43
нӯна нп трі-мадотпатгн
махім муху члайат чамӯбгі
вадгт прапаннрті-джіхіршайео
’пй упаікшатґга бгаґавн курӯм
нӯнам — безперечно; нпм — царів; трі — три; мада-утпатгнм — збившись з шляху через оманну гордість; махім — землю; муху — без упину; члайатм — непокоячи; чамӯбгі — воєнними маневрами; вадгт — через убивство; прапанна — віддались; рті-джіхіршайа — бажаючи полегшити горе і страждання; іа — Господь; апі — незважаючи на; упаікшата — чекав; аґгам — образи; бгаґавн — Верховний Господь; курӯм — Куру.
Хоча Крішна — Господь і хоча Він завжди прагне полегшити страждання всіх істот, Він не став одразу вбивати Куру, дарма що вони вчинили всі можливі гріхи і належали до числа тих царів, які під впливом троїстої гордині мучили землю воєнними виправами.
ПОЯСНЕННЯ: Як сказано в «Бгаґавад-ґіті», Господь сходить у цей смертний світ із дуже потрібною для всіх місією: знищити лиходіїв і звільнити від страждань праведних людей. Однак попри те, що Господь Крішна прийшов з цією місією, Він дозволив Куру образити Драупаді, несправедливо обійтися з Пандавами і навіть насміятись над Ним Самим. Виникає запитання: «Чому Він допустив таку несправедливість і кривду у Своїй присутності? Чому Він не покарав Куру негайно?» Коли Куру чинили наругу над Драупаді, намагаючись привселюдно роздягнути її, Господь врятував її, зробивши її сарі нескінченним. Але Він не став на місці карати глумителів. Проте бездіяльність Господа зовсім не означала, що Він дарував Кауравам їхні образи. На землі тоді було також багато інших царів, які чванились своїми набутками трьох різновидів — багатством, освітою і підданими. Граючи своєю військовою силою, вони постійно турбували землю. Господь просто чекав, коли вони всі зберуться разом на Курукшетрі, а тоді знищив їх усіх за одним заходом, швидко закінчивши Свою місію усунення демонів. Безбожні царі чи керівники держав, загордившись нагромадженим матеріальним багатством, знанням і приростом населення своїх країн, неодмінно починають демонструвати військову силу й турбувати невинних людей. Коли був особисто присутній Господь Крішна, на землі було багато таких царів, і тому Він влаштував битву на Курукшетрі. Коли Господь проявив Свою форму вішва-рупи, Він так пояснив Свою місію знищення лиходіїв: «З власної волі Я зійшов на землю в образі нездоланного Часу, щоб усунути небажане населення. Я знищу всіх, хто тут зібрався, за винятком вас, Пандавів. Твоя участь для цього навіть не є конче потрібна. Їхня доля вже вирішена: Я вб’ю їх усіх. Якщо ти хочеш вкрити себе лицарською славою і насолодитися завойованим, тоді, о Сав’ясачі, просто стань безпосереднім знаряддям знищення цих воїнів і візьми цю заслугу собі. Я вже повбивав усіх великих воїнів: Бгішму, Дрону, Джаядратгу, Карну та інших великих полководців. Ні про що не хвилюйся. Воюй і здобувай славу звитяжного героя!» (Б.-ґ. 11.32-34).
Господь завжди воліє, щоб слава подвигів, які Він здійснює, йшла Його відданим. Він прагнув, щоб Його відданому й другу Арджуні дісталась слава переможця битви на Курукшетрі. Тому Він чекав, поки всі лиходії зберуться на Курукшетрі. Тільки й лише задля цього Господь зволікав з карою.