ВІРШ 29
тат карма дівйам іва йан ніі ніайна
двґнін учі-ване парідахйамне
уннешйаті враджам ато ’васітнта-кла
нетре підгпйа сабало ’надгіґамйа-вірйа
тат — те; карма — діяння; дівйам — надлюдське; іва — наче; йат — яке; ніі — вночі; ніайнам — безтурботно поснулих; два-аґнін — жаром лісової пожежі; учі-ване — у сухому лісі ; парідахйамне — коли обпікало ; уннешйаті — звільнить; враджам — усіх жителів Враджі; ата — тоді; авасіта — безперечно; анта-клам — останні хвилі життя; нетре — на очах; підгпйа — просто заплющивши; са-бала — разом з Баладевою; анадгіґамйа — незглибима; вірйа — могутність.
Тої самої ночі, після покарання змія Калії, коли жителі Враджабгумі поринули в безтурботний сон, у сухому листі навколишнього лісу спалахнула пожежа і нависла над вріндаванцями загрозою неминучої смерти. Але Господь разом з Баларамою врятував їх, просто заплющивши Свої очі. Такі надлюдські діяння Господа.
ПОЯСНЕННЯ: Господній подвиг порятунку вріндаванців названо у цьому вірші надлюдським, однак слід зауважити, що всі дії Господа надлюдські, і це відрізняє Його від звичайної живої істоти. Вирвати з коренем велетенський баньян чи арджуну, згасити розбурхану лісову пожежу, просто заплющившись, безперечно, не під силу жодній людині, хоч би до яких засобів вона вдавалась. Та як нас не вражає опис цих діянь, насправді хоч би що Господь зробив, геть усі Його дії перевершують людські сили, як свідчить також і «Бгаґавад-ґіта» (4.9). Якщо хтось знає про надлюдську природу діянь Господа, завдяки їхній трансцендентній силі він здобуває право ввійти в царство Крішни. Отже, покинувши своє теперішнє матеріальне тіло, той, хто розуміє трансцендентність Господніх дій, повертається додому, до Бога.