ВІРШ 17
пренкшІпат кшут т
антар джйате вібго
піпсато джакшата ча
пр мукга нірабгідйата
прена—життєвою силою; кшіпат—збудженою; кшут – голод; т — спрага; антар — зсередини; джйате — породжує; вібго — Всевишнього; піпсата — бажаючи потамувати спрагу; джакшата — бажаючи їсти; ча — і; прк — спочатку; мукгам — рот; нірабгідйата — відкрився.
Коли вірат-пуруша привів у рух життєву силу, вона породила голод і спрагу, а коли Він забажав пити і їсти, відкрився рот.
ПОЯСНЕННЯ: Розвиток органів чуття будь-якої живої істоти в материнському череві, як видно, схожий на розвиток вірат-пуруші, сукупности всіх живих істот. З цього випливає, що верховна причина всього сущого — це особа і вона має свої бажання. Бажання мати всілякі відчуття і органи чуття є у Всевишнього, і тому вони проявляються у індивідуальних істот. Бажання становить природу верховної живої істоти, Абсолютної Істини. Індивідуальні живі істоти мають роти через те, що Всевишній володіє сукупністю всіх ротів. Те саме стосується й до інших чуттів та органів. У даному вірші рот символізує всі чуттєві органи, адже принцип їхньої появи однаковий.