мнінін
ромотсаво мама йад-аґгрі-віакітй
к — хто; в — чи; сахета — може витерпіти; вірахам — розлуку ; пуруша - уттамасйа — з Верховним Богом - Особою ; према — любими; авалока — поглядами; ручіра-сміта — ласкавим усміхом; валґу-джалпаі—сердечними словами; стгаірйам — серйозність; са-мнам — з пристрасним гнівом; ахарат — підкоряв; мадгу — Своїх коханих; мнінінм — жінок, як Сат’ябгама; рома-утсава — волосся, що від насолоди стає дибки; мама — моє; йат — що Його; аґгрі — стопи; віакітй — лишили сліди.
Тож хто зможе винести розлуку з Верховним Богом-Особою? Його ніжний, повний любови усміх, ласкавий погляд і мила мова перемагає серйозність та пристрасний гнів Його коханих дружин — Сат’ябгами та інших. Коли Він ступав моєю [Землі] поверхнею, мене обгортав пил з Його лотосових стіп, а густа трава була наче настовбурчене від насолоди волосся.
Бувало, що Господь від’їздив з дому, і тоді тисячі цариць Господа розлучались з Ним; що ж стосується Його зв’язку з Землею, Господь завжди ступав по ній Своїми лотосовими стопами, а отож ніякої мови за розлуку бути не могло. Тому коли Господь покинув Землю і повернувся до Своєї духовної обителі, Земля страждала у розлуці з Ним сильніше від будь-кого.